Політичний землетрус. Марін та її тато...

Лідерку французьких правих Марін Ле Пен засудили до чотирьох років позбавлення волі.

Повідомляють також, що рішення суду має бути виконано «негайно».

Щоправда, до в'язниці Марін не сяде, їй дали два роки умовно, ще два вона буде зобов'язана носити електронний браслет.  І не зможе брати участь у виборах 2027 року.

Як доведено в суді, Марін Ле Пен і члени її партії в 2004-2016 роках займалися відмиванням грошових коштів шляхом фіктивного працевлаштування помічників депутатів. Партія «Національне об'єднання» щомісяця відмивала по €21 тис., які ЄС виділяв кожному депутату для оплати роботи їхніх помічників. Загальний збиток суд оцінив у €4 млн.

Крім Ле Пен у справі засудили 12 помічників євродепутатів.

Цікаво, що ще до оголошення судового вердикту офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова назвала те, що трапилося, «агонією ліберальної демократії». У Кремлі ж сказали, що обвинувачення слід розцінювати як нехтування демократією в європейських країнах.

Але ви тільки уявіть собі: сатрапи і військові злочинці апелюють до демократичних цінностей, захищаючи фінансових шахраїв.

Заперечуючи цінності Євросоюзу, вони не гребували тягати у Брюсселя грошики обманним шляхом.

Своєю думкою також поділився прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, він висловив свою підтримку Марін Ле Пен, написавши в соцмережі X: «Je suis Marine» («Я Марін», - О.З.)».

У такий спосіб Орбан перефразував вираз «Je suis Charlie» («Я Шарлі», - О.З.), який став символом засудження терористичної атаки на редакцію французького сатиричного журналу Charlie Hebdo 2015 року.

На місці угорського прем'єра ваша оглядачка не слідувала б таким гарним жестам, вигаданим його політтехнологами, адже порівняв він себе з товаришкою по «правій справі», яка перебуває на... лаві підсудних.

«Розслідування також показало, що це були не адміністративні помилки, а розкрадання в рамках системи, створеної для скорочення витрат партії», - зазначив суддя у справі Бенедикт де Пертуїс.

За інформацією зі звіту парламенту Франції та розслідувань журналістів, у 2014 році її партія взяла позику в Чесько-російському банку на суму 9 мільйонів євро. Крім того, у звіті зазначено, що члени «Національного фронту» регулярно відвідували Росію та окупований Крим, а також голосували проти невигідних для РФ резолюцій Європарламенту.

Парламентський звіт охарактеризував партію Марін Ле Пен як «передавальну станцію» для поширення російської дезінформації. За даними розслідування, ця діяльність включала в себе підтримку російських політичних інтересів і участь у проектах, спрямованих на створення загальноєвропейського руху ультраправих сил під впливом Росії.

Повномасштабне вторгнення РФ в Україну пані Марін засудила, але сказала, що виграш Росії у війні буде катастрофою, а якщо Україна переможе, то це означатиме «початок Третьої світової війни».

Марін Ле Пен народилася 5 серпня 1968 року. Вона дочка французького політика-націоналіста Жан-Марі Ле Пена, який помер цього року у віці 96 років.

Жан-Марі Ле Пен (1928 – 2025), батько-засновник сучасних політичних ультраправих у Франції, який побудував півстолітню кар'єру на висловах ледь прихованого расизму, антисемітизму та неонацистської пропаганди.

Він наполягав на тому, що «раси нерівні», що кожен, хто хворий на СНІД, є «свого роду прокаженим» і що «євреї змовилися правити світом».

Французький суд у 1987 році засудив пана Ле Пена за заперечення Голокосту і за те, що він сказав, що нацистські газові камери були лише «деталлю» в історії.

Він повторив цей коментар через десять років і був засуджений німецьким судом.

У 2003, 2005, 2008 і 2011 роках він був засуджений за розпалювання расової ворожнечі проти мусульман.

У 2012 році він був засуджений за потурання військовим злочинам за те, що в інтерв’ю газеті 2005 року сказав, що «німецька окупація не була особливо нелюдською».

Його численні судимості призвели до багатьох великих штрафів, але не до тюремного ув’язнення.

Він наполягав, що не був расистом, фашистом чи антисемітом, хоча поділяв риторику неонацистів, залучав послідовників із реакційних елементів і часто й грубо говорив про расові особливості.

Деякі з його перших колег у Національному фронті співпрацювали з нацистами під час війни.

Як десантник Іноземного легіону в 1954 році пан Ле Пен воював в Індокитаї. Пізніше, як офіцера розвідки в Алжирі під час війни за незалежність, його звинуватили в катуванні членів Алжирського фронту національного визволення.

Він не був притягнутий до кримінальної відповідальності і спростував твердження свідків, але програв позови проти публікацій, які їх цитували.

Його паризьку квартиру було зруйновано бомбою в 1976 році, але вдома нікого не було, ніхто серйозно не постраждав і злочин так і не було розкрито, хоча існували припущення, що пан Ле Пен став мішенню для політичних ворогів.

Його праві ідеї викликали таку сильну опозицію, що понад мільйон людей взяли участь у вуличних акціях проти нього.

У 1977 році він несподівано успадкував 7 мільйонів доларів і замок поблизу Парижа після смерті Юбера Ламбера, політичного прибічника.

У мемуарах 2018 року «Син нації», першому з двох томів (від його народження до того, як він став засновником Національного фронту в 1972 році), пан Ле Пен захищав уряд Віші, який співпрацював з нацистами в Другої світової війни, та звинуватив генерала, а пізніше президента Шарля де Голля, у «допомозі зробити Францію маленькою». Це був бестселер у Франції.

Його прихильники навряд чи були масою антисемітських неофашистів; багато з них були просто робочими комірцями, власниками магазинів, безробітними молодими людьми та іншими людьми, які зіткнулися з похмурим майбутнім у країні, чиї обмежені ринки праці, погані школи, нестача житла та спритні політики викликали у них розчарування та гнів.

Пан Ле Пен був членом Національної асамблеї в 1961 році. Він втратив своє місце в 1962 році після кампанії проти виходу Франції з Алжиру. Того року Алжир отримав незалежність.

З 1972 року, коли він створив альянс екстремістських угруповань і заснував свою партію «Національний фронт», аж до 2011 року, коли він пішов у відставку, він був визнаним лідером ультраправих у французькій політиці, а його крикливі, часом жорстокі послідовники були головною опозицією до консерваторів.

Він балотувався на пост президента в 1974, 1988, 1995, 2002 і 2007 роках. За винятком дивовижного результату в 2002 році, коли він отримав 16,9 відсотка голосів і змусив провести другий тур, що підвищило його загальну кількість голосів до 17,8 відсотка бюлетенів, його результати не були примітними.

Але його донька Марін з першої спроби показала його найкращий результат.

Марін Ле Пен кілька разів балотувалася на пост президента: 2012 року посіла третє місце, набравши 17,9% голосів, 2017-го вийшла до другого туру, але програла чинному президенту Франції Еммануелю Макрону (33,9% проти 66,1%). Знову поступилася чинному лідеру вона 2022 року (41,5% проти 58,5%).

Головний редактор відділу політики газети Le Figaro виступив з аналізом наслідків вироку про дискваліфікацію, винесеного Марін Ле Пен, назвавши те, що відбувається, «справжнім політичним землетрусом».

Це судове рішення, яке матиме великий політичний вплив на наступні президентські вибори у 2027 році, 

 

- заявив він у політичному клубі телеканалу Figaro TV.

Вирок про позбавлення права обіймати посаду, ухвалений Марін Ле Пен і кільком виборним посадовим особам партії, ризикує спровокувати широкомасштабний наступ на основи верховенства права, вважає конституційний експерт, викладач публічного права в Університеті Париж-Пантеон-Ассас Бенджамін Морель.

І це може, в політичному плані, підштовхнути електорат Ле Пен до більш «антисистемних» альтернатив.

Після засудження Марін Ле Пен президент Національного об'єднання 29-річний Жордан Барделла щойно став потенційним кандидатом від націоналістів на наступних президентських виборах.

Навіть якщо вам вдасться позбутися Марін Ле Пен, ви не зможете позбутися Жордана Барделли.

 

На думку Марін Ле Пен, Жордан Барделла є її політичним спадкоємцем. У цьому немає жодних сумнівів.

За її словами, одного разу він стане кандидатом на президентських виборах замість неї. Єдине питання, яке має значення: коли?

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (24.03 - 30.03.2025): якби та каби... Хто захотів Жигулівського пива?

Якщо вам цікавий цей вміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас.