Під захистом «Коломацького замку». Як невелика громада живе в умовах війни?

Про те, як громада допомагає переселенцям, співпрацює з  місцевим бізнесом та планує відкрити краєзнавчий музей в розмові з Володимиром Гуртовим, головою Коломацької ТГ Харківської області  в програмі «Голос громади» Харківського пресклубу.

Коломацька громада розташована на заході Харківської області, на  її території не ведуться бойові дії, і її можна умовно віднести до більш безпечних громад на Харківщині. Однак війна жив  і тут - постійні повітряні тривоги, чимало мешканців громади  зараз воюють на фронті. І найприкріше  - прапори на цвитарях… На Алеї Слави портрети 19 полеглих за Україну.

-  Ще одна відзнака війни – це велика кількість переселенців, які прибули до нас в перші дні  війни, - розповідає Володимир Гуртовий.  – У нас населення 6 900 осіб, а коли почалася війна, до нас приїхало більше 5 000 переселенців з Чугуєва, Куп’янська, Золочева.

Тобто 70% громади становлять  переселенці. Було заселено практично усі будинки на території громади, мабуть, не було жодної сім’ї, яка б не прийняла до себе переселенців. Люди в громаді з великим співчуттям ставляться  до переселенців, допомагають їм, чим можуть, тому з 5 500 переселенців, що прибули до нас у першу хвилю, зараз залишилося 5000. Вони допомагають громаді будувати економіку і суспільне життя. Навіть ті, хто поїхав, залишали за собою місця. Коли Харків бомблять, до нас повертаються переселенці.

Крім того, що ми розмістили переселенців по будинках і в сім’ях, надали гуманітарну допомогу, ми ще облаштували гуртожиток на першому поверсі одного з адміністративних приміщень.

Чи відчуває громада другу хвилю евакуації?

-  З Вовчанська до нас не їдуть, а з Золочева – так. Ми шукаємо місця, бо останній тиждень до нас з Золочева і їдуть і їдуть.

Це не організована евакуація, люди їдуть  до нас самі.

Але громада  у нас невелика серед інших громад Харківщини, і майже всі будинки зайняті. Ми можемо прийняти лише невелику кількість людей і на невеликий термін.

-  Коли у перші місяці було важко і ми потребували гуманітарної допомоги, за якою треба було їхати у Харків, то місцеві підприємство «Лан»,  а також підприємці Микола Тимченко, Володимир Кужель надавали транспорт, і ми їхали у Харків, аби отримати гуманітарну допомогу для наших переселенців, - розповідає  Володимир  Гуртовий. - Це були перші дні  й місяці війни, коли у Харків, який щільно обстрілювався ворогом, ніхто не хотів їхати через високу небезпеку. Вони допомагали військовим, які стояли у нас. І не лише продуктами, але й пальним, якого ніде не було.

Коли держава оголосила податкові канікули у зв’язку з війною, за деякий час коломацькі підприємці почали їх платити з доброї волі, бо в громаді могло припинитися водопостачання і не бути світла.

- Коли  на початку війни нічого було їсти, ми попросили підприємця відкрити мукомельню, яка не працювала років,  мабуть, десять, - згадує голова громади. -  Мололи борошно і роздавали людям. Підприємці, незважаючи  на те, що вони несли збитки і їм самим було важко,  допомагали людям.

Коломацька громада завжди виокремлювалась патріотичним  настроєм. Дух  української козацької свободи тут існував навіть за радянських часів. За ініціативи людей у Коломацькій громаді  був поставлений перший в Україні  пам’ятник Івану Мазепі, який був коронований і отримав гетьманську булаву саме на території Коломацькоїї громади.

-  Дух вільної козаччини та патріотизму завжди панували у громаді, - стверджує її очільник. – Вони живуть і зараз. Коли розпочалася війна, навіть я корінний  коломакчанин, який тут народився і виріс, не міг подумати, що у перший день війни попри паніку та  велике переміщення людей, в селищну раду прийде стільки людей, щоби записатися у ЗСУ, що вони не вмістилися у приміщення селищної ради.

Володимир  Гуртовий розповів про випадок, який вразив його до глибини душі.

-  У нас сім’я, що має прийомних дітей, якій й самій нелегко жити, зарізала спочатку одне порося, потім друге, щоби відвезти продукти в Харків і роздати людям. Люди у перші місяці війни  не тільки годували переселенців, які жили у кожній сім’ї, але й  ми возили продукти, які приносили селяни, у Харків у метро, щоби там годувати людей.

-  Українці ніколи не підкоряться ворогові, - заявляє Володимир  Гуртовий. - Адже сьогодні у нас в кожній сім’ї є ті, хто зараз воює, рідні, що загинули…

У нас невелика громада, але на Алеї Слави вже 19 портретів… Ці Герої, що загинули за свободу. Вони поклали свої життя   недаремно, бо ми продовжуємо  боротися  далі. І пам’ятаємо про кожного з них, і мстимося за них ворогові. Патріотизм  в громаді зараз на високому рівні. Хоча дуже важко, коли Герої повертаються додому на щиті…

- Це велика проблема, - наголошує Володимир  Гуртовий. - Діти практично три роки не ходять до школи: спочатку ковід, зараз війна. Коли батьки докладають великих зусиль, дитина ще щось знає, а якщо батьки не приділяють уваги, це просто лихо для дітей і для нас у майбутньому. Ми хочемо, щоби діти ходили в школу. У нас є консультації офлайн, якщо дитина щось не зрозуміла після онлайн навчання. Але це зовсім не те!

- Діти повинні ходити в школу, - переконаний голова. -  Навчання має проходити в обладнаних укриттях. Адже у нас весь час звучить тривога: Полтава і Харків поряд. І діти мають в цей час йти в укриття. Тобто  постійно ходити туди-сюди, наражаючись на небезпеку. І не розуміючи, що це за урок. Діти мають навчатися там. Хай не цілий день, а 3-4 години на день, але діти мають ходити в школу. Інакше ми  остаточно втратимо якість навчання.

Але зараз шкільних класів і укриттях в громаді  немає.

- У нас під центральним ліцеєм є велике приміщення, де можна було  створити класи, але воно ще недообладнане, - розповідає очільник громади. – Втім ми вже уклали угоди, зробили проєкти, просимо область і Київ, щоби допомогли коштами. Сподіваємося, що з нового навчального року діти навчатимуться в укриттях.

Його почали створювати ще до війни. 

А поки що місцева молодь запустила його вебверсію під назвою "Коломацький замок".

-  На останній сесії, яка відбулася тиждень тому, ми офіційно  ухвалили рішення про створення  музею, - зазначає очільник коломацької громади. - Вже є ініціативна група, оголосили конкурс на кращий проєкт музею. Коломацький край дуже багатий на історичні пам’ятки.

У нас козацький край, у нас є унікальне  городище, яке з’явилося наприкінці  VI – на початку V століття до нашої ери  на правому березі річки Коломак, і якому нема ціни. У нас три церкви колись було, а між ними були підземні ходи. Мрію віднайти ці ходи і і щоби там проводили музейні екскурсії.

Слухайте і дивіться ефір:

Читайте також:

«Ранок» видав першу в Україні книжку, створену за участю штучного інтелекту. Чи вдалося ШІ перемогти у творчому поєдинку з людиною?