Ще раз про українців у Європі, прогулянки ядерним канатом, жлоб Дуров і бос «рабовласницької мафії» ...

Від початку повномасштабного вторгнення притулок від війни на території ЄС знайшли понад чотири мільйони українців, і їхня кількість продовжує зростати.

При цьому тимчасовий захист, що забезпечує їх правом жити і працювати в країнах Євросоюзу, діє лише до березня 2026 року. З урахуванням того, що військовий конфлікт в Україні може затягнутися на більший термін, які рішення буде ухвалено щодо біженців?

Телеканал «Настоящее Время» (створений RFE/RL за участю «Голосу Америки») поставив це запитання єврокомісару з внутрішніх справ Ілві Йоганссон, яка представляє Швецію. Вона щойно повернулася з Києва. Також ми запитали в неї, на що можуть розраховувати росіяни, які виїхали з Росії від війни і також шукають у ЄС притулку.

- Якою є остання інформація щодо кількості українських біженців у Європейському Союзі та яку тенденцію ви зараз спостерігаєте - до збільшення чи до зменшення їхньої кількості і чому?

- Поки що в нас 4,5 мільйона українців, на яких поширюється Директива про тимчасовий захист. Цифри зростають за останні вісімнадцять місяців. Приріст - близько 10 тисяч біженців на тиждень. Але ми також бачимо, що люди повертаються додому.

Проте кількість людей, на яких поширюється Директива про тимчасовий захист, постійно зростає. Це не різке підвищення, але зростання є.

- Перебування українських біженців у ЄС продовжено до 2026 року, і це вже перевищує термін дії так званої Директиви про тимчасовий захист, яка спочатку була розрахована на три роки. Чи означає це, що їхнє перебування може бути продовжено і після 2026 року - і якщо так, то на скільки?

- По-перше, ця війна, у стані якої перебуває Україна, екзистенціальна для України, але вона є такою і для Європи. І ми будемо поруч з Україною стільки, скільки буде потрібно. А це означає, звичайно, якщо потрібно, приймати українців. Ми будемо продовжувати це робити.

Автор статті – президент Ради Карнегі з етики у міжнародних відносинах та головний редактор журналу Ethics & International Affairs Джоел Х. Розенталь пише, що сьогодні ми перебуваємо у світі, де немає жодного договору, що обмежує кількість стратегічних ядерних озброєнь.

Дозвольте мені внести ясність: в умовах дедалі нестабільнішої геополітичної обстановки ядерної стелі не існує — і що ще гірше, немає плану щодо її встановлення.

У розпал холодної війни США мали близько 30 000 ядерних боєголовок проти 40 000 у Радянського Союзу — цифри, зумовлені стратегією стримування, яка була нормалізована як доктрина «взаємного гарантованого знищення».

І незважаючи на ці, здавалося б, астрономічні арсенали, угоди з контролю над озброєннями, такі як Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї та Договори про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО) змогли стримати конкуренцію.

Однак сьогодні ми ходимо по стертому ядерному канату.

Вихід Росії з нового договору СНО після початку конфлікту в Україні ознаменував момент небезпеки, невизначеності та дипломатичного відступу.

Якщо додати до цього подальше брязкання ядерною зброєю президента Росії Володимира Путіна і програму ядерного озброєння Китаю, що стрімко розширюється, то ми виявимо себе в умовах, коли обмежень практично немає або вони зовсім відсутні, тоді як ситуація стає все більш нестабільною і загрозливою.

В даний час Китай має в своєму розпорядженні 500 одиниць ядерної зброї, а до 2030 року планує довести їх кількість до 1000, тому його ядерна програма займає третє місце у світі після США (близько 3700 одиниць) та Росії (близько 4400 одиниць).

На додаток до традиційних небезпек, пов'язаних із розширенням арсеналу, інтеграція систем штучного інтелекту — таких як великі мовні моделі — у військове планування та прийняття рішень створює нові ризики ескалації.

 

З урахуванням цього тривожного стану справ, знаменитий годинник Судного дня «Бюлетеня вчених-атомників» нещодавно був встановлений на 90 секунд до півночі — це найближчий до катастрофи час за попередні роки.

ДОВІДКА «Громади»

Годинник Судного дня (англ. Doomsday Clock) — проект журналу університету Чикаго «Бюлетень учених-атомників», започаткований в 1947 році творцями першої американської атомної бомби. Періодично на обкладинці журналу публікується зображення годинника, з годинниковою та хвилинною стрілкою, що показує без кількох хвилин опівночі.

У 1823 президент Джеймс Монро у своєму щорічному зверненні до Конгресу сформулював основний принцип американської зовнішньої політики. Він застеріг інші держави від втручання у справи Західної півкулі, попередивши, що політична чи військова інтервенція розглядатиметься як можливий ворожий акт проти США.

Про це нагадав головний редактор Forbes USA Стів Форбс.

Приводом для прийняття доктрини Монро стали побоювання, що деякі європейські держави — насамперед Іспанія, Франція та Росія — намагалися колонізувати чи реколонізувати частину Північної та Південної Америки.

Іспанія намагалася захопити нову незалежну Мексику, на що Вашингтон відповів: «Забудьте про це».

Під час Громадянської війни у ​​США Франція направила війська до Мексики, щоб встановити там маріонетковий режим. Коли війна закінчилася, Франція отримала сигнал: забирайтеся з Мексики, інакше. Франція пішла. Росія остаточно відмовилася від своїх амбіцій у цій частині світу, коли у 1867 році продала Аляску США.

1962 року, коли Москва спробувала встановити ядерні ракети на Кубі, ми мало не розв'язали ядерної війни з Радянським Союзом. Кремль відступив.

Сьогодні доктрина Монро стає мертвою літерою. Китай, Росія і навіть Іран перебувають на марші, роблячи все більш зухвалі кроки в Америці.

Китай невпинно скуповує компанії та шахти, щоб контролювати багаті ресурси регіону, одночасно контролюючи чи керуючи його портами.

Китайські компанії прагнуть встановити тісні зв'язки з урядами латиноамериканських країн, досягаючи дипломатичного впливу.

У квітні сенатор-республіканець США Джим Ріш із комітету з міжнародних відносин вказав на інші дії, які робить Китай:

 

Китай купує землю в Південній Америці встановив телекомунікаційні мережі, а також мережу контрольованих військовими кібер- та космічних об'єктів в Аргентині, Болівії та інших країнах. . . .

Китайські об'єкти військової розвідки на Кубі знаходяться менш ніж за 100 миль від берегів США.

Росія направила військову техніку та персонал у Нікарагуа, а також ракетні системи до Венесуели.

Широко поширена російська пропаганда та дезінформація. Іранські агенти активно допомагають авторитарним режимам.

Відмовившись від доктрини Монро, ми говоримо всьому світу, що США більше не можна довіряти керівництву вільним світом, як це було після Другої світової війни, сказав Стів Форбс.

Головний редактор Forbes USA Стів Форбс також свого часу наголошував на важливості України для безпеки Європи та світової стабільності:

той факт, що Конгрес та Білий дім до останнього відкладають угоду, а можливо, і взагалі не домовляться про допомогу Україні, є жахливим свідченням безвідповідальності США.

ДОВІДКА «Громади»

Малкольм Стівенсон «Стів» Форбс, мол. — американський видавець, бізнесмен та політик. Стів - головний редактор ділового тижневика Forbes, а також президент і генеральний директор видавництва Forbes Inc. Двічі висувався кандидатом у президенти США від Республіканської партії.

Девід Леммі, міністр закордонних справ Великобританії, націлився на російського президента під час зустрічі в Нью-Йорку у вівторок, сказавши представнику Росії: «Ми знаємо, хто ви».

Леммі посилався на спадщину рабства і звинуватив російський уряд у «грубому порушенні міжнародного права».

Ваше вторгнення — у ваших власних інтересах, — сказав він. - Щоб розширити свою мафіозну державу в мафіозну імперію. Імперію, побудовану на корупції.

Він додав:

Пане президенте, я говорю не лише як британець, як лондонець і як міністр закордонних справ.

Я стою тут також як темношкірий чоловік, чиї предки були вивезені в ланцюгах з Африки під дулом рушниці, щоб бути поневоленими, чиї предки піднялися і боролися у великому повстанні поневолених.

Імперіалізм: я знаю в обличчя, коли бачу. І я буду називати все своїми іменами, 

 

– сказав Леммі.

Засновник Telegram не платить собі зарплату, але володіє мільярдами у криптовалютах та акціях. Застава, встановлена ​​у розмірі 5 мільйонів євро, здається низькою, враховуючи її особисті фінансові активи, які оцінюються у суму від 9 до 15,5 млрд доларів.

Хоча сам він майже нічого не платить, Павло Дуров є мультимільярдером. Крім 300 мільйонів євро, які він отримав у 2014 році від продажу акцій російської соціальної мережі ВКонтакте, 

Дуров володіє всіма акціями Telegram.

Декілька інвестиційних фондів оцінили їх майже в 30 мільярдів доларів, як Дуров сказав Financial Times у березні.

Масштаби його багатства — і насамперед кошти, які він здатний швидко мобілізувати, — є ключовим чинником для суду.

За інформацією Le Monde, паризька прокуратура просила встановити заставу у розмірі 20 мільйонів євро, що супроводжується звичайними заходами судового контролю, такими як регулярні перевірки у поліцейських дільницях, зобов'язання залишатися у Франції та заявляти про зміну адреси. У результаті суддя зменшив суму до 5 мільйонів євро.

Незважаючи на неясність інформації про його стан, сума застави в 5 мільйонів євро здається дуже низькою з урахуванням рахунків та показань свідків, зібраних Le Monde.

2023 року Дуров поставив на кон більшу суму — близько 8,5 млн євро — у спробі отримати персоналізований номерний знак на благодійному аукціоні в Дубаї. Однак номерний знак йому не дістався, ставку Дурова було побито анонімним покупцем.

Швейцарські суди також мають інформацію про стан Дурова. Мільярдер фігурує у трьох позовах, поданих його колишньою партнеркою Іриною Болгар, яка з 2020 року мешкає в Женеві.

Перший був спрямований на отримання виняткових батьківських прав, за якими сорокарічна жінка виграла справу у 2023 році. Два інші перебувають у стадії розгляду. Перший стосується неодноразового насильства, яке, як стверджується, Дуров застосовував до їхнього молодшого сина. Другий пов'язаний із раптовим припиненням у 2022 році фінансової допомоги, яку Дуров виплачував сім'ї з 2018 року.

Під час розмови Ірина Болгар зазначила, що пов'язана судовою таємницею щодо розгляду у Швейцарії. Проте вона погодилася розповісти про причини скарг.

 «Після того, як ми розлучилися (...), Дуров закрив мені доступ до банківських рахунків і відмовився підписувати документи на продовження європейських віз для дітей… Він сказав, що підпише документи і продовжить фінансову підтримку лише в тому випадку, якщо ми переїдемо жити до ньому в Об'єднані Арабські Емірати.

Йому подобається уявляти себе захисником свободи, але він намагався змусити нас переїхати туди, де лише батьки мають батьківські права на своїх дітей. На мою думку, він також зробив це навмисно, щоб уникнути європейських судів.

 

Сьогодні я покладаюся тільки на свою зарплату та заощадження, але я рада показати своїм дітям, що все за гроші не купиш, і що свобода важливіша», — сказала Болгар.

Читайте також:

«Ви у мене вдома, виродки! Це наша земля!» - зачистка Вовчанського агрегатного заводу від окупантів. Подробиці...