Топ-ІПСО тижня (24.03 - 30.03.2025): якби та каби... Хто захотів Жигулівського пива?

СВО «йде за планом». Російські придбання виглядають вельми убого. Донецький вугільний басейн (ще не весь), серйозно зруйнований (і це при тому, що і без Донбасу російська вугільна галузь у штопорі); Херсонський аграрний регіон, зневоднений після підриву Каховської ГЕС; Запорізька АЕС, яка не працює, і Крим, який знову залишився без води. Усі ці «територіальні надбання» не визнані у світі і не зрозуміло, чи будуть взагалі визнані в майбутньому.

Здається, у Кремлі це розуміють, завдаючи ударів по наших житлових кварталах, лікарнях, когенераційних енергетичних установках з метою зломити дух опору українців.

Якщо не виходить зломити нас катанням, то окупанти все сильніше тиснуть нас миттям.

Миттям нашої свідомості, використовуючи пропагандистів, заокеанських і європейських політиків, наших власних втомлених «всепропальщиків» і, звісно ж, так званих корисних ідіотів, тих, хто ностальгує або просто мріє, щоб усе «стало, як було».

Отже, давайте подивимося, яким «милом» нам миють голови...

Україну звинуватили в «порушенні енергетичного перемир'я». Свої удари по Україні росіяни виправдовують тим, що нібито українська сторона «ховає цінну західну високотехнологічну зброю на об'єктах енерегетики».

Іронічна карикатура. Українські житлові будинки збивають російську ракетну установку. Автор: Андреа Боццо (Італія). «Україна. Так усе починалося», - підписав він свій малюнок. 

Про порушення так званого «енергетичного перемир'я» звучить доволі дивно, бо після зустрічі в Саудівській Аравії в Міністерстві нападу РФ ніхто офіційно не оголошував про наказ щодо припинення вогню по енергетичних об'єктах.

А без наказу - це чиста спекуляція домовленостями.

Зрозуміло, когенераційні установки, подаровані Харкову ООН і урядом Німеччини, можна назвати високотехнологічним обладнанням, і якщо вони вважають їх «зброєю», значить, їх украй дратує світло і тепло в будинках харків'ян.

У Генштабі ЗСУ прокоментував звинувачення . Заявили, що Україна неухильно дотримується домовленості щодо зупинки ударів по енергетичних об'єктах. Усі вогневі ураження завдаються виключно по військових цілях ворога.

Протягом усієї війни країна-терорист постійно бреше. Треба ж чимось виправдовувати свій терор проти України. Дивимося ще раз на іронічну італійську карикатуру.

Путін заявив, що влада в Україні «нелегітимна» і що Україна «некерована», тому «там необхідно ввести зовнішнє управління під егідою ООН».

Генсек ООН не знайшов великого сенсу в пропозиції Путіна.

Також РФ заявляла про те, що на базі АЗОВу створюються нові корпуси в ЗСУ, тобто всі ЗСУ скоро стануть націоналістичними і «це велика загроза для РФ».

Ці «націоналістичні підрозділи не дотримуються домовленостей про енергетичне перемир'я» і тому це все «підтверджує про втрату контролю київського режиму».

Ця заява шокувала навіть старого приятеля Кремля генсека ООН Антоніу Гутерреша.

Україна має легітимний уряд, і це, безумовно, потрібно поважати,

– коротко заявив він. 

Здається, набір тем у рашистської пропаганди переживає кризу. Опудало батальйону «Азов» лине з їхніх рупорів дванадцятий рік.

І не дивно: нещодавно під час вогневого нальоту було ліквідовано позиції російських окупантів на Покровському напрямку. Успішна операція під назвою «Землетрус» була проведена воїнами 6-го батальйону 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.

Не виключено, що це все спектакль для американців і європейців , щоб заборонити ЗСУ масштабувати корпуси на базі підрозділів Нацгвардії, які є найбільш боєздатними.

Путін - звісно, лиходій. А Трамп - не друг України. Тому спротів агресору - справа безнадійна.

Мовляв, перемир'я потрібно було укладати до приходу Трампа. І взагалі: з весни до осені 2022 року все ще можна було укласти мир, за якого «Україну вважали б переможницею», вона отримала б «завидний західний “План Маршалла” і з “пошаною вступила б куди завгодно”.

Таку думку стали поширювати деякі харків'яни, «хороші росіяни» та ізраїльтяни з-поміж «народжених в СРСР».

Це значною мірою збігається з улюбленою темою воєнного злочинця Путіна, який розмахуючи якимись паперами (не підписаними главами двох держав і тим більше законно нератифікованими), називає ЦЕ Стамбульським договором.

Офіційно жодного «договору» не існує, сам військовий злочинець Путін свого підпису на цьому папірці не ставив, але звинувачує Володимира Зеленського в тому, що той «не підписав», нібито пішовши «на поводу у Бориса Джонсона».

Нагадаємо, що навесні 2022 року Москва запропонувала Україні угоду, яка фактично означала б українську капітуляцію.

Крім «дрібниці» про російську мову, Україна мала роззброїтися і «визнати незалежність так званих “Донецької та Луганської республік” - причому в межах адміністративних областей (станом на 24 лютого 2022 року Росія контролювала лише частину цих областей і досі не окупувала їх повністю).

Причому, визнавши незалежність Л/ДНР, саме Україна мала взяти на себе витрати з відновлення інфраструктури Донбасу, зруйнованої з 2014 року, тобто виплатити росіянам контрибуції.

Росія також вимагала скасування всіх санкцій - як українських, так і міжнародних - відкликання всіх міжнародних позовів, поданих з 2014 року.

І це після всіх скоєних нею воєнних злочинів, масового вбивства цивільних російськими військовими в Бучі та інших містах, обстрілів Чернігова, Харкова, Одеси, вокзалу в Краматорську, загибелі людей похилого віку, жінок і дітей.

Вашій оглядачці ідея «якби та каби в роті виросли мирні гриби» нагадала призабуту тему 90-х років, коли раптом, невідомо звідки, в інформаційному просторі почали з'являтися дивні «історики».

На тлі розвалу СРСР, краху тоталітарної економіки і зубожіння народу вони намагалися переконати недавніх радянських громадян у тому, що, якби ті не чинили опір гітлерівській агресії під час Другої світової війни, то «ми б зараз жили, як у Німеччині, їздили шикарними автобанами і пили баварське пиво».

Мовляв, треба було укласти мир із Гітлером на його умовах ще восени 1941 року, адже за ним були ресурси військово-промислової махини всієї завойованої ним Європи, а німецькі окупанти однаково вже були в Києві, Мінську, Харкові та під Москвою.

За таких умов війну з Гітлером виграти було неможливо, хіба не так? 

Поділили б із ним «на двох» планету, як Польщу в 1939. Говорили б німецькою... жили б у Великому Рейху...  Єврейські й узагалі всякі-різні інтелектуали з їхніми загальнолюдськими й гуманітарними цінностями не плуталися б під ногами через їхнє повне винищення.

Є й більш свіжі приклади. Українські війська залишили Крим без єдиного пострілу. Чи задовольнило це країну-терориста?

Нам ставлять у провину якісь упущені можливості, волають до альтернатив історії, намагаються показати, що цілком можливий мир із терористом, який прийшов тебе вбити, стерти з лиця землі твій народ і твою державу. 

А насправді заганяють у новий концтабір. І неважливо, як він називається: «Великий Рейх» або «Русский мир». Ідеологія і методи ті самі.

Хтось іще хоче баварського, ой, жигулівського пива? Я - ні.

Логіка, на перший погляд, залізна: держава з меншим населенням та економікою за допомогою конвенційної зброї ніколи не зможе перемогти ядерну державу. І пости в соцмережах із подібним змістом «лайкають» сотні людей.

Підпис свідчить: «Про що просить Аллаха цей афганець, відклавши вбік свій автомат? Можливо, про те, щоб було покладено край цій кровопролитній війні та настав довгоочікуваний мир на засіяну кулями і снарядами землю його батьківщини?».  

Історичні події минулого століття спростовують цю логіку.

• Період, який американці називають «В'єтнамською війною», а в'єтнамці - «Американською»,- тривав з 1965 по 1973 роки, поки тривала американська інтервенція.

   

Сотні тисяч американських солдатів відправили на дорогу війну у В'єтнам, що призвела в кінцевому підсумку до акцій громадянської непокори в США і падіння престижу країни на міжнародній арені.

У 1973 році США припинили бойові дії в Південно-Східній Азії. 1975 року війна завершилася військовою перемогою Північного В'єтнаму і включенням Південного В'єтнаму до його складу, внаслідок чого з'явилася незалежна єдина в'єтнамська держава.

• Радянсько-афганська війна (1979-1989).  

Західні журналісти часто проводили аналогії, називаючи Афганську війну «В'єтнамською війною Радянського Союзу», «Радянським В'єтнамом».

Після першого року війни, до 1981 року, керівництво ЗС СРСР дійшло думки, що швидко домогтися покірності від народу Афганістану не вдасться, і закінчення «інтернаціональної місії» переноситься на невизначений час.

Радянський Союз не досяг мети встановити прорадянський уряд в Афганістані і, увійшовши в глибоку кризу за 10 років війни, під міжнародним і внутрішнім тиском вивів війська 1989 року.

Мораль: жоден народ підкорити неможливо, якщо він того не бажає і чинить опір.

Читайте також:

Про що доповіла американська розвідка; європейців обізвали «жалюгідними»; свист звукової зброї...

Если вами пытаются манипулировать путем лжи и обмана, помните – пропагандистам страны-агрессора страшно, они боятся и перемирия, и того, что им не уничтожить Украину, и того, что их перестанут содержать .

У наш складний і важкий час, коли інформації багато, а часу на її осмислення мало, професійна журналістська діяльність є вкрай важливою.   

Один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас.