Шекспірівські пристрасті! Вибори в Україні. Китай сперечається: хто Ви, містере Трамп, «культурний революціонер» чи «звичайний грубіян»? США підраховують: почім Гренландія...

Політичні події розкручуються з прискоренням, одні заяви суперечать іншим і ніхто не знає, чим серце заспокоїться. А може й не треба знати? Адже слова лише стрясають повітря, а справи стрясають цілі держави.

Про це думала «Громада», читаючи світову пресу...

Підготовка до президентських виборів в Україні йде повним ходом, хоча багато хто сумнівається, що їх можна буде провести у воєнний час, зазначає журнал The Economist.

У Києві навколо пана Зеленського заточують кинджали. Протягом кількох місяців український президент зазнавав інтенсивного тиску з-за кордону: з боку Володимира Путіна, який без тіні іронії поставив під сумнів його легітимність, і з боку пана Трампа, який повторював тези пана Путіна.

Обидва, схоже, були роздратовані впертістю пана Зеленського. Вони підштовхнули його провести вибори в розпал війни, вважаючи, що українські виборці зроблять їм послугу, поваливши його.

 Два місяці тому вважалося, що пан Зеленський був категорично проти проведення голосування. Але ганебне поводження пана Трампа з ним у перший тиждень березня зміцнило його рейтинг, як показало опитування, проведене на замовлення The Economist, і, схоже, змінило його розрахунки.

Зараз тривають серйозні приготування до того, щоб пан Зеленський постав перед виборцями вдруге, і досить скоро.

Джерела в уряді кажуть, що пан Зеленський скликав нараду минулого тижня, щоб доручити своїй команді організувати голосування після повного припинення вогню, яке, на думку американців, можна було б запровадити до кінця квітня (великодня неділя, 20 квітня, мала б певний резонанс).

Перше підтвердження може надійти напередодні або 5 травня, крайнього терміну для парламентського голосування щодо продовження воєнного стану, який закінчується 8 травня.

Скасування воєнного стану є необхідним першим етапом для початку виборчого процесу.

Джерела розходяться в думках щодо точних термінів, але більшість кажуть, що пан Зеленський націлений на літо. Закон вимагає щонайменше 60 днів для агітації, тому найраніша можливість - початок липня.

Але деякі джерела кажуть, що кампанія має тривати три місяці: саме стільки часу потрібно для відновлення списків виборців у розпал війни.

Петро Порошенко, лідер найбільшої опозиційної партії та заклятий ворог пана Зеленського, прогнозує, що вибори можуть відбутися «у будь-який час із серпня до жовтня».

Він стверджує, що кампанія почалася, по суті, з неоднозначного рішення Зеленського помістити його під санкції в лютому. Але дехто вважає, що поїздка пана Порошенка до Америки на початку лютого, де він зустрічався з людьми пана Трампа, підпалила ґнот.

Високопоставлене урядове джерело приватно каже, що пан Порошенко «як переоцінює, так і недооцінює свою значущість». Колишній президент не становить серйозної електоральної загрози, проте отруйна ворожість пана Зеленського до пана Порошенка прискорила ухвалення рішення про санкції.

Цей чиновник вважає, що пан Зеленський спробує застати суперників зненацька липневими виборами. Такий поворот піде на користь не тільки президенту, стверджує джерело: «Тривала кампанія розірве країну на частини».

 

Фактично, поспішне голосування ризикує погіршити і без того напружені стосунки між могутнім, централізованим президентським апаратом і рештою політичного світу України.

Лідери опозиції наполягають на тому, що швидке голосування неможливе, вказуючи на масу логістичних перешкод.

Дві довгі тіні, що відкидаються на українське життя панами Путіним і Трампом, тепер, можливо, теж не хочуть швидких виборів.

У пана Путіна тут багато карт. Його безпілотники і ракети можуть зробити скасування воєнного стану - не кажучи вже про проведення голосування - неможливим. Але багато хто думає, що вибори можуть допомогти пану Путіну дестабілізувати Україну, навіть якщо пан Зеленський переможе.

Незважаючи на всі свої недоліки, пан Зеленський занадто залежить від народного схвалення, щоб коли-небудь стати справжнім диктатором. Хто б не прийшов після нього, він може виявитися менш обачним. «Чи то Калігула, чи то Макбет, зловживання владою - постійна тема в історії», - каже київський режисер вистави за п'єсою Шекспіра. Театр дозволяє людям «побачити себе в деяких жахливих персонажах. І ми сподіваємося, що українці зможуть уникнути повторення їхніх помилок».

Білий дім готує оцінку того, у скільки обійдеться федеральному уряду контроль над Гренландією. Це вже конкретна спроба перетворити бажання президента Дональда Трампа придбати данський острів на реальну політику, зазначає The Washington Post.

Чиновники Білого дому останніми тижнями зробили кроки з визначення фінансових наслідків перетворення Гренландії на територію США, включно з вартістю надання державних послуг для 58 000 жителів.

Співробітники бюджетного відділу Білого дому намагаються зрозуміти, у скільки може обійтися утримання Гренландії в разі її придбання. Вони також намагаються оцінити, який дохід у казну США могли б принести природні ресурси Гренландії.

Один із розглянутих варіантів - запропонувати уряду Гренландії кращі умови, ніж дає Данія, яка нині субсидує послуги на острові на суму близько 600 мільйонів доларів на рік.

Суть у тому, що «ми будемо платити вам більше, ніж Данія».

Але це не найголовніше в списку питань національної безпеки, попередив представник Білого дому, назвавши придбання Гренландії «бонусною грою», що має відбутися після закінчення конфлікту між Росією та Україною, забезпечення миру в Ізраїлі та Газі та стримування Ірану - усіх пунктів порядку денного на цей рік.

У минулому розширення території США відбувалося шляхом придбання або війни. Віргінські острови США були куплені у Данії 1917 року. Гуам, Пуерто-Ріко і Філіппіни були відібрані в Іспанії наприкінці іспано-американської війни, причому Філіппіни згодом отримали незалежність. Гаваї були анексовані після того, як монархія там була повалена в результаті перевороту, в якому, як пізніше визнав Конгрес, брали участь США.

Міркуючи логічно, китайські комуністи мають бути хорошими у виявленні революціонерів. Насправді, чиновники в Пекіні так само неосвічені, як і всі інші, коли справа стосується найнагальнішого питання у світовій політиці. А саме, чи є друге пришестя президента Дональда Трампа більш грубою, більш жорсткою версією першого? - іронізує The Economist.

А, можливо, він тепер запеклий радикал - готовий порушити будь-який принцип і кинути будь-якого союзника заради просування національних інтересів, як він їх бачить?

Китай поставив на карту багато чого. Для Сі Цзіньпіна і його режиму перше президентство Трампа стало серйозним розчаруванням.

Оглядач The Economist був відряджений до Пекіна  з 2018 до 2024 року. Спочатку він чув, як члени правлячої еліти Китаю схвально заявляли, що пан Трамп був бізнесменом, який мало цікавився ідеологією. Однак до кінця його першого терміну китайські чиновники зітхали приватно, що пан Трамп був «захоплений» антикитайськими яструбами з «глибинної держави» Америки.

Його адміністрація запровадила експортний контроль передових американських технологій та залякувала союзників, щоб вони уникали китайських технологічних фірм. Вона звинуватила Китай у геноциді у своєму далекозахідному регіоні Сіньцзян та збільшила продаж зброї Тайваню, демократичному острову, який китайські лідери вважають своїм.

Тепер пан Трамп повернувся. Один табір побоюється, що для Китаю Трамп 2.0 стане повторенням першого. Ця група впевнена, що Америка та Китай приречені на боротьбу поколінь за першість, яка переживе пана Трампа. Ці китайські чиновники та аналітики зізнаються, що здивовані знущанням Трампа над такими сусідами, як Канада та Мексика, та його гучною зневагою до союзників у Європі.

Але вони не бачать причини сумніватися в тому, що як тільки пан Трамп нав'яже більш-менш жорстоке мирне врегулювання в Україні і доб'ється торгових поступок від старих друзів Америки на Заході, його погляд знову небезпечно звернеться до Китаю.

Однак є й інший китайський табір, який бачить у сьогоднішньому Вашингтоні місто, охоплене революцією. Ця група вважає, що «Америка насамперед» незабаром може означати «Америка наодинці», оскільки пан Трамп руйнує стовпи глобальної торгової системи та зраджує союзників в Азії та Європі. Ця алармістська фракція бачить у трампівському радикалізмі як загрози, так і можливості.

У сьогоднішньому Пекіні дивовижно чути, як вчені та відставні партійні функціонери порівнюють другий термін Трампа з Культурною революцією 1966-76 років, у якій вони жахливо постраждали.

Інші бачать для Китаю успішну перспективу, поки Трамп руйнує західну єдність.

«Погляньте, на Україну, — каже У Сіньбо з Університету Фудань у Шанхаї. - Тайвань має дуже чітко розуміти, що не може розраховувати на військову підтримку США у Тайванській протоці».

Однак обидві групи аналітиків загалом згодні, що друге президентство Трампа буде корисно зосереджене на економіці та внутрішніх проблемах, а не на геополітичному суперництві з Китаєм.

Говорять про спроби взаємодіяти з міністром фінансів Скоттом Бессентом, якого вважають «розумним». Ілона Маска називають потенційно безцінним адвокатом: близьким союзником Трампа та шанувальником Китаю з величезними інвестиціями в цю країну, зокрема, у гігантський завод із виробництва електромобілів Tesla. З іншого боку, китайські вчені запитують, чи не буде пан Маск «загнаний у кут» яструбами у Вашингтоні.

Поки що китайські лідери підстраховуються. 1 квітня Китай провів надзвичайно великі військові навчання навколо Тайваню. Якщо Америка хоче потиснути руки, Китай не заперечує. Якщо насувається бійка, китайські кулаки готові.

Звинувачення Ле Пен у розтраті, після того, як вона була готова змінити Еммануеля Макрона на посаді французького лідера, дає декільком людям нові можливості. І, ймовірно, ускладнює життя деяким іншим, зауважує Politicо.

До голосування ще два роки, але потенційні кандидати мають скоригувати свої плани тепер, коли ймовірний переможець зник з поля зору.

Але навіть з урахуванням рятувального кола, яке їй згодом покинув апеляційний суд, Ле Пен, безумовно, залишається головним невдахою після сенсаційного вердикту, який виніс у понеділок.

Для протеже і спадкоємця Ле Пен цей вердикт може стати надприродним успіхом, який піднесе висхідну зірку «Національного об'єднання» на нові висоти. Як лідер партії та кандидат на посаду прем'єр-міністра, 29-річний Барделла є природною заміною Ле Пен на президентських виборах.

Популярний міністр внутрішніх справ Франції Брюно Ретайо має всі шанси здобути дивіденди з колосального удару, завданого «Національному об'єднанню».

Ретайо, 64-річний важкоатлет із жорсткими висловлюваннями з правоцентристської партії Les Républicians побореться за лідерство у своїй партії наступного місяця. Якщо він переможе, то може виявитися привабливим варіантом для виборців, які шукають того, хто не надто далеко відходитиме від позицій «Національного об'єднання» з питань імміграції та війни культур, і хто не нестиме багаж вкрай правої партії.

Прем'єр-міністр Франції Франсуа Байру може стати першим, хто заплатить за падіння Ле Пен. Центристський союзник Макрона намагається залучити на свій бік депутатів від «Національного об'єднання» та поміркованих лівих, щоб утримати на плаву свій уряд меншості.

Якщо юридичні проблеми Ле Пен підуть на користь консерваторам на кшталт Ретайо, Едуару Філіппу – прем'єр-міністру Франції (2017—2020) – доведеться зіткнутися з новим набором конкурентів у боротьбі за право успадкувати центристську корону від Макрона.

Але нещастя Ле Пен може й допомогти Філіппу, якщо він вийде в другий тур президентських виборів і зіткнеться з Барделла. До винесення вердикту опитування передбачали, що Філіп і Ле Пен йдуть врівень, якщо обидва пройдуть у другий тур.

Екстремістська молодіжна група, пов'язана з вкрай правою партією «Альтернатива для Німеччини» (АдГ), саморозпустилася, щоб запобігти можливій забороні, яка могла б завдати шкоди партії, яка намагається розширити свою привабливість серед німецьких виборців, констатує Politico.

«Молода альтернатива», як відома молодіжна організація, пов'язана з АдГ, була класифікована Федеральною службою внутрішньої розвідки Німеччини як правоекстремістське угруповання з 2023 року.

Рішення про розпуск організації, підтримане як АдГ, так і молодіжною групою, розглядається як тактичний маневр з метою захистити і дестигматизувати партію, яка стане найбільшою опозиційною силою в Бундестазі Німеччини після формування нового коаліційного уряду на чолі з консерваторами.

Тепер АдГ створить нову молодіжну організацію, яка, на відміну від «Молодої альтернативи», безпосередньо контролюватиме керівництво партії і до якої увійдуть багато членів розпущеної групи.

Льотчик, чия ескадрилья збила 90 ворожих літаків за 11 днів 1940 року, називав себе «щасливим ірландцем», пише The Guardian.

Королівські військово-повітряні сили (RAF) повідомили, що Хемінгуей, один із «небагатьох», які піднялися в небо під час Другої світової війни, помер у понеділок.

Він відіграв ключову роль у успішному захисті Великобританії від постійних повітряних нальотів німецьких ВПС Люфтваффе з липня до вересня 1940 року після падіння Франції.

За даними Королівських ВПС, у травні 1940 року ескадрилья пілотів збила 90 літаків супротивника за 11 днів.

Прем'єр-міністр Кір Стармер віддав шану Хемінгуею і сказав:

 «Він ніколи не вважав себе героєм і часто називав себе «щасливим ірландцем», людиною, яка просто робила свою роботу, як і багато інших представників його покоління. Їхнє почуття обов'язку та служіння забезпечили нашу свободу, і ми ніколи їх не забудемо».

 

Міністр оборони Джон Хілі заявив, що покоління Хемінгуея «розуміло важливість свободи і пожертвувало багатьом задля її досягнення».

Читайте також:

О шостій годині вечора Холодної війни. Європейська армія як гігантська бюрократична вправа...

Якщо вам цікавий цей вміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас.