Нобелівська премія з економіки-2024. По обидва боки колючого дроту: чому одні багатіють, а інші - бідніють?

Міста Ногалес, Мексика, та Ногалес, штат Арізона, мають загальну назву, але їх поділяє залізна стіна та колючий дріт.

• Ногалес (англ. Nogales) — місто (в США, в окрузі Санта-Круз штату Аризона. Населення — 19 770 осіб (2020).

   

• Ногалес (ісп. Nogales) — місто в Мексиці, центр муніципалітету Ногалес, входить до штату Сонора. Населення — 290 759 осіб.

Стіні більше століття, і протягом усієї історії вона набувала різних форм. Конфронтація почалася 1918 року після того, як американський охоронець застрелив громадянина Мексики на прикордонному переході.

Після цього обидва уряди погодилися побудувати між собою постійну сітчасту огорожу, яку нині вінчає спіральний колючий дріт. Те, що існує зараз – сучасніший металевий паркан, на який у кілька рядів встановлений колючий дріт, і який є постійним джерелом суперечок серед мешканців, деякі з яких подорожують між двома Ногалесами.

Одним з головних аргументів, якими виправдовується існування паркану з колючим дротом, що розділяє місто, є висока злочинність з мексиканської сторони.

Крім того, у жовтні 2020 року агенти прикордонної служби США виявили транскордонний тунель, що проходить під парканом з колючим дротом та вулицями Ногалеса – це 127-й за рахунком тунель, виявлений у секторі, починаючи з 1990 року. Правоохоронці кажуть, що тунелі використовуються для контрабанди людей та наркотиків через кордон.

Ногалес, штат Арізона, США. Його жителі відносно добре забезпечені, середня тривалість життя велика, і більшість дітей отримують середню освіту. Права власності захищені, і люди знають, що отримають більшість вигод від своїх інвестицій. Вільні вибори дають жителям можливість замінити політиків, які їх не влаштовують.

Якщо ви подивитеся на південь, то побачите Ногалес, Мексика. Незважаючи на те, що це відносно заможна частина Мексики, жителі тут загалом значно бідніші, ніж на північній стороні огорожі. Організована злочинність робить створення та управління компаніями ризикованими. Корумпованих політиків важко усунути, навіть якщо шанси на це покращилися після демократизації Мексики трохи більше 20 років тому.

Чому ці дві половини одного міста мають настільки різні умови життя? Географічно вони знаходяться в одному місці, тому такі фактори, як клімат, абсолютно однакові.

Дві популяції також мають схоже походження; історично північна територія фактично була в Мексиці, тому давні жителі міста мають багато спільних предків.

Існує також багато культурних подібностей. Люди їдять однакову їжу та слухають більш-менш однакову музику по обидва боки паркану.

Таким чином, вирішальною відмінністю є не географія чи культура, а інституції. Люди, які живуть на північ від паркану, живуть в економічній системі США , що дає їм більше можливостей вибирати освіту та професію. Вони також є частиною політичної системи США, що надає їм широкі політичні права.

На південь від огорожі жителям пощастило не так. Вони живуть в інших економічних умовах, а політична система обмежує їхній потенціал впливу на законодавство. Цьогорічні лауреати показали, що розділене місто Ногалес не є винятком. Натомість це частина чіткої моделі, яка сягає корінням у колоніальні часи.

Вони дали пояснення, чому одні країни багаті, а інші бідні

Цьогорічні лауреати по-новому пояснили, чому існують такі великі відмінності в добробуті між націями. Одним з важливих пояснень є стійкі відмінності в суспільних інститутах.

Досліджуючи різні політичні та економічні системи, запроваджені європейськими колонізаторами, Дарон Аджемоглу , Саймон Джонсон і Джеймс А. Робінсон змогли продемонструвати взаємозв’язок між інституціями та процвітанням. Вони також розробили теоретичні інструменти, які можуть пояснити, чому зберігаються відмінності в інститутах і як інститути можуть змінитися.

20 відсотків найбагатших країн світу зараз приблизно в 30 разів багатші за 20 відсотків найбідніших. Крім того, розрив у доходах між найбагатшими та найбіднішими країнами є стійким; хоча найбідніші країни стали багатшими, вони не наздоганяють найзаможніших.

Цьогорічні лауреати знайшли нові та переконливі докази цього постійного розриву – відмінності в інститутах суспільства.

Надати докази цього непросте завдання. Співвідношення між інститутами в суспільстві та його процвітанням не обов’язково означає, що одне є причиною іншого.

Багаті країни відрізняються від бідних багатьма способами – не лише інституціями – тому можуть бути інші причини як для їхнього процвітання, так і для типів їхніх інституцій. Можливо, добробут впливає на інститути суспільства, а не навпаки. Щоб отримати відповідь, лауреати використали інноваційний емпіричний підхід.

Аджемоглу, Джонсон і Робінсон досліджували колонізацію європейцями великих частин земної кулі. Одним з важливих пояснень нинішніх відмінностей у добробуті є політичні та економічні системи, які колонізатори запровадили або вирішили зберегти, починаючи з шістнадцятого століття.

Лауреати продемонстрували, що це призвело до повороту долі. Місця, які були, умовно кажучи, найбагатшими під час їхньої колонізації, тепер є одними з найбідніших.

Крім того, вони використовували, серед іншого, дані про смертність колонізаторів і знайшли залежність – чим вища смертність серед колонізаторів, тим нижчий сьогодні ВВП на душу населення.

Відповідь полягає в тому, що смертність поселенців – наскільки «небезпечно» було колонізувати територію – вплинула на типи установ, які були створені.

Однак вони також показують, що зміни можливі і що нові інституції можуть бути сформовані. За деяких обставин країна може звільнитися від своїх успадкованих інституцій для встановлення демократії та верховенства права. У довгостроковій перспективі ці зміни також призводять до зменшення бідності.

Як ми можемо побачити сліди цих колоніальних установ у наш час?

В одній зі своїх робіт лауреати наводять як приклад місто Ногалес, що на кордоні між США та Мексикою.

Коли європейці колонізували значні частини земної кулі, інститути в цих суспільствах змінилися. Іноді це було драматично, але не скрізь однаково.

У деяких місцях метою було експлуатувати корінне населення та видобувати ресурси на користь колонізаторів. В інших колонізатори сформували інклюзивні політичні та економічні системи для довгострокової вигоди європейських мігрантів.

Інклюзивні заклади часто запроваджувалися в країнах, які були бідними під час колонізації, що з часом призвело до загалом процвітаючого населення. Скорочення величезної різниці в доходах між країнами - одне з найбільших завдань нашого часу. Лауреати продемонстрували важливість суспільних інститутів для досягнення цієї мети,

 

- заявив Якоб Свенссон, голова комітету з присудження премії в галузі економічних наук.

Офіційно премія відома як Премія Шведського національного банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля. Центральний банк заснував її в пам'ять про Нобеля, шведського бізнесмена і хіміка XIX століття, який винайшов динаміт і заснував п'ять Нобелівських премій. Першими лауреатами стали Рагнар Фріш і Ян Тінберген 1969 року.

• Дарон Аджемоглу , народився в 1967 році в Стамбулі, Туреччина. Доктор філософії 1992 року в Лондонській школі економіки та політичних наук, Великобританія. Професор Массачусетського технологічного інституту, Кембридж, США.

• Саймон Джонсон , народився 1963 року в Шеффілді, Великобританія. Доктор філософії 1989 року в Массачусетському технологічному інституті, Кембридж, США. Професор Массачусетського технологічного інституту, Кембридж, США.

• Джеймс А. Робінсон , 1960 року народження. Доктор філософії 1993 року в Єльському університеті, Нью-Гейвен, Коннектикут, США. Професор Чиказького університету, Іллінойс, США.

Читайте також:

Описати невимовне, подумати про немислиме… Заплакані японці відзначають присудження Нобелівської премії миру-2024. Більше ніяких хібакуша?