Під захистом «Коломацького замку». Як невелика громада живе в умовах війни?

Під захистом «Коломацького замку». Як невелика громада живе в умовах війни? на порталі Gromada Group
Колаж Олени Зеленіної

Коломацька ТГ – невелика громада, що створена однією з перших  в Харківської області. Населення її майже 6 тисяч людей. Як громада протидіє соціальним та гуманітарним викликам під час війни?

Про те, як громада допомагає переселенцям, співпрацює з  місцевим бізнесом та планує відкрити краєзнавчий музей в розмові з Володимиром Гуртовим, головою Коломацької ТГ Харківської області  в програмі «Голос громади» Харківського пресклубу.

 

 

«У нас в громаді 70% становлять  переселенці»

 

Коломацька громада розташована на заході Харківської області, на  її території не ведуться бойові дії, і її можна умовно віднести до більш безпечних громад на Харківщині. Однак війна жив  і тут - постійні повітряні тривоги, чимало мешканців громади  зараз воюють на фронті. І найприкріше  - прапори на цвитарях… На Алеї Слави портрети 19 полеглих за Україну.

 

-  Ще одна відзнака війни – це велика кількість переселенців, які прибули до нас в перші дні  війни, - розповідає Володимир Гуртовий.  – У нас населення 6 900 осіб, а коли почалася війна, до нас приїхало більше 5 000 переселенців з Чугуєва, Куп’янська, Золочева.

 

Тобто 70% громади становлять  переселенці. Було заселено практично усі будинки на території громади, мабуть, не було жодної сім’ї, яка б не прийняла до себе переселенців. Люди в громаді з великим співчуттям ставляться  до переселенців, допомагають їм, чим можуть, тому з 5 500 переселенців, що прибули до нас у першу хвилю, зараз залишилося 5000. Вони допомагають громаді будувати економіку і суспільне життя. Навіть ті, хто поїхав, залишали за собою місця. Коли Харків бомблять, до нас повертаються переселенці.

 

Крім того, що ми розмістили переселенців по будинках і в сім’ях, надали гуманітарну допомогу, ми ще облаштували гуртожиток на першому поверсі одного з адміністративних приміщень.

 

Чи відчуває громада другу хвилю евакуації?

 

-  З Вовчанська до нас не їдуть, а з Золочева – так. Ми шукаємо місця, бо останній тиждень до нас з Золочева і їдуть і їдуть.

 

Це не організована евакуація, люди їдуть  до нас самі.

 

Але громада  у нас невелика серед інших громад Харківщини, і майже всі будинки зайняті. Ми можемо прийняти лише невелику кількість людей і на невеликий термін.

 

«Підприємці, незважаючи  на збитки,
 допомагали людям»
 

-  Коли у перші місяці було важко і ми потребували гуманітарної допомоги, за якою треба було їхати у Харків, то місцеві підприємство «Лан»,  а також підприємці Микола Тимченко, Володимир Кужель надавали транспорт, і ми їхали у Харків, аби отримати гуманітарну допомогу для наших переселенців, - розповідає  Володимир  Гуртовий. - Це були перші дні  й місяці війни, коли у Харків, який щільно обстрілювався ворогом, ніхто не хотів їхати через високу небезпеку. Вони допомагали військовим, які стояли у нас. І не лише продуктами, але й пальним, якого ніде не було.

 

Коли держава оголосила податкові канікули у зв’язку з війною, за деякий час коломацькі підприємці почали їх платити з доброї волі, бо в громаді могло припинитися водопостачання і не бути світла.

 

- Коли  на початку війни нічого було їсти, ми попросили підприємця відкрити мукомельню, яка не працювала років,  мабуть, десять, - згадує голова громади. -  Мололи борошно і роздавали людям. Підприємці, незважаючи  на те, що вони несли збитки і їм самим було важко,  допомагали людям.

 

«Важко, коли Герої повертаються
 додому на щиті…»

 

Коломацька громада завжди виокремлювалась патріотичним  настроєм. Дух  української козацької свободи тут існував навіть за радянських часів. За ініціативи людей у Коломацькій громаді  був поставлений перший в Україні  пам’ятник Івану Мазепі, який був коронований і отримав гетьманську булаву саме на території Коломацькоїї громади.

 

-  Дух вільної козаччини та патріотизму завжди панували у громаді, - стверджує її очільник. – Вони живуть і зараз. Коли розпочалася війна, навіть я корінний  коломакчанин, який тут народився і виріс, не міг подумати, що у перший день війни попри паніку та  велике переміщення людей, в селищну раду прийде стільки людей, щоби записатися у ЗСУ, що вони не вмістилися у приміщення селищної ради.

 

Володимир  Гуртовий розповів про випадок, який вразив його до глибини душі.

 

-  У нас сім’я, що має прийомних дітей, якій й самій нелегко жити, зарізала спочатку одне порося, потім друге, щоби відвезти продукти в Харків і роздати людям. Люди у перші місяці війни  не тільки годували переселенців, які жили у кожній сім’ї, але й  ми возили продукти, які приносили селяни, у Харків у метро, щоби там годувати людей.

 

-  Українці ніколи не підкоряться ворогові, - заявляє Володимир  Гуртовий. - Адже сьогодні у нас в кожній сім’ї є ті, хто зараз воює, рідні, що загинули…

 

У нас невелика громада, але на Алеї Слави вже 19 портретів… Ці Герої, що загинули за свободу. Вони поклали свої життя   недаремно, бо ми продовжуємо  боротися  далі. І пам’ятаємо про кожного з них, і мстимося за них ворогові. Патріотизм  в громаді зараз на високому рівні. Хоча дуже важко, коли Герої повертаються додому на щиті…

 

Діти мають навчатися в укриттях

 

- Це велика проблема, - наголошує Володимир  Гуртовий. - Діти практично три роки не ходять до школи: спочатку ковід, зараз війна. Коли батьки докладають великих зусиль, дитина ще щось знає, а якщо батьки не приділяють уваги, це просто лихо для дітей і для нас у майбутньому. Ми хочемо, щоби діти ходили в школу. У нас є консультації офлайн, якщо дитина щось не зрозуміла після онлайн навчання. Але це зовсім не те!

 

- Діти повинні ходити в школу, - переконаний голова. -  Навчання має проходити в обладнаних укриттях. Адже у нас весь час звучить тривога: Полтава і Харків поряд. І діти мають в цей час йти в укриття. Тобто  постійно ходити туди-сюди, наражаючись на небезпеку. І не розуміючи, що це за урок. Діти мають навчатися там. Хай не цілий день, а 3-4 години на день, але діти мають ходити в школу. Інакше ми  остаточно втратимо якість навчання.

 

Але зараз шкільних класів і укриттях в громаді  немає.

 

- У нас під центральним ліцеєм є велике приміщення, де можна було  створити класи, але воно ще недообладнане, - розповідає очільник громади. – Втім ми вже уклали угоди, зробили проєкти, просимо область і Київ, щоби допомогли коштами. Сподіваємося, що з нового навчального року діти навчатимуться в укриттях.

 

В  Коломацькій громаді  планують
 відкрити краєзнавчий музей

 

Його почали створювати ще до війни. 

 

А поки що місцева молодь запустила його вебверсію під назвою "Коломацький замок".

 

-  На останній сесії, яка відбулася тиждень тому, ми офіційно  ухвалили рішення про створення  музею, - зазначає очільник коломацької громади. - Вже є ініціативна група, оголосили конкурс на кращий проєкт музею. Коломацький край дуже багатий на історичні пам’ятки.

 

У нас козацький край, у нас є унікальне  городище, яке з’явилося наприкінці  VI – на початку V століття до нашої ери  на правому березі річки Коломак, і якому нема ціни. У нас три церкви колись було, а між ними були підземні ходи. Мрію віднайти ці ходи і і щоби там проводили музейні екскурсії.

 

Слухайте і дивіться ефір:

 

 

Читайте також:

 

«Ранок» видав першу в Україні книжку, створену за участю штучного інтелекту. Чи вдалося ШІ перемогти у творчому поєдинку з людиною?

 

Соціальні мережі

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту