Операція «Дестабілізація»: крипта, бандити, наркоторговці та шпигуни; врятує Захід Грузію чи... зрадить; генерали-м'ясники від невдачі в Харкові до невдачі в Алеппо…

Про це та багато іншого у свіжому огляді іноземної преси для читачів «Громади».

Операція спецслужб під керівництвом Великої Британії розкрила багатомільярдну схему відмивання грошей з Лондона, Москви і Дубая, яка давала змогу російським шпигунам і європейським наркоторговцям обходити санкції за допомогою криптовалюти.

Олена Чіркінян і Джордж Россі. Россі є керівником групи TGR з відмивання грошей, а Чіркінян — його заступницею. Фото: Національне агентство з боротьби зі злочинністю.

Як пише The Financial Times, Національне агентство по боротьбі зі злочинністю Великої Британії (NCA) заявило в середу, що їхнє розслідування під кодовою назвою «Операція Дестабілізація» зосереджене на двох компаніях - Smart і TGR, які виступали в ролі фінансового центру для міжнародних злочинців з великими готівковими активами та осіб під санкціями, які використовують криптовалюту замість банківської системи.

За даними NCA, мережа обслуговувала клієнтів, зокрема ірландських наркоторговців кокаїном, пов'язаних із численними замовними вбивствами, групи, що займаються здирництвом через IT-програми-вимагачі, а також «російські шпигунські операції».

Ця нелегальна мережа, що діє в більш ніж 30 країнах, демонструє зростаючий взаємозв'язок між ворожими державами та організованою злочинністю.

 

Це розслідування також підкреслює зростаюче використання криптовалют тими, хто внаслідок санкцій виявився відрізаним від глобальної банківської системи.

Мережа використовувала кур'єрів для збору готівки від злочинців в одній країні, наприклад, у Великій Британії, в обмін на криптовалюту, при цьому найбільш популярною була Tether. Потім готівку відмивали через компанії, а еквівалентна сума ставала доступною в інших країнах.

Цей взаємовигідний двосторонній обмін давав змогу наркобаронам, які нажилися на торгівлі кокаїном, одночасно допомагати російським кіберзлочинцям та елітам відмивати вкрадену криптовалюту й отримувати доступ до готівки, обходячи західні санкції.

За даними NCA, російська державна медіа-група RT, що перебуває під санкціями Великої Британії, також використовувала мережу Smart для таємного передавання грошей на підтримку «діяльності російськомовної медіа-організації у Великій Британії».

Інші частини російськомовної мережі взаємодіяли з криптобіржею, використовуваною Росією для придбання західних технологій для війни в Україні.

За даними NCA, щорічно через Велику Британію або на її території відмивається понад 100 мільярдів фунтів стерлінгів, з яких до 5 мільярдів припадає на криптовалюти.

Компанія TGR, що має офіс поблизу Oxford Circus у Лондоні, а також у Дубаї, співпрацювала зі Smart, приймаючи великі суми готівки від імені її власниці Катерини Жданової.

Минулого року Жданову саму було внесено до списку санкцій США, і наразі вона перебуває під вартою у Франції.

Усього за чотири місяці мережа зібрала готівку в 55 різних містах в Англії, Шотландії, Уельсі та на Нормандських островах. Щонайменше 22 ймовірні злочинні групи використовували цю мережу.

У рамках розслідування NCA заарештувало 84 людини, багато з яких зараз перебувають у в'язниці, і вилучило £20 млн готівки в грошах і криптовалюті.

Через групу компаній TGR російська еліта намагалася використовувати цифрові активи - зокрема, стейблкоїни, прив'язані до долара США, - для обходу американських і міжнародних санкцій, продовжуючи збагачувати себе і Кремль,

- заявив Бредлі Сміт, виконувач обов'язків заступника міністра фінансів США з питань тероризму та фінансової розвідки.

Ніч за ніччю на вулицях Тбілісі розгортається боротьба між страхом і надією. Починаючи з 28 листопада, протестувальники щовечора збираються на демонстрації, щоб вимагати від уряду відновити заморожену заявку на вступ до Євросоюзу і провести нові вибори без фальсифікацій.

Як зауважує The Economist, якби жорстока місцева поліція була єдиною загрозою для Грузії, проєвропейські протестувальники могли б мати твердий ґрунт під ногами.

На жаль, це не тільки внутрішня боротьба. У дедалі потужнішого авторитарного уряду Грузії є потужніше джерело терору - передбачувана загроза з боку Росії, сусіда, колишнього сюзерена і загарбника, хоча зараз і перенапруженого війною в Україні.

Дотримуючись стратегії, використовуваної іншими популістами в крихких демократіях ближнього зарубіжжя Росії, «Грузинська мрія» вела кампанію як захисник миру - нехай навіть це холодний, нещасливий мир, куплений за рахунок умиротворення гніву Росії.

На передвиборчих плакатах «Грузинської мрії» красиві зображення Грузії контрастували зі зруйнованими українськими містами.

У сьогоднішній Грузії, як і в двох інших країнах-кандидатах до ЄС із радянського блоку, Молдові та Україні, «Європа» означає демократичні цінності, верховенство закону і членство в колективному Заході.

Альтернатива - похмурий шлях до автократії та російського панування, як це відбувається в таких країнах-сателітах, як Білорусь.

Щоб протистояти російському лякалу, найкраща зброя Заходу - надія і переконливі запевнення в тому, що Грузія, країна з населенням 3,7 мільйона осіб, оточена такими нестабільними сусідами, як Вірменія, Азербайджан і Росія, має реальні перспективи вступу до ЄС і, можливо, до НАТО в один прекрасний день.

Під час попередніх хвиль розширення у 2004 і 2007 роках, коли ЄС прийняв 12 нових країн, більшість з яких були вихідцями з соціалістичного блоку, обіцянка членства стала потужним стимулом для проведення реформ.

Зворотний бік цього успіху - потенційна ціна невдачі. Уряди країн ЄС із жахом ставляться до прийняття нових членів, чиї правові системи або норми не відповідають загальним стандартам блоку. Якщо НАТО коли-небудь надасть нещирі гарантії, весь альянс буде ослаблений.

Крім того, обидві організації не мають достатніх можливостей для покарання членів, які скочуються до автократії після вступу до клубу.

Відчай передчасний. Дії Росії в Україні пожвавили підтримку розширення серед багатьох лідерів ЄС і НАТО,

- повідомляє один із західних чиновників.

Коаліції членів ЄС або НАТО, можливо, доведеться протистояти російській агресії. Проте розширення знову стає стратегічним активом, хоча протестувальники в Тбілісі, можливо, були б шоковані, якби знали, наскільки довгим буде їхній шлях на Захід.

Страх перед Росією ставить під загрозу грузинську демократію. Це може бути і її найкращою надією.

Путінські воєначальники продовжують використовувати кампанію на підтримку Асада для зміцнення - або відновлення - своєї репутації, одночасно випробовуючи на сирійському народі новітню смертоносну техніку.

Від полів битв в Україні до зруйнованих війною міст Сирії близько 1500 миль (2400 км), але безжальним кремлівським генералам ці дві країни надають рівні можливості для створення або руйнування репутації, іронічно пише The Times.

У 2015 році, вперше з моменту закінчення Холодної війни, Росія вступила у збройний конфлікт за межами кордонів колишнього Радянського Союзу. Близько десятка російських генералів командували кремлівськими військами в Сирії, вбиваючи тисячі мирних жителів унаслідок тих самих невибіркових бомбардувань, які Москва пізніше наклала на українські міста і селища.

Деякі з них, як-от генерал Сергій Кисіль, якого, за повідомленнями, цього тижня було знято з посади командувача російським контингентом у Сирії, схоже, зазнали вражаючих невдач в обох конфліктах.

Два роки тому Кисіль був знятий з посади командувача елітної 1-ї гвардійської танкової армії після того, як війська Путіна були відкинуті від Харкова.

Ветеран російських воєн у Чечні та вторгнення в Грузію 2008 року, Кисіль отримав шанс спокутувати провину за українські невдачі в Сирії. Однак, схоже, Кремль втратив терпіння після того, як Кисіль не зміг запобігти наступу повстанців на Алеппо.

Акаунт у Telegram, пов'язаний із російським Міністерством оборони, був уїдливим, написавши:

Сирійська пісочниця довгий час була місцем відмивання репутації генералів-невдах.

Киселя замінив, як вважається, улюбленець Кремля генерал Олександр Чайко.

Організація Human Rights Watch підозрює його в тому, що він віддавав накази про нанесення ударів по лікарнях, школах і житлових кварталах у сирійській провінції Ідліб під час попереднього перебування в країні у 2019-2020 роках.

У 2020 році Путін нагородив його медаллю Героя Російської Федерації, однією з найвищих нагород країни. Два роки потому в Україні Чайко командував російськими військами, дислокованими, зокрема, у Бучі.

Генерал Сергій Суровікін також заслужив схвалення Путіна в Сирії, допомагаючи переломити хід громадянської війни на користь Асада під час своєї 8-місячної служби в 2017 році.

Як нагороду він був призначений командувачем Повітряно-космічними силами Росії і отримав звання Героя Російської Федерації. Йому також було присвоєно звання генерала армії - друге за значимістю вище військове звання в Росії.

Однак Україна стала загибеллю для Суровікіна. Минулого року Путін усунув його з посади заступника командувача російськими військами в Україні через підозри, що генерал вступив у змову з Євгеном Пригожиним.

Чутки про тюремне ув'язнення Суровікіна так і не підтвердилися, і відтоді його призначили на посаду голови координаційного комітету СНД з питань ППО.

Не тільки російські генерали використовували Сирію для просування. У 2017 році Путін похвалився, що «ефективність, точність і надійність», продемонстровані кремлівською зброєю в Сирії, дали змогу Москві отримати перевагу перед конкурентами на світовому ринку озброєнь.

Сирія також дала Росії шанс випробувати свою зброю в реальних бойових умовах перед початком конфлікту в Україні.

За даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, після війни з Грузією у 2008 році Москва провела заміну 70% озброєння.

Серед озброєнь, які Москва розгорнула в Сирії, перш ніж застосувати їх в Україні, були винищувачі Су-34 і Су-35С, планувальні бомби, крилаті ракети «Калібр» і Х-101, а також ракетні комплекси «Іскандер».

Втручання Кремля на боці Асада також дало йому можливість відточити пропагандистську тактику і перевірити свою здатність приховувати від російської громадськості масштаби втрат серед мирного населення, що йому з жахливим успіхом вдалося зробити під час бойових дій проти України.

За даними Сирійської мережі з прав людини, під час бомбардувань Сирії російські війська вбили близько 7 000 мирних жителів, зокрема понад 2 000 дітей.

Хоча російські опозиційні активісти вважали за краще сісти у в'язницю, але не мовчати про дії Москви в сусідній Україні, вони в основному зберігали мовчання, поки кремлівські бомби падали на Алеппо та інші сирійські міста.

«Людям начхати на Сирію», - визнала 2016 року ліберальний російський політик і колишній кандидат у президенти Ірина Хакамада.

The Washington Post публікує «Російський гід по призначеннях у кабінеті Трампа». Досить докладно розбирають коментарі російських ЗМІ та блогерів щодо кожної фігури.

Матрьошки зображують обраного президента Дональда Трампа та президента Росії Володимира Путіна в магазині в Санкт-Петербурзі, Росія, 6 листопада. (Dmitri Lovetsky/AP)

Офіційно Кремль зайняв досить прохолодний, вичікувальний підхід до перемоги Трампа, зважуючи, чи буде він дотримуватися своєї більш примирливої ​​риторики передвиборчої кампанії , чи буде вірним здебільшого антиросійському істеблішменту.

Але державні засоби масової інформації виявляли пильну увагу та різкі думки щодо обраних, зазначає The Washington Post.

Наразі висновок з точки зору Росії неоднозначний: від обрання директора національної розвідки Тулсі Габбард, яка роками симпатизував Москві, до вибору на посаду радника з національної безпеки Майкла Уолца , який закликає знайти важелі, щоб залучити Путіна сісти за стіл переговорів.

Думка: "Те, що Тулсі Габбард свого часу не голосувала за підтримку України, зовсім не означає, що вона є проросійською".

Заплановане призначення Габбард главою національної розвідки викликало найбільше хвилювання в Росії, оскільки вона довгий час вважалася улюбленицею пропагандистської російської мережі RT, що посилило її прихильне ставлення до сирійського лідера Башара аль-Асада та Путіна.

Після цього повідомлення газета «Комсомольская правда» опублікувала коментар під назвою «ЦРУ і ФБР тремтять: чому протеже Трампа Тулсі Геббард підтримає Росію на посаді глави Національної розвідки».

Автори матеріалу, які назвали екс-представника США «зухвалою красунею-брюнеткою», підкреслили, що вона «винуватить у конфлікті в Україні виключно Білий дім і симпатизує президенту Росії Володимиру Путіну».

«У Тулсі є теорія: демократи влаштували провокацію в Україні і почали демонізувати Росію, щоб не дати Трампу стати президентом», — йдеться в статті.

Габбард також опублікувала відео, в якому говориться, що Сполучені Штати керують 25-30 біологічними дослідницькими лабораторіями в Україні , і звинуватив адміністрацію Байдена в їх приховуванні, що є розвінчаною теорією змови, яку Міністерство оборони Росії висуває роками.

Вибір Трампом нового представника, який очолить переговори щодо припинення війни в Україні, Кіта Келлога у Москві сприйняли прохолодно.

Сергій Марков, пов’язаний із Кремлем політичний аналітик, припустив, що Москва вважає, що Келлог, імовірно, піде по стопах Курта Волкера, представника Трампа в Україні під час його першого терміну і дуже непопулярного в Росії.

Російські ЗМІ висвітлювали попередні зауваження Келлога, включно з його коментарем про те, що і Гітлер, і Наполеон намагалися перемогти Росію, що тлумачиться як попередження про труднощі наземної війни проти країни.

Інші аналітики ретельно вивчали мирний план Келлога, який передбачає швидке припинення вогню та врегулювання шляхом переговорів, що передбачає територіальні поступки.

Келлог запропонував прив’язати допомогу США до участі Києва в мирних переговорах, водночас погрожуючи дати Україні «все, що їй потрібно, щоб убити [Путіна] на полі бою», якщо Москва відмовиться від переговорів.

Ми сподіваємося, що Трамп хоче миру, але його версія миру — «Америка перш за все». Це означає мир на умовах США, а не Росії,

– сказав російський політолог Максим Сучков.

Марко Рубіо - державний секретар. У 2022 році Рубіо проголосував за пакет допомоги Україні, але з тих пір змінив свою позицію, а російські коментатори відзначили зміни в його послужному списку, коли справа стосується війни.

Інші експерти, однак, вважають Рубіо яструбом із більш агресивною позицією щодо Росії, ніж у майбутнього президента. ЗМІ нагадали, що сенатор вніс кілька законопроектів, які передбачають каральні заходи проти Росії, включно з посиленням фінансових і персональних санкцій проти представників урядової еліти, а також назвав Путіна «бандитом».

Майкл Уолтц - радник з національної безпеки

Разом із Рубіо, заплановане призначення Уолтца на ключову посаду служби безпеки є одним із найбільш тривожних варіантів для Москви, де конгресмен розглядається як яструб, який має намір покласти край війні в Україні шляхом «відновлення стримування».

З одного боку, були його зауваження про необхідність довести війну «до відповідального кінця» та його опозиція додаткової підтримки України, які широко звучали в російських новинах.

Але його загальна критика Москви, називаючи Росію «заправною станцією з ядерною зброєю», наполягаючи на суворішому застосуванні енергетичних санкцій і розповідаючи про необхідність «зупинити Путіна», посилила занепокоєння Москви, що президентство Трампа може не принести особливих переваг для Кремля.

 

Піт Хегсет - міністр оборони. Історія Хегсета як ведучого Fox News викликала глузування серед російських експертів, які побачили в цьому виборі спробу Трампа «тролити американську глибинну державу».

Джон Реткліфф - директор ЦРУ. Російські коментатори зосереджувалися на часах Реткліффа на посаді директора національної розвідки в першій адміністрації Трампа та його рішучості  розсекретити звіти, які, за його словами, довели, що російське втручання у вибори 2020 року було обманом, і Кремль вітав цей наратив.

Однак інші ЗМІ зазначили, що він критикував адміністрацію Байдена за те, що він вважав її слабкою відповіддю на вторгнення Росії.

Скотт Бессент -  міністр фінансів. Російські ділові видання попереджали, що вибір Трампом менеджера хедж-фонду Скотта Бессента на посаду казначейства відповідатиме традиційному досвіду Москви після анексії Криму в 2014 році — санкції за санкціями.

Для Росії ця позиція Кабміну є ключовою, оскільки однією з цілей Путіна на будь-яких переговорах щодо мирної угоди щодо України є скасування деяких санкцій, запроваджених проти країни з 2022 року, особливо в умовах, коли російська економіка демонструє ознаки перегріву та шаленої інфляції.

 

Прокремлівські коментатори відзначали, що Бессент раніше працював на бізнесмена-мільярдера Джорджа Сороса, центральну фігуру в пропагованих Росією теоріях змови, які стверджують, що бізнесмен і його партнери таємно контролюють уряд США.

Читайте також:

ТОП-ІПСО тижня (25.11 - 01.12): мобілізація «з 18 років»; Мустафу Найєма «страчують таліби»; Матвієнко кидає «Орєшник» у геополітику.  Чи мають право «тварюки тремтячі»...?