Путін у Простоквашино. Підірвана резиденція на порозі 2026 року: чи скоро гримне буря?

Якщо в офіційних ЗМІ тон стримано оптимістичний, то в соцмережах (X, TikTok) домінує тема «Last Normal Year» (Останній нормальний рік). Люди відчувають, що 2026-й принесе багато політичної турбулентності і закликають один одного «просто відпочити та вимкнути новини на ці два дні».

Хороша порада, але не для українців. Вимкнути новини? Для кожного з нас може виявитися буквально смертельною спроба випасти з повідомлень про польоти ворожих ракет і «шахедів».

Західні аналітики та ЗМІ активно обговорюють заяву Кремля про масштабну атаку дронів на резиденцію Путіна (імовірно на Валдаї).

Загальний тон західних коментарів – крайній скепсис. Більшість експертів розглядають це як «операцію під фальшивим прапором» чи класичне ІПСО.

Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) та профільні західні експерти (наприклад, у матеріалах The Guardian та Washington Examiner) відзначають інформаційний вакуум: незважаючи на заяви про збиття 91 дрона, в мережі немає жодного відео чи супутникового знімку, що підтверджує атаку такого масштабу.

Суперечності у цифрах: Міністерство нападу РФ і МЗС (Лаврів) називають різні цифри збитих апаратів, що характерно для поспішно створених вкидань.

Експерти вважають це спробою Москви «перевернути шахівницю» в момент, коли дипломатичні переговори за посередництва Трампа почали приносити результати.

На Заході цей інцидент називають «фейковим замахом». Головний консенсус: Путіну потрібен привід, щоб або зірвати мирний процес, який йому невигідний, або виторгувати собі право на «руйнівний удар у відповідь перед Новим роком».

Багато аналітиків попереджають, що цей фейк може бути «приводом для ескалації».

Глава української держави Володимир Зеленський вже попередив українців, що такі заяви зазвичай передують масованим атакам на урядовий квартал у Києві.

На тлі цих новин Росія демонстративно вивела комплекси «Орєшник» на бойове чергування у Білорусі, що західні ЗМІ трактують як спробу силового тиску на Європу.

 Найбільш детально та з глибоким аналізом тему комплексів «Орєшнік» на бойовому чергуванні в Білорусі висвітлює британське видання The Guardian.

Видання веде «живий блог», де розбирає не лише сам факт заступання «Орєшніка» на чергування, а й його геополітичний контекст. Британські журналісти спільно з дослідниками зі США (Джеффрі Льюїсом та Декером Евелетом) опублікували аналіз супутникових знімків Planet Labs.

• Локація: з великою часткою ймовірності (90%) комплекс розгорнуто на колишній авіабазі в районі міста Кричев (східна Білорусь), приблизно за 307 км від Мінська.

   

• Докази: супутники зафіксували «спішне будівництво», розпочате ще в серпні, зокрема бетонні майданчики, замасковані під ґрунт, та військовий залізничний вузол, обнесений подвійним парканом.

• Стратегічне значення: журналісти підкреслюють, що розміщення в Білорусі дозволяє ракетам досягати більшості європейських столиць значно швидше, ніж при запуску з глибини РФ.

Агентство Reuters робить акцент на тому, що демонстрація «Орєшніка» — це прямий інструмент тиску на переговорах. Путін оголосив про чергування одразу після того, як Трамп заявив, що сторони «ближче до миру, ніж будь-коли» після зустрічі із Зеленським. Агентство цитує свої джерела в розвідці, які вважають це «силовим супроводом» дипломатії: РФ показує, що вона має аргументи на випадок, якщо умови Трампа їй не сподобаються.

Цікавий технічний коментар наводить видання The Economic Times, посилаючись на українських та західних військових експертів:

Фахівці зазначають, що «Орєшнік» має «сліпу зону» у 700–1000 км. Це означає, що при запуску з Білорусі він фізично не може уразити Київ (ракета просто пролетить над ним), але ідеально підходить для ударів по Берліну, Варшаві чи Парижу.

Це зброя не проти України, а для шантажу Європи.

Резюме західних коментарів: Захід розглядає чергування «Орєшніка» не як реальну військову підготовку до ядерного удару, а як «новорічний подарунок» Трампу — спробу Путіна зафіксувати свою позицію сили перед вирішальним раундом переговорів у січні.

Поки президент Трамп прагнув мирної угоди, а Володимир Путін — перемоги, угруповання в Білому домі та Пентагоні виснажували українські військові зусилля, вважає аналитік

The New York Times. Адам Ентоус.

Він провів понад 300 інтерв'ю протягом більш ніж року з урядовцями, військовими та розвідувальними посадовцями України, Сполучених Штатів, Великої Британії, Бельгії, Німеччини, Естонії, Польщі, Латвії, Литви та Туреччини. І представив у передноворічному випуску The New York Times докладний лонгрід з історією американсько-української оборонної взаємодії від початку російського вторгнення.

Без зайвих оптимізму та песимізму. А також без прикрас. Але із деякими цікавими інсайдами.

Як пише оглядач, Трамп надав Хегсету та іншим підлеглим широку свободу у ухваленні рішень про потік допомоги Україні.

У ряді випадків, коли ці рішення викликали негативну пресу чи внутрішній опір — як у випадку з 18 000 снарядів, — коментатори Fox, налаштовані на підтримку України, втручалися та переконували президента скасувати їх.

Невелика команда фахівців з питань України — приблизно шість осіб — працювала в офісі заступника міністра з питань політики, пана Колбі. Наприкінці червня команду відвідав високопоставлений військовий офіцер. «Вони буквально боялися вимовити слово «Україна»», — згадував він.

З офісу пана Хегсета надійшло повідомлення, що спеціалісти не повинні спілкуватися з українцями без прямого дозволу на це. Деякі помічники Хегсета заявили, що підозрюють, що спеціалісти спробують саботувати зусилля щодо перенаправлення перехоплювачів та інших важливих боєприпасів на Близький Схід.

Пізно вночі та у вихідні українці отримували повідомлення від своїх старих контактів у Пентагоні: «Ми тут, але нічого не можемо зробити. Вибачте».

У той час як пан Хегсет маргіналізував своїх генералів, які підтримували Україну, директор ЦРУ, пан Реткліфф, послідовно захищав зусилля своїх офіцерів на благо України.

Він підтримував присутність агентства в країні на повну потужність; фінансування його програм там навіть збільшилося. Коли пан Трамп наказав заморозити допомогу в березні, американські військові поспішили припинити будь-який обмін розвідувальною інформацією. Але коли пан Реткліфф пояснив ризик, з яким стикаються офіцери ЦРУ в Україні, Білий дім дозволив агентству продовжувати обмін розвідувальною інформацією про російські загрози всередині України.

Тепер агентство відточило план, як хоча б виграти час, щоб ускладнити для росіян використання надзвичайної слабкості українців.

 

Один потужний інструмент, який нарешті застосувала адміністрація Байдена — постачання систем ATACMS та розвідувальних даних для ударів усередині Росії — фактично було вилучено з гри. Але паралельна зброя залишилася в силі — дозвіл для ЦРУ та військових офіцерів обмінюватися розвідувальними даними про цілі та надавати іншу допомогу для ударів українських безпілотників по ключових компонентах російської оборонно-промислової бази. До них належали заводи з виробництва «енергетики» — хімікатів, що використовуються у вибухівці, — а також об'єкти нафтової промисловості.

У червні офіцери американської армії, що переживали труднощі, зустрілися зі своїми колегами з ЦРУ, щоб допомогти розробити більш узгоджену кампанію в Україні. Вона мала б бути зосереджена виключно на нафтопереробних заводах і була б спрямована на ахіллесову п'яту: експерт ЦРУ визначив тип муфти, яку було так важко замінити або відремонтувати, що нафтопереробний завод міг залишатися поза увагою тижнями.

За словами американських чиновників, пан Трамп високо оцінив приховану роль Америки в цих ударах по російській енергетичній промисловості. Вони дали йому можливість заперечувати свою позицію та важелі впливу, сказав він пану Реткліффу, поки російський президент продовжував «дрочити з нього».

За однією з оцінок американської розвідки, енергетичні удари коштуватимуть російській економіці до 75 мільйонів доларів на день. ЦРУ також буде уповноважено допомагати українським безпілотникам здійснювати удари по суднах «тіньового флоту» в Чорному та Середземному морі. По всій Росії почнуть формуватися газопроводи.

«Ми знайшли щось, що працює», – сказав високопоставлений чиновник США, а потім мусив додати: «Як довго, ми не знаємо».

 

Запорізька атомна електростанція , найбільша в Європі, є одним з головних каменів спотикання в мирному плані президента США Дональда Трампа щодо припинення майже чотирирічної війни між Росією та Україною.

Як нагадує Reuters, Зеленський заявив у грудні, що США запропонували спільну тристоронню експлуатацію атомної електростанції з американським головним менеджером.

Українська пропозиція передбачає українсько-американське використання станції, при цьому самі США визначатимуть, як використовувати 50% виробленої енергії.

За даними газети «Коммерсант», Росія розглядала можливість спільного використання станції Росією та США.

 

Після переговорів із Зеленським у неділю Трамп заявив, що переговірники досягли прогресу у вирішенні ії долі, і це рішення може «запуститися майже негайно». Президент США сказав, що «це великий крок», що Росія не бомбила об'єкт.

Згідно з базою даних Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Запорізька атомна електростанція має шість реакторів радянської конструкції загальною потужністю 5,7 гігават.

Наразі вона не виробляє електроенергію, але покладається на зовнішнє джерело живлення, щоб охолоджувати ядерний матеріал і запобігати його розплавленню.

Обладнання заводу живиться електроенергією, що постачається з України. Протягом останніх чотирьох років це постачання переривалося щонайменше 11 разів через обриви ліній електропередач, що змусило станцію перейти на аварійні дизельні генератори.

Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що війна навколо атомної станції ставить під постійну загрозу ядерну безпеку.

Російський керівник станції заявив у понеділок, що об'єкт може відновити виробництво електроенергії до середини 2027 року, якщо війна скоро закінчиться.

Reuters повідомляє, що Росія готується до перезапуску станції, глава Росатому Олексій Ліхачов не виключає постачання електроенергії, виробленої там, до деяких частин України.

Олександр Харченко, директор Центру енергетичних досліджень у Києві, заявив, що Москва має намір використовувати станцію для покриття значного дефіциту енергії на півдні Росії.

У грудні Федеральна служба з екологічного, технологічного та ядерного нагляду Росії видала ліцензію на експлуатацію реактора №1, що стало ключовим кроком до його перезапуску.

Міністерство енергетики України назвало цей крок незаконним та безвідповідальним, таким, що несе ризик ядерної аварії.

Після російських ударів по енергетичній інфраструктурі України протягом усієї війни, як кажуть аналітики, дефіцит генеруючих потужностей в Україні становить близько 4 гігават, що еквівалентно чотирьом реакторам Запорізької АЕС.

Харченко каже, що Україні знадобиться від п'яти до семи років, щоб побудувати генеруючі потужності, які компенсують втрату Запорізької електростанції.

Як український державний оператор атомної енергетики «Енергоатом», так і Харченко заявили, що Україна не знає реального стану атомної електростанції на сьогодні.

У довгостроковій перспективі залишається невирішена проблема нестачі водних ресурсів для охолодження реакторів після вибуху величезної дамби Каховської гідроелектростанції у 2023 році, що зруйнувало водосховище, яке постачало воду на станцію.

 

Окрім реакторів, на кожному реакторному майданчику є басейни витримки відпрацьованого палива, які використовуються для охолодження відпрацьованого ядерного палива. Без подачі води до басейнів вода випаровується, а температура підвищується, що створює ризик пожежі.

В «Енергоатомі» заявили, що рівень води в водоймі-охолоджувачі Запорізької електростанції знизився більш ніж на 15%, або на 3 метри, з моменту руйнування дамби, і продовжує падати.

Українські чиновники раніше заявляли, що наявних запасів води може бути достатньо для роботи одного або, щонайбільше, двох ядерних реакторів.

Чи варто знову спалювати книги? – задається питанням NZZ, описуючи як звинуватили одного з найвідоміших віденських продавців антикварних книг.

Це Райнер Шаден. У його добре заповненій книгарні «Zum Buchfreund» («Друг книги») було виявлено літературу нацистської епохи. В результаті, на 78-річного чоловіка донесли надмірно ревні співробітники Управління з боротьби з екстремізмом Управління захисту Конституції за порушення Закону про заборону нацистської ідеології.

Якби обвинувачення досягло свого, десятки конфіскованих книг з антикварної книгарні Шадена були б спалені, навіть якби підсудного виправдали.

Протягом п’ятдесяти років Шаден купував літературні старожитності. Він є визнаним фахівцем з історичної літератури, а кілька років тому до антикварного книготорговця звернулися також спадкоємці відомої історикині Бріґітте Гаманн.

Він успадкував 14 000 томів зі спадщини Гаманн. Серед них були п'ятдесят шість книг, що датуються безпосередньо епохою нацизму. Вони лягли в основу дослідження Гаманн для її фундаментальної книги «Відень Гітлера». Неможливо зрозуміти епоху та її вплив, не знаючи її першоджерел.

А потім було розкрито трохи інсайдерської інформації. Усі книги з книгарні «Zum Buchfreund» («Друг книги»), які, за даними Австрійського федерального відомства із захисту Конституції та боротьби з тероризмом, мають зберігатися під замком, також можна знайти в публічних бібліотеках. Це можна було легко знайти в Інтернеті. Книги можна позичити або замовити скановані копії.

Райнеру Шадену загрожувало до десяти років ув'язнення. Літній чоловік терпляче співпрацював з владою, щоб вирішити непорозуміння. Чоловік навіть зміг довести, що він проводить перевірки біографічних даних онлайн-покупців, які цікавляться певною літературою.

Райнер Шаден був виправданий одноголосним голосуванням вісьмома присяжних. Він отримає назад свої книги. Вся ця справа була фарсом, але австрійська правова держава та її внутрішня розвідувальна служба були повністю зганьблені.

Австрійські слідчі також хотіли дізнатися, чи могли на небезпечні книги часів нацизму бути наклеєні попереджувальні написи. Шаден відповів: «Ні, бо це привабило б лише правих ворогів Конституції».

У кліпі 2022 року російські батьки, які втратили на війні сина, вранці 31 грудня встають і «на автоматі» починають готуватися до святкування Нового року.

Герої Артура Смольянінова та Чулпан Хаматової здійснюють усі ритуальні дії, пов'язані з Новим роком: накривають стіл біля ялинки, ставлять салат олів'є та оселедець під шубою, наливають шампанське. Кліп закінчується моментом, коли спустошені батьки вмикають телевізор, щоб послухати звернення президента під бій курантів.

«Важные истории» (латвійське російськомовне інтернет-видання, що спеціалізується на журналістських розслідуваннях) згадали про це, щоб звернути увагу на те, як радянські та російські практики активно використовували Новий рік для створення ритуалів синхронізації і через це — відчуття єдиної нації.

Так створюється відчуття, що «ми» існуємо одночасно і в єдиному просторі, і в єдиному часі (антрополог Бенедикт Андерсон називає це практиками одночасного проживання).

У тоталітарних та авторитарних режимах правителі намагаються диригувати такими ритуалами синхронізації. Диктатори вбудовують себе в ці ритуали як сакральний центр: примушуючи людей у різних точках країни здійснювати одні й ті самі дії та виробляти одні й ті самі позитивні чи негативні емоції, правителі на виході отримують підданих, які відчувають себе спільнотою.

Ставши президентом, Володимир Путін перезібрав ритуал синхронізації. Путінські вітання неполітичні, неконкретні та сповнені загальними словами: «майбутнє», «минуле», «єдність».

26 жовтня 2025 року вийшла спеціальна, новорічна серія мультсеріалу «Простоквашино». У цій серії пес Шарик та кіт Матроскін займаються фактчекінгом. Вони вирішують перевірити: чи правда, що Путін виголошує своє вітання у прямому ефірі 31 грудня о 23.55 на Красній площі (і для цього вирушають із Простоквашино до Москви).

Цей божевільний сюжет важко зрозуміти поза метафорою «Путін — володар часу». Народ в особі Матроскіна сумнівається в тому, що правитель дійсно перебуває з громадянами в одному часовому потоці, і йому показують: так, усе так і є. Справжній Путін вітає росіян саме в той момент, коли всі піднімають келихи — і так усі росіяни разом із президентом виявляються однією великою родиною. Ритуал синхронізації справжній, кажуть нам творці мультфільму.

Можливо, несподівана поява Путіна у «Простоквашино» означає, що з погляду влади ритуал синхронізації слабшає і потребує підкріплення?

Читайте також:

Новорічне диво: навіщо підбивати підсумки року? І як це робити з користю для себе?

Якщо Ви хочете бути в курсі, про що пише світова преса, читайте наші щотижневі огляди щосереди.