Професор Олександр Тарадай: тепло – вашому будинку. Незважаючи на війну, Почесний громадянин Харківської області написав підручник для майбутніх теплоенергетиків

Свій 85-річний ювілей відзначає Почесний енергетик України та Почесний працівник житлово-комунального господарств України, доктор технічних наук Олександр Михайлович Тарадай.

І знову війна, і знову ворог майже біля воріт Харкова.

Авторка знає, що Олександру Михайловичу, можливо, не дуже сподобається визначення «людина-легенда». І я розумію – чому.

«Легендою» називають людину, яка зробила для Харкова щось таке, що обов'язково залишиться в історії, але яка сама залишилася, як кажуть, «не при ділі» і вдається одним лише спогадам.

Зроблене професором Тарадаєм залишилося в історії Харкова – найкращою системою теплопостачання українського мегаполісу.

Але Олександр Михайлович продовжує працювати, він – професор кафедри тепло-газопостачання та вентиляції Навчально-наукового інституту будівництва та цивільної інженерії Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова.

Людина, яка має унікальний інженерний і керівний досвід, Почесний енергетик та Почесний працівник житлово - комунального господарства України продовжує виховувати нові покоління інженерів-теплоенергетиків і вчених.

У Харкові за його участю був закладений неймовірний для інших міст і регіонів України запас міцності для забезпечення мегаполісу теплом, водночас створювалася особлива - харківська науково-технічна наукова школа в галузі теплоенергетики. Одна з найкращих у тодішньому СРСР і в Україні.

Інженер, учений і керівник, який фактично створив сучасні теплові мережі Харкова, розглядаючи теплопостачання населення як найважливішу складову енергетичної безпеки країни. І війна це показала...

Він і сьогодні, як то кажуть, із заплющеними очима може описати, що з себе представляє кожна котельня в Харкові та області. Навіть ті, які нещадно знищені агресором. У Вовчанську, Двуречной, Великому Бурлуку, Стрілече …

Він – автор книги цікавих автобіографічних спогадів, в якій зображені сторінки історії та інституту «Харківпроект», і Харківських теплових мереж, і історія розвитку теплозабезпечення Харкова, історії будівництва Меморіалу пам'яті жертв Голокосту в Дробицькому яру.

Особливо зворушливі його спогади про повоєнне харківське дитинство в комуналці з напівкруглим балконом на вулиці Пушкінській.

Пам'ятаю, як Олександр Михайлович казав мені про те, що його хвилює:

це сім'я та її доля, це майбутнє дітей, онуків, правнуків, це і політика країни, сучасна і майбутня, і звичайно ж це досягнення в улюбленій справі, які тісно переплітаються з тим, що ще не зроблено.

Що ж він намагається зробити сам, а що залишити своїм учням і послідовникам?

Напередодні його 85-річчя я тримаю в руках нову монографію «Теплопостачання», по суті – підручник для майбутніх поколінь.

Він давно мріяв написати цей підручник і написав, незважаючи на війну – в рідній Україні.

На Україну летять смертоносні ракети, загрожуючи життю дітей та старих людей. Вбиваючи без розбору.

Немає сумнівів, що нам випало жити у розпал світової війни, вона і гібридна, і гаряча, але єдине, що нас тримає на кривавому полотні зруйнованих доль – наша улюблена справа, вірність професії.

Завдяки сучасним технологіям, професор Тардай продуктивно працює. Працюють підприємства «Котельні лікарняного комплексу» і "ДІВАЙС", яки очолює його дочка – кандидат технічних наук Марина Олександрівна Яременко, під ворожими бомбами та обстрілами допомагає відновлювати тепло у прифронтовому Харкові та області.

Його підручник читається однією диханні, попри складну інженерно-технічну тематику. Я заздрю ​​тим студентам та аспірантам, які завдяки цій книзі полюблять свою майбутню професію так, як любить її Олександр Михайлович.

Тепло — основа всього живого. Без тепла життя взагалі, а тим більше комфортне, не існує. З моменту початку свого існування людина знаходила, створювала, вдосконалювала та продовжує вдосконалювати способи виробництва, передачі та збереження тепла.

Первісна людина оберталася в шкуру тварин, а сучасна супер розвинена та супер цивілізована людина створює для себе комфортне середовище в приміщеннях свого перебування або одягає на себе спеціальний одяг з високоякісних «теплих» матеріалів, іноді влаштовуючи спеціальний електричний обігрів одягу.

Зі зміною цивілізації вдосконалюються й з’являються нові джерела тепла.

Поява новітніх технологій дозволила створювати системи трубопроводів, покриті ізоляційними матеріалами, які забезпечують надійну транспортування тепла з мінімальними втратами.

Освоєння масового виробництва пластинчатих теплообмінників, кульових кранів, пластикових труб і фітингів, нові технології зварювання та склеювання дозволяють реально впроваджувати найбільш надійні та добре керовані технології подачі тепла.

А ось і новое поняття «теплозабезпечення» замість звичного вже понад століття поняття «теплопостачання».

Професор пояснює, чому.

На його погляд, поняття «теплозабезпечення» значно ширше, глибше і більш містке, включаючи окрім самої системи теплопостачання, процеси виробництва, транспортування та розподілу тепла.

Професор пропонує «танцювати від печі», тобто від палива.

- Перше — техніко-економічно обґрунтовані екологічні джерела тепла, що працюють на різних видах палива.

Вид палива має обиратися, не керуючись черговою «альтернативною», «екологічною» чи «політичною» кампанією, а реальною його забезпеченістю, вартістю, логістикою доставки та реальною потребою у кваліфікованому обслуговуючому персоналі для обслуговування.

Це зниження витрати газу! Зізнаюся, ваша авторка не знала, що в нас в Україні питома витрата газу (палива) на тепло, отримане безпосередньо споживачем, більш ніж удвічі перевищує показники всієї Європи та інших розвинутих країн з аналогічним Україні кліматом.

При виборі джерела тепла необхідно максимально використовувати відновлювані природні енергоресурси — сонце, вітер, геотермальні джерела.

Безумовно, пріоритет має бути відданий, як і в усьому світі, геліоустановкам, які безпосередньо перетворюють сонячну енергію в електричну.

Однак, віддаючи пріоритет «геліоустановкам», ми повинні об'єктивно і реально оцінювати можливість їх використання в конкретному районі споживання.

Від правильності прийнятого нами рішення залежить пристрій дублюючого джерела тепла.

Друге — саме всеосяжна заміна старих зношених теплових мереж, побудованих ще в середині XX століття, на сучасні попередньо ізольовані забезпечує високі економічні показники та надійність систем теплопостачання в північних країнах Європи (Данія, Фінляндія, Норвегія, Швеція, Канада та інші).

Зовнішні теплові мережі в усіх цивілізованих країнах протягом останніх сімдесяти років будувалися або реконструювалися тільки з попередньо тепло-гідроізольованих сталевих або пластикових труб.

 

Ось чому нормативні та фактичні питомі втрати тепла в системах цих країн у кілька разів менші, ніж в Україні.

Ніяким «нормуванням» чи «адмініструванням» без заміни старих теплових мереж на нові сучасні фактичні жахливі втрати тепла неможливо зменшити.

І ще його давня інженерна ціль – це об'єктивна необхідність заміни існуючих вертикальних систем опалення на горизонтальні двотрубні по квартирні, що створить можливість для збереження та розвитку діючих джерел тепла — ТЕЦ і котелень. 

До речі, професор згоден, що найбільш ефективними з усіх точок зору є системи опалення, що безпосередньо використовують електричну енергію (теплі підлоги, стіни, стелі). 

Сьогодні у теплоенергетику приходить штучний інтелект - можливість застосування апаратних систем управління до повністю автоматизованих та дистанційних.

Використовувані в таких системах мікропроцесорні модулі дозволяють широко використовувати можливості штучного інтелекту, що забезпечує максимальну ефективність системи.

Не втомлюється професор говорити про те, що будівлі України за своїми тепловими характеристиками в рази гірші за аналогічні будівлі в Європі, США та Канаді.

Низькі теплові характеристики — це завищені теплові втрати будівель, і як наслідок, необхідність виробляти та подавати споживачам (абонентам) України значно більше тепла, ніж аналогічним закордонним споживачам.

Тому нині діючі нормативи тепловтрат огороджувальних конструкцій у будівлях забудови XXI століття України повністю відповідають найкращим світовим стандартам.

Постає питання — а що робити іншим 80% споживачам тепла, що проживають у будівлях старої забудови XX століття? – розмірковує вчений.

- Відповідь однозначна — будівлю потрібно утеплювати ззовні теплоізоляційними конструкціями.

 

Таку ізоляцію зробили практично на всіх старих холодних будинках Заходу ще в минулому столітті.

 

Доки не будуть утеплені всі будівлі та не замінені в них існуючі загальнобудинкові однотрубні вертикальні системи опалення на двотрубні горизонтальні поквартирні з лічильниками, в повітря будуть «вилітати» мільярди гривень як результат перевитрати тепла.

Статистика показує, що за роки незалежної України в «повітря» було викинуто більше коштів, ніж необхідно на утеплення будинків та реконструкцію їх існуючих внутрішньобудинкових систем опалення.

Все це доведеться робити вже після війни, відбудовуючи і модернізуючи наші міста. І харківська наукова школа інженерно-теплоенергетики, заснована людиною-легендою Олександром Михайловичем Тарадаєм, послужить ще не одному поколінню українців.

…Все, чого він досяг у цьому житті, робив сам.

– Я глибоко вдячний своїм батькам за те, що вони встигли в мене «вкласти» своїм особистим прикладом, – наголошує Олександр Михайлович.

Він все життя вірний пам'яті головної людини – мами, юристки Ревеки Володимирівні Ніжної яка дуже рано пішла з життя в 47 років, коли йому було лише 17 років, а сестрі 11 років.

Глибоко вдячний своєму татові Михайлу Семеновичу, який все своє майже 100-річне життя подавав приклад чесності та порядності. З 1941 по 1948 рік солдатом та офіцером Радянської армії на фронті і потім, понад 60 років, роботою в системі «Харківенерго».

Олександр Михайлович вважає, що йому дуже пощастило у житті, бо у 22 роки зустрів свою майбутню дружину Лялю Тарадай, з якою прожив 42 роки до її смерті у 2005 році.

Нині поруч його вірна подруга, дружина та помічниця Ірина.

Він пишається своєю онукою,-лікаркою, двома правнучками.

- Можу твердо сказати, що життя вдалося і нічого б у ньому не змінював, за винятком кількох фатально-трагічних подій, які забрали життя рідних та друзів.

І єдине, що він прагне всією душею, як і всі харків'яни. Щоб настав мир.

ДОВІДКА «Громади»

Голова ради директорів міжгалузевої регіональної корпорації «Теплоенергія» Олександр Михайлович Тарадай народився 17 квітня 1940 року у Харкові.

З відзнакою закінчив Харківський будівельний технікум (теплотехнік), потім Харківський інженерно-будівельний інститут (нині Харківський національний університет будівництва та архітектури - ХНУБА); причому два курси цього вузу він відучився заочно під час проходження строкової служби в армії.

П’ятнадцять років працював у проєктному інституті «Харківпроєкт» (від техніка-конструктора до заступника головного інженера проєкту).

У цей період Олександр Михайлович брав участь у проектуванні систем теплопостачання та вентиляції цілого ряду об’єктів, серед яких були нові мікрорайони Салтівки, Павлового Поля і Холодної Гори, Театр ляльок і театр ім. Т.Г.Шевченко, Інститут громадського харчування та Бібліотека ім. В.Г.Короленка, готель «Харків».

З 1974 р. працював у системі теплопостачання Харкова та Харківської області (начальником виробничої служби, потім головним інженером).

З 1989 р. – генеральний директор Харківського обласного об’єднання теплових мереж «Харківтеплоенерго».

Займався налагодженням і подальшим забезпеченням роботи першого в Україні сміттєспалювального заводу, який протягом 20 років переробляв близько половини всіх твердих побутових відходів міста (потім завод ліквідували).

Олександр Тарадай був активним учасником створення меморіалу «Дробицький Яр», присвяченого пам’яті жертв Голокосту у Харкові. Побудований меморіал серед подібних за своїм розмахом та архітектури третій у світі – перший в Єрусалимі (Ізраїль), другий в Майамі (США).

35 років поєднував свою основну виробничу діяльність в «Харківтеплоенерго» з викладацькою роботою у ХНУБА, а зараз в Харківському національному університеті міського господарства імені О.М. Бекетова на кафедрі «теплогазопостачання, вентиляції та використання теплових вторинних енергоресурсів».

Депутат обласної ради трьох скликань (1990 – 2002 рр.) Два скликання був головою депутатської комісії з ЖКГ, будівництва та комунальної власності.

Читайте також:

Листівка з минулого. «Благаємо, згадуйте про нас після війни…» Чому культовий польський режисер хотів свій фільм назвати «Харків»?

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: