Сага про дружбу і віру. З мимовільним убивством і перекладом українською під обстрілами в Харкові

Літо 1953 року. У маленькому містечку  американського штату Нью-Гемпшир, одинадцятирічний Джон  і його кращий друг Овен Міні грають у бейсбольну гру Малої ліги. Коли Овен  чи не вперше в житті   по-справжньому б’є по м’ячу, той  м’яч вбиває матір Джона.

Як далі розгортаються події? Що зміниться  для чоловіка, який ніколи не виросте через фізичні проблеми?  Чому тлом обрано затяжну війну у В’єтнамі?

Це тільки частина запитань від Джона Ірвінга в романі «Молитва  за Овена Міні».

Джон Ірвінг — майстер в англомовній літературі, сценарист, лауреат Національної книжкової премії США, нагороджений «Оскаром» у 2000-му за найкращий адаптований сценарій до фільму за своєю  книгою «Правила будинку сидру» (про сиротинець і права чи безправ’я жінок). Його перекладають і читають тридцятьма п’ятьма мовами. Ірвінг – доктор філософії, майже двадцять років професійно займався боротьбою, а пізніше — тренував інших спортсменів.

«Молитва за Оуена Міні» була представлена і на театральній сцені. Наприклад, Саймон Бент адаптував його  для публіки в  Цінціннаті (штат Огайо), місті-побратимі Харкова.

Режисер Блейк Робінсон    для Ігрового дому Цінціннаті в парку (ось така назва культурно-мистецького й експериментального простору) переконував разом з акторами: «Вірте в чудеса».

 

«Ця зворушлива і часто весела історія розгортається на тлі суспільних потрясінь в Америці 1960-х років і розповідає про непорушний зв’язок між Оуеном і Джоном, яких назавжди пов’язує трагічний випадок у дитинстві. Наслідки спонукають Джона до життєвої подорожі, повної питань щодо його власних духовних переконань. У той же час Оуен виходить на поверхню з непохитним переконанням, що він є інструментом Бога. Захопивши уяву поколінь читачів, «Овен Міні» став надзвичайною та незабутньою театральною подією.

«Поставлено з епічним чуттям...Овен Міні злітає». 

 

— The Washington Post

Харківське видавництво «Фабула» та його перекладачка, наша землячка, яка живе і працює в Харкові, Ольга Тільна представляють роман Джона Ірвінга  «Молитва за Овена Міні».

Цитата від  Ольги Тільної:

«Ця книга задовольняє мої запити письменниці і поетеси, а також дуже мені імпонує як спеціальному педагогові.  Тут ви знайдете чудові приклади соціальної та освітньої інклюзія, формування світогляду та самосвідомості не такої, як усі інші, людини.  Прагнення до компенсації порушених функцій і подолання (справжнього чи уявного) недооцінені себе в суспільстві.  А ще, це просто прекрасна історія, що апелює до найкращого в кожній людині».

Ольга Тільна навчалася в Харкові в гімназії для дітей з проблемами зору, студіювала англійську мову й літературу в Сковородинівському університеті  та місті Лідс (Велика Британія), двічі стажувалася у США, доцентка Харківської гуманітарно-педагогічної академії, кафедра  спеціальної педагогіки і психології та інклюзивної освіти. Авторка поетичних книжок.  Як експертка бере  участь в обговореннях інклюзивної тематики в  подкасті «Градусник».

1921 року після купання в канадському озері Рузвельт, якому не було й 40ка, захворів на паралітичну форму поліомієліту і вже не розлучався з колісним кріслом, хоча  важливі промови виголошував стоячи. Він запровадив спілкування з виборцями через радіо ( його знамениті Бесіди біля каміна).  Нинішній президент США Трамп і його  обраниця Меланія  теж свого часу використали  медійний простір, зокрема,  реалітішоу «Учень знаменитості», щоб ширше і відвертіше сказати про свої стосунки і почуття ще до заручин, щоб через улюблені у глядачок  теми (часом і у глядачів) привернути увагу до його політичних планів.

Поцікавилася в  Ольги Тільної, чи аналізувала вона для  себе  під час стажування у США 2024 року  американські медіаресурси ( телебачення, радіо чи подкасти на ютубканалах) саме з точки зору  інклюзії.

Часу  для цього було мало, але моніторить  американські медіа вже вдома.  За сім років між стажуваннями помітила, що навіть в аеропортах світу побільшало людей з інвалідністю – в колісних кріслах, тих, хто потребує сторонньої допомоги.  У нашій країні людей з травмами, інвалідністю стрімко додає війна. Тож важливий  світовий досвід проживання таких станів, включення «інакших» людей в активне життя громад.

 – Якою б фразою Ви  означили  психологічну розповідь  Ірвінга про американське суспільство? Яким гаслом могли бути слова Овена, героя із «ляльковими суглобами»?

 –  Вір! І все буде добре. Але мало вірити. Треба ще щось робити.

Чому роман важливо прочитати українцям, які перебувають у непевності  –  що ж далі буде? У США  «золота ера починається зараз» (цитую Трампа), а особливо звертаю увагу  на ось це місце промови на президентській  інавгурації:   «Ми будемо вимірювати наш успіх не лише битвами, які ми виграємо, але й війнами, які ми закінчуємо, і   – можливо, найважливіше  –  війнами, в які ми ніколи не вступаємо». На цьому тлі чим зарадить, в чому підтримає чи що допоможе зрозуміти роман «Молитва про Овена Міні»?

Відповідь перекладачки Ольги Тільної  на це та інші запитання у – у подкасті:  

Чи допоможе роман Джона Ірвінга «інакшим» українцям? Подкаст «Градусник»

Слухайте також:

Харківський університет і література. 220 років історії – у долях вічних студентів