«Ви у мене вдома, виродки! Це наша земля!» - зачистка Вовчанського агрегатного заводу від окупантів. Подробиці...

- Ви у мене вдома, виродки! Це наша земля! - молоді голоси, що зриваються, рух, стрілянина на адреналіні. Це не тільки увійде до підручників спеціальних операцій, але про це ще знімуть фільм на великих кіностудіях світу. А поки що перед нами не кіно, а кривава нещадна війна.

Як повідомляється, у вівторок, 24 вересня о 14:40 командир спецпідрозділу ГУР Тимур доповів начальнику ГУР МО України Кирилу Буданову про успішне завершення операції. Операцію здійснили спеціальні групи ГУР: «Стугна», “Парагон”, “Юнгер”, БДК, “Терор” і Російського добровольчого корпусу (РДК).

Як ми знаємо, Вовчанський агрегатний завод став найважливішим об'єктом битви за Харківщину.

ГУР опублікувало відеозапис унікальної штурмової операції із зачистки території заводу. 

Якщо врахувати, що перші неофіційні відомості про те, що українські спецпризначенці зайшли на завод, з'явилися раніше, то на повну зачистку знадобилося 3-5 днів. За свідченням командира РДК Дениса White Rex Нікітіна, просувалися за алгоритмом - будівля на добу.

Нагадаємо, як росіяни опинилися на Вовчанському агрегатному заводі. У травні російське командування було впевнене, що вторгнення на Харківщину йде у них «за планом».

План полягав у тому, щоб Вовчанськ узяти за 2 дні, а за тиждень просунутися на 20-30 км углиб нашої області та, як мінімум, узяти Харків у півкільце.

У перші дні, як ми пам'ятаємо, окупаційні війська змогли просунутися на 6-8 км на двох ділянках - на Липці та у Вовчанськ.

Однак ЗСУ продемонстрували стійкість і обороноздатність на вищому рівні, ніж сподівалося Міністерство нападу терористичної федерації. Росія почала зазнавати важких втрат у військовій техніці та особовому складі.

Найбільш боєздатні передові російські підрозділи десантників прорвалися до Вовчанського агрегатного заводу, але вони не розраховували, що їм доведеться там тримати оборону місяці. Слідом за ними мало підтягнутися решта війська, щоб наступати на Харків далі.

Однак агрегатний завод став для них справжньою пасткою, подібною до тієї, в якій опинилися російські диверсанти в Харкові, в будівлі школи на вулиці Шевченка. Тільки трагедія для росіян виявилася куди більшого масштабу.

Російські війська не встигли підтягнутися до десантників на агрегатний завод. Навколо заводу ЗСУ зуміли організувати зону вогневого контролю.

Пам'ятаєте: ще 15 червня з'явилася інформація, що Збройні сили України заблокували російські підрозділи на Агрегатному заводі у Вовчанську.

Окупанти безуспішно намагалися розблокувати своїх військових на території заводу. Однак постійно зазнавали обстрілів, що збільшувало серед них кількість поранених і загиблих.

Водночас проєкт DeepState на карті позначав Агрегатний завод у Вовчанську практично оточеним. Території навколо нього позначені сірим кольором.

«Форбс» навіть назвав цифру тих, хто потрапив в оточення на території заводу - 400 осіб.

Отже, окупанти виявилися відрізаними від постачання боєприпасів і харчування. Але якщо сухпайки ще можна було доставляти за допомогою вертких дронів, то з боєприпасами виникла проблема. Усі. Хто намагався прийти на допомогу оточеним, знищувалися на підступах до заводу.

Вийти з оточення російські десантники теж не могли з тієї ж самої причини.

У підсумку вони застрягли на заводі на довгих три місяці, в надії, що їх все-таки розблокують свої.

А в тих, хто теоретично міг прийти їм на допомогу, становище ставало дедалі гіршим і гіршим.  Окупантам не вдалося перейти річку Вовча і доводилося йти з деяких раніше зайнятих кварталів.

При цьому 3-тя штурмова бригада ЗСУ оголосила про контрнаступальні атаки і пройшла вперед два квадратних км.

Російські війська на цьому напрямку стали деградувати, і десантникам, оточеним на території агрегатного заводу, довелося втратити будь-яку надію на возз'єднання зі своїми військами.

Про те, як виживали окупанти в оточенні розповів командир Російського добровольчого корпусу Денис White Rex Нікітін.

- Ми виявили два підземні колодязі, - розповів Денис, - які викопали окупанти. Вони користувалися ґрунтовими водами, які очищали спеціальними таблетками для знезараження води.

ЗСУ продовжували бомбити Вовчанський агрегатний завод, виснажуючи окупантів.  

Зрештою, командування ГУР МО України дійшло висновку, що визріли умови, і ухвалило рішення провести штурмову операцію без особливого ризику для українського спецпризначенця. Хоча, звичайно ж, бої в промзоні з потужними бетонними перекриттями, коли неможливо розраховувати на підтримку мінометним вогнем, - завжди найважчі.

На момент, коли українські війська зайшли на завод, там залишалося приблизно п'ять десятків ворожих десантників.

- Вони намагалися сховатися від нас так швидко, що кинули велику кількість зброї і найголовніше - рацію, - сказав Денис White Rex Нікітін. - Ми слухали їхні переговори і зрозуміли, як організована їхня система постачання харчуванням.

Ми стали відстежувати їхніх так званих «листонош» і побачили місця, куди їм скидали посилки, планомірно ліквідуючи шляхи доставки.

Завдяки чудовій розвідці, було створено 3D-модель Вовчанського агрегатного заводу, що багато в чому допомагало українським спецпризначенцям перечікувати артилерійські нальоти і чудово орієнтуватися у величезних будівлях з безліччю комунікацій.

Важливо, що бійці 57-ї бригади ЗСУ тримали оточення території по периметру і не давали окупантам вирватися із заводського «котла».

Російські окупаційні війська вважали агрегатний завод головним стратегічним об'єктом у місті.  І перетворили агрегатний завод на пропагандистську «фортецю». Для оборони задіяли найбільш вмотивовані та професійні підрозділи. Серед них були навіть бійці 45-ї бригади спеціального призначення повітряно-десантних військ з аеродрому Кубинка в Підмосков'ї.

Окрім того проти українських розвідників безперервно застосовувалися значна кількість артилерії, ударних дронів-камікадзе, КАБів та важкі вогнеметні системи «Солнцепьок».

Попри шалений опір ворога, бійцям ГУР МОУ вдалося знищити противника, взяти полонених та поповнити обмінний фонд. Територію агрегатного заводу передано під контроль ЗСУ після зачистки усіх 30 будівель об’єкту.

Можна уявити, що відчували елітні бійці російського спецназу, приречені в оточенні на вірну загибель.

У нас немає до них співчуття. І ми назавжди запам'ятаємо, як українець кричить їм:

 Ви у мене вдома, виродки! Це наша земля!

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (16.09 - 22.09): «змова» проти Харкова; хто “відвіз собі на дачу” Еллочку Людожерку; гра з цифрами втрат на фронті...