П’ять чотири вісім вісім. Хто фінансує ненависть?

Це урядовий законопроєкт, який покликаний удосконалити механізм реагування на випадки дискримінації та розслідування злочинів на ґрунті нетерпимості.

Більш того,  законопроєкт має статус євроінтеграційного, але він досі не розглянутий Верховною Радою України.

-  Цей законопроєкт визначає поняття “нетерпимості” за різними ознаками, зокрема такими як раса, колір шкіри, політичні, релігійні та інші переконання, стать (статева приналежність), вік, інвалідність, етнічне та соціальне походження, громадянство, сімейний та майновий стан, сексуальна орієнтація, гендерна ідентичність, місце проживання, мова або інші ознаки, - коментує для "Громади" юрист і правозахисник Олег Михальчук. - Вчинення правопорушення з мотивів нетерпимості за цими ознаками визначається такою обставиною, яка обтяжує відповідальність. 

Це дозволить належним чином враховувати мотив нетерпимості на етапі досудового слідства та судового розгляду справ.

Ми говоримо про те, що сьогодні кожен українець відчуває на собі та своїй сім'ї, що таке нетерпимість, тому що щодня в бік України летять смертоносні ракети й бомби, які вбивають нас саме на ґрунті нетерпимості.

Нетерпимості до нашої мови, історії, ментальності, походження, до нашого небажання жити в "русском мире".

- Це дуже небезпечне для сучасного суспільства явище, - розмірковує культуролог Марина Макеєва. - Ті, хто постійно моніторить політичні думки, не можуть не помітити: противники ЛГБТК+-спільнот, як правило, є прихильниками різних конспірологічних теорій.

Наприклад, стверджують, нібито рівність прав ЛГБТК+ - це така собі "змова світової закуліси", спрямована нібито на "скорочення населення планети".

Ці ж політики запевняють своїх виборців, начебто ковід-пандемії не було (це, мовляв, підступи ВООЗ і великих фармацевтичних компаній, які "заробили на вакцинації".

Якщо ми подивимося на коментарі в соцмережах, то також побачимо, що противники рівних прав ЛГБТК+ та антивакцинатори виправдовують агресію РФ проти України, повторюючи за Путіним про "світову гегемонію США" та необхідність "справедливого багатополярного світу".

Ці тези впроваджуються правими популістами, поширюються в суспільстві за допомогою численних ботів.

А це означає, що вони користуються не лише довірливістю "корисних ідіотів", а мають немаленьке фінансування. Від кого?

Не виключено, що саме від диктаторських режимів і партій фашистського спрямування.

Не випадково практично у всіх країнах із диктаторськими режимами ЛГБТ-людей переслідують, до них застосовують каральну психіатрію, як, наприклад, у Росії.

- У Росії для себе позначили двох глобальних ворогів. Внутрішній ворог - це ЛГБТК-люди, і з ними йде дуже активна боротьба. - підкреслює Марина Макеєва. - Їх демонізували завжди, ще з радянських часів.

Це ж стосується, до речі, і російської православної церкви. Поширеність гомосексуальності в цьому середовищі - величезна.

Ну, а зовнішні вороги - українці та колективний Захід. Ненависть до України, до українців теж розкручується російською пропагандою багато років.  Україну називають "маріонеткою Заходу" тільки за те, що наша країна прагне дотримуватися європейських уявлень про права людини.

-  З  іншого боку, на жаль, більшість людей взагалі не розуміє чого насправді хоче ЛГБТК+-спільнота і чому їх варто в цьому підтримати, - розмірковує правозахисник Олег Михальчук. -  Уявіть, наприклад, що дорога вам людина у лікарні, а вас до неї не пускають, бо юридично ви її ніхто.

Дорога вам людина померла, а ви не можете їх поховати, бо юридично ви їм ніхто і тіло валяється в морзі серед незатребуваних.

Ви не можете успадкувати майно після людини з якою прожили все життя, чи не можете отримати частку в спільно нажитому майні.

У нас навіть якщо чоловік з жінкою живуть у "цивільному шлюбі" і то вони мають можливість успадковувати майно та отримати частку при розлученні, а ці люди ні.

Це і є те що називається утиск у правах.

Це те що є порушенням фундаментальних прав людини закріплених в нашій Конституції, зокрема, в статті 24:  "Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".

За різними оцінками, ЛГБТК+-людей у тому чи іншому суспільстві - лише 5%.

Що робити, якщо голоси правих популістів у світі стають дедалі гучнішими, особливо за рахунок мови ненависті в соціальних мережах і на політичних трибунах?

- Усе залежить від політики держави, - упевнений Олег Михальчук. - Загалом, якщо політична влада не підвищує градус ненависті, думаю, толерантність у суспільстві зростає, а голоси 

консерваторів стають менш чутними, та й їх самих стає менше.

Ми всі насамперед люди. Ми всі рівні й маємо ставитися одне до одного з повагою.

ДОВІДКА "Громади"

Місяць червень, що минає, являє собою не тільки прихід літа і початок літніх канікул, але також є і Місяцем Гордості (Pride Month), коли ЛГБТ-спільноти всього світу збираються разом і відзначають свободу і гордість бути тими, хто вони є.

Історія місяця гордості сягає корінням у той час, коли ЛГБТ-люди боролися за те, щоб подолати забобони і бути визнаними тими, ким вони є за своєю природою.

У 1978 році художник і дизайнер Гілберт Бейкер, на замовлення міського керівника Сан-Франциско, Гарві Мілка, першого відкритого гея, обраного на керівну посаду в США, створив прапор для майбутніх святкувань Прайду. Бейкер подарував ЛГБТ-людям символ, черпаючи натхнення з веселки, щоб відобразити різноманітність людей всередині ЛГБТ-спільноти.

Хоча, зрозуміло, що тема прав людини не має відношення до пори року.

Читайте також:

"Ніколи в житті не чув стільки балаканини…" Дебати Трамп vs Байден у карикатурах.  Що сказали про Україну?