Принижена «шістка»; антибункерна бомба для Ірану; Тулсі хоче стати президенткою; як «Телеграм» пов'язаний з ФСБ

Беззахисність України під атаками терористичної федерації приводить у відчай. Нездатність європейських лідерів прийняти хоч якесь рішення, постійні апеляції до божевільного Трапа, закоханого в Путіна, вражають.

Трамп — слон у посудній лавці, той, кому ніхто не наважується заперечувати відкрито, хоча всі події обертаються навколо нього.

Війна в Україні топчеться на місці. Неможливо побачити майбутнє, неможливо зрозуміти, куди рухається машина історії, у якої відмовили гальма...

На Володимира Путіна тиснуть російські прихильники жорсткої лінії, які стверджують, що його «спеціальна військова операція» зайшла недостатньо далеко.

Гнів зріс після того, як Україна контрабандою ввезла до Росії десятки дронів на вантажівках і 1 червня здійснила несподівану атаку на цінні ядерні бомбардувальники Москви.

У деяких колах лють була настільки сильною, що знову лунали заклики до Путіна «оголосити війну» Україні – вимога, яка може здатися незрозумілою для західних спостерігачів, враховуючи, що конфлікт триває вже четвертий рік і є найкривавішим у Європі з часів Другої світової війни.

 «The Telegraph» поспілкувався з кремлівськими інсайдерами, щоб оцінити, чи може атака з боку України, яка отримала назву «Павутина», підштовхнути Росію до ще більшої ескалації. Усі погодилися говорити на умовах анонімності.

Для більшості на Заході цей конфлікт явно є війною. Але Путін все ще називає його «спеціальною військовою операцією» – різниця, яка має значення для російських «яструбів».

Вони стверджують, що лише офіційне оголошення війни дозволить повномасштабну ескалацію – щоденні міжконтинентальні ракетні удари, масову мобілізацію та, можливо, навіть використання тактичної ядерної зброї.

 

Раніше цього місяця націоналістичний подкаст Russians with Attitude стверджував: «Ліберальний путінізм має свої переваги – комфортний, сучасний і майже стійкий до санкцій».

«Справжній досвід 21-го століття. Але недоліки очевидні – війна в м’якій рукавичці, щадіння ворожого керівництва та замовчування невдач».

Прогнозується, що Кремль витратить 6,3% ВВП на оборону цього року, що є найвищим показником з часів Холодної війни, але не тим, чого можна було б очікувати від країни, яка перебуває у повноцінному воєнному стані.

 

Для порівняння, Україна минулого року витратила 34% свого ВВП на оборону. Витрати Великої Британії на оборону у відсотках від ВВП зросли до понад 50% під час Другої світової війни.

«Мобілізація підриває економічну стабільність», – сказав один із нинішніх державних службовців.

Іншими словами, ескалація не позбавлена ​​політичного ризику. Хоча націоналістичні блогери та провоєнні інфлюенсери домінують у Telegram та коментаторському просторі Z, Кремль чудово усвідомлює, наскільки крихким може стати внутрішній контроль, якщо війна справді повернеться додому.

 «Поки що жоден центр влади всередині країни не здатний нав'язати свою волю Путіну», – заявило джерело, близьке до керівництва Держдуми.

Не можна заперечувати жах, з яким зіткнулися українські міста, такі як Київ та Харків, під час масованих обстрілів дронів останніми днями. Але відповідь була обмеженою як за західними стандартами, так і за російськими очікуваннями.

 Реакція на операцію «Павутина» могла бути набагато гіршою. Це був би саме час для серйозної відповіді, але вони цього не зробили,

– сказала Емілі Ферріс, аналітик з питань Росії Королівського об'єднаного інституту служб (RUSI).

Експерти вважають, що армії Путіна просто не вистачає ресурсів. Незважаючи на брязкання зброєю щодо тактичної ядерної зброї та стратегічних ракетних ударів, Росія не має можливості запускати такі щоденні ракетні обстріли, про які фантазують деякі з її найгучніших націоналістів.

 G6 — це принижена шістка, підкреслює Süddeutsche Zeitung .

Шість глав держав і урядів, які мають владу у своїх країнах і разом, як і раніше, становлять значну частину світової економіки.

І все ж на саміті в Кананаскісі вони були змушені дозволити поводитися з собою як з карликами людині, яка думає, що вона найбільша, і з погляду концентрації політичної, економічної та військової могутності вона така.

G1, тобто Дональд Трамп, може зробити все, що завгодно. Брехати, не викликаючи заперечень, порушувати порядок саміту і, звичайно ж, йти раніше.

G7 більше об'єднана спільними цінностями, лише зрідка загальними інтересами. Зустрічі, подібні до цієї, тепер дотримуються лише двох правил.

Перше: зробіть так, щоб Трамп був задоволений. Друге: після цього поводьтеся так, ніби все під контролем.

США посилили свою військову присутність на Близькому Сході з вихідних, але залишили деякі деталі нечіткими, щоб зберегти оперативну невизначеність для Дональда Трампа, який розглядає, чи втручатимуться США у війну між Ізраїлем та Іраном.

розмірковує Ден Саббаг, редактор оборони та безпеки The Guardian.

Найважливіше те, що поки що немає жодної нової інформації про розгортання бомбардувальників B-2, які будуть використані для атаки на глибоко залягаючий об'єкт збагачення ядерного урану Ірану у Фордо за допомогою 13,6-тонних (30 000 фунтів) бомб-антібункерів, призначених для проникнення крізь 60 метрів скелі.

Вважається, що лише США мають достатньо велику бомбу – GBU 57/B Massive Ordnance Penetrator – щоб потенційно знищити Фордо, один із двох головних об'єктів збагачення урану Ірану, який, за оцінками, знаходиться на глибині 80-90 метрів під горою. Єдиним літаком, сертифікованим для носіння 6-метрової зброї, є B-2.

У якийсь момент у середині минулого десятиліття вважалося, що США мають лише 20 таких бомб, що є їхньою найбільшою неядерною зброєю, але новіші оцінки вищі.

Хоча Ізраїль, схоже, досяг панування над іранським небом з моменту початку нападу на цю країну в п'ятницю, він атакував Фордо лише в перший день операції. МАГАТЕ, що контролює ядерну енергетику, заявило в понеділок , що жодних пошкоджень заводу збагачення не спостерігалося.

Джастін Бронк, експерт з авіації з аналітичного центру Королівського інституту об'єднаних служб, сказав, що для знищення Фордо майже напевно знадобиться «кілька ударів», «причому друга бомба влучить всередину отвору, утвореного першою».

Серйозний напад США, спрямований на знищення об'єкта, ймовірно, вимагатиме розгортання більше одного бомбардувальника.

Згідно зі статтею в «Нью-Йорк Таймс» за 2019 рік, десь десять років тому Пентагон США створив копію Фордо та випробував її такою бомбою. Суворо засекречене відео атаки пізніше показав Леон Панетта, міністр оборони за часів президентства Барака Обами, ізраїльському політику Ехуду Бараку.

Бомба знищила макет у пустелі, 

 

– повідомляла газета.

Важливе питання для Білого дому та Пентагону полягає в тому, чи вважають вони після п'яти днів авіаударів Ізраїлю, що існує якась загроза для американських літаків, що діють над Іраном. 

Але немає нестачі військових ресурсів, якщо США хочуть розгорнути розширену атаку, спрямовану на будь-які решту систем ППО та позицій запуску ракет.

10 червня о 5:30 ранку директорка Національної розвідки Тулсі Габбард опублікувала у Твіттері загадкове трихвилинне відео, в якому попередила, що «політична еліта та підбурювачі війни» «безтурботно розпалюють страх і напруженість між ядерними державами» — і що світ «перебуває на межі ядерного знищення».

Трамп побачил несанкціоноване відео та розлютился, звертає увагу Politico.

Її пост з'явився через кілька днів після того, як ізраїльські «яструби» зустрілися з Трампом у Білому домі, щоб лобіювати його підтримку нападів Ізраїлю на Іран.

 В очах Трампа та деяких близьких до нього людей, Габбард застерігала його не давати зеленого світла Ізраїлю для нападу на Іран.

Реакція Трампа на відео, про яку раніше не повідомлялося, підкреслює зростаючий розрив між президентом, який знаходиться на межі потенційного вступу у війну проти Ізраїлю, та його керівницею розвідки, яка виступає проти інтервенції та в минулому була категорично проти участі США в нових закордонних конфліктах.

Минулої осені Трамп розхвалював підтримку Габбард під час передвиборчої кампанії. Він додав її — як і Роберта Ф. Кеннеді-молодшого — до свого кабінету, частково для того, щоб підкреслити ідеологічне розмаїття коаліції MAGA.

Але в останні місяці Трамп все частіше розмірковує про повне скасування офісу Габбард, ідею, яку він висловив, коли призначив її на цю посаду.

У Білому домі точилися дискусії щодо передачі його повноважень ЦРУ або іншому агентству.

Директор Національної розвідки є головним радником президента з питань розвідки та контролює розгалужену шпигунську спільноту США.

Цей очевидний розкол став джерелом пліток серед людей з обох боків ідеологічного спектру, які уважно стежать за зростанням напруженості на Близькому Сході. Ізраїльські «яструби», такі як консервативний ведучий ток-шоу Марк Левін, висміяли оцінку Габбард, припустивши, що розвідка США під її керівництвом була відверто невірною.

Деякі критики Габбард тепер посилаються на слова Трампа, стверджуючи, що її слід звільнити.

«Їй не слід бути на цій посаді», – заявив колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон.

Габбард також думає про те, що може статися далі.

У нещодавньому інтерв'ю подкасту з колишньою ведучою Fox News Мегін Келлі у травні Габбард не виключала можливості балотуватися на посаду президента у 2028 році.

Павло Дуров – найвідоміший російський IT-підприємець у світі. Його головний винахід, «Телеграм», нараховує, за словами самого Дурова, понад мільярд активних користувачів.

"Телеграм" - вже давно не тільки засіб комунікації. Це і новинна платформа для російських незалежних ЗМІ та пропаганди; та інструмент, за допомогою якого російські спецслужби вербують агентів для диверсій за кордоном; та кримінальний маркетплейс, де злочинці торгують наркотиками, зброєю та дитячим порно.

Одна з головних причин, через яку сотні мільйонів людей у ​​світі довіряють свої таємниці «Телеграму», — створений Павлом Дуровим образ непохитного борця за свободу, який стоїть на варті конфіденційності користувачів і переслідується з боку влади Росії та інших країн.

Журналісти "Важных историй" провели власне розслідування і з'ясували, що оспіваний Дуровим міф про себе та своє дітище має мало спільного з дійсністю.

Після від'їзду з Росії Павло довго вибирав новий будинок для себе і Телеграма: в Європі його дратувала зайва бюрократія, у США - увага ФБР. У результаті він вирішив розмістити штаб-квартиру месенджера у хмарочосі Al Kazim Towers у Дубаї.

Але коли у 2021 році журналісти німецького видання Der Spiegel приїхали до дубайського офісу Дурова, приміщення пустувало. Жінка на ресепшені сказала репортерам, що туди ніхто не заходив понад три роки.

Минулого року «Важные истории» з'ясували, що численні заяви Дурова про те, що він не відвідує батьківщину, не відповідають дійсності. З витоку прикордонної служби ФСБ вони дізналися, що Павло приїжджав до Росії понад 50 разів з моменту свого від'їзду у 2014 році.

Особливо активно Дуров їздив до Росії, коли у нього виникли серйозні фінансові проблеми: у 2019 році американська комісія з цінних паперів заборонила випуск його криптовалюти TON, за допомогою якої він сподівався покрити витрати на закупівлю серверів та іншого обладнання для Телеграма.

Дуров залишився винен майже 2 млрд доларів інвесторам, серед яких опинилися російські олігархи, а також агент ГРУ Ян Марсалек та компанії, які торгували незаконно вивезеною сировиною з окупованих територій України.

Наскрізне шифрування використовується лише в секретних чатах, які потрібно активувати окремо. За словами колишнього колеги Дурова Антона Розенберга, 98% користувачів месенджера переписуються у звичайних чатах.

Всі повідомлення з них розшифровуються та зберігаються на серверах Телеграма. Це означає, що той, хто контролює сервер, може отримати доступ до листування.

Таким чином, російські спецслужби мають доступ до трафіку, який йде через провайдера. Вони можуть стежити за трафіком, зберігати його і потім аналізувати,

— пояснює експерт у галузі цифрової безпеки із 20-річним стажем Міхал «Ришок» Возняк.

Це стосується не лише Росії, а й окупованих територій України. Протокол месенджера дозволяє російським спецслужбам виявляти ідентифікатори пристроїв у всіх місцях, де силовики мають доступ до інтернет-інфраструктури.

Однак, як вдалося з'ясувати «Важным историям», конфіденційність сотень мільйонів користувачів «Телеграма» з інших країн також може бути під загрозою.

Щоб зрозуміти, хто адмініструє сервери Телеграма і може мати доступ до його трафіку, «Важные истории» провели експеримент.

Попросили користувачів, які перебували в Росії, відправити повідомлення один одному і кореспондентові «Важных историй» у Європі і записати трафік за допомогою програми Wireshark (вона дозволяє аналізувати мережеві пакети даних).

Експеримент повторили тричі - двічі з користувачами в Росії і один раз - з користувачами за кордоном - у всіх випадках ідентифікатори пристроїв передавалися через мережу в незашифрованому вигляді.

 

По-друге, журналісти дізналися про IP-адреси серверів, на які потрапили повідомлення. З'ясувалося, що всі вони, за даними європейського інтернет-реєстратора RIPE, належать маловідомій компанії з карибських островів Антигуа і Барбуда — Global Network Management (GNM).

До 2020 року IP-адреси "Телеграма", які сьогодні контролює GNM, належали компанії з Санкт-Петербурга "Глобалнет".

Донедавна бенефіціаром «Глобалнет» був Володимир Вєдєнєєв (одна з компаній якого у 2024 році обслуговувала секретний комплекс ФСБ, який використовується для стеження за громадянами, стверджується у розслідуванні "Важных историй"), але у 2024 році він переписав її на своїх родичів: вони контролюють 96% компанії. Ще 4% належить Роману Венедиктову.

Венедиктов закінчив Військово-космічну академію ім. Можайського. Це елітна кузня інженерів для російської військової промисловості, розвідки та космонавтики.

«Глобалнет» надає послуги зв'язку декільком російським держпідприємствам, у тому числі працюючим в оборонному секторі: Курчатівському інституту, що знаходиться під західними санкціями, та Головному науково-дослідному обчислювальному центру Управління справами президента Росії (ГоловНІВЦ).

Офіційно ГоловНІВЦ займається технічним забезпеченням самітів, прямих ліній та зустрічей за участю Володимира Путіна, а неофіційно це, по суті, закритий аналітичний центр, який працює на користь ФСБ, ФСТ, МВС та Міноборони.

 

Це означає, що за серверну інфраструктуру «Телеграма» відповідають ті, хто одночасно обслуговують секретні комплекси ФСБ, які використовуються для стеження за громадянами.

Глобальна боротьба за чіпи ризикує закріпити нову технологічну залежність у Європі, вважає Ліонель Лоран — колумніст Bloomberg Opinion.

Мільярдер-голова Nvidia Corp. Дженсен Хуанг, одягнений у свою фірмову шкіряну куртку, подорожує європейськими столицями та ділить сцену з такими особистостями, як Кір Стармер та Еммануель Макрон, презентуючи «суверенний» штучний інтелект – бачення нових центрів обробки даних, що пропонують необхідну обчислювальну потужність у межах національних кордонів, а не через домінуючі технологічні фірми з-за кордону.

Але якби існували призи за іронію, то ця концепція могла б виграти.

Заява Хуанга, зрозуміло, знайшла відгук у лідерів, які відчайдушно шукають нові джерела підвищення продуктивності та способи уникнути остаточного відставання в технологічній гонці, де домінують США та Китай.

Це стосується не лише Європи — Nvidia уклала великі суверенні угоди щодо штучного інтелекту на Близькому Сході — але саме на Старому континенті, за прогнозами Хуанга, протягом наступних двох років обчислювальні потужності зростуть у 10 разів.

Минулого місяця Bloomberg Intelligence оцінила, що суверенні інвестиції в ШІ можуть додати від 10 до 15 млрд доларів річного доходу Nvidia у світі, що деглобалізується.

Але з точки зору Європи, їм ще дуже далеко до тієї технологічної автономії, яку такі лідери, як Макрон, хочуть запропонувати стурбованим виборцям.

 

Апаратне забезпечення та інфраструктура, що живлять ці великі проекти штучного інтелекту, зрештою належать Nvidia, американській компанії з 80% часткою ринку, чиє домінування буде закріплено завдяки чіпам, які оновлюються або замінюються кожні кілька років.

Ми вже бачили цей «фільм» раніше. Франція та Німеччина колись покладали свої надії на суверенну хмару для захисту даних користувачів від екстериторіального впливу США та Китаю.

Сьогодні американські технологічні компанії все ще забезпечують близько 70% хмарних сервісів у Європі. І на кожну спробу зменшити залежність, таку як вихід данських муніципалітетів з Microsoft, є протилежний крок, як-от хмарна угода німецьких військових з Google.

Читайте також:

Змова в Європі, або Агент 007, який придумав «світовий уряд»...

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: