Що буде, якщо змінити ген бактерії? Українські  молекулярні біологи  перемагають у «війні» з бактеріями-вбивцями

Ще в 1945 році батько антибактеріальних препаратів шотландський бактеріолог  Олександр Флемінг, виступаючи на врученні Нобелівської премії за відкриття пеніциліну зазначав, що при порушенні дозування та нерегулярному застосуванні антибактеріальних препаратів, бактерії можуть ставати резистентними, тобто на них перестає діяти антибіотик.

Сьогодні ця проблема стала глобальною.

За даними британського медичного наукового журналу «Ланцет», щороку 1,2 млн людей по всьому світу вмирають в результаті інфекцій, що викликані стійкими до антибіотиків бактеріями.

Про еволюцію  бактерій, які прагнуть перемогти  в «війні» з антибіотиками та імунною системою, в інтерв’ю академіку Володимиру Семиноженку в програмі «Про науку. Компетентно» на YouTube-каналі НАН України розповіла Олена Мошинець, старша наукова співробітниця відділу регуляторних механізмів клітини Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, кандидатка біологічних наук.  

- Ми стикнулись з колосальним загостренням цієї проблеми  під час війни, - наголошує  Олена Мошинець. - У разі локальних інфекцій в окремих ранах чи генералізованих сепсисах військові пацієнти перебувають  у важкому інфекційному стані, і лікарям дуже часто  доводиться використовувати у великій кількості різні антибіотики, тому що мікрофлора організму змінюється, а імунна система таких пацієнтів скомпрометована.

 І це створює широке поле для еволюції, тобто до адаптації різноманітних бактерій до антибіотиків. Змінюється «хижість» бактерій, тобто бактерії розвивають  механізми протидії імунній системі, протидії  засобам дезінфекції.

При цьому імунна система залишається доволі стійкою, хоча і скомпрометованою.

Військові пацієнти  стають таким  собі субстратом для еволюційної адаптації бактерій. Як сильні й витривалі люди, вони  здатні довгий час  боротися з бактеріями, і за цей час в людському організмі відбувається еволюція  бактерій, які прагнуть перемогти  в цій «війні» з антибіотиками та імунною системою.

 

За словами Олени Мошинець, саме цей процес наразі і «ламає» ефективність новітніх  антибіотиків, що з’являються у світі.

- Вже є декілька  досить загрозливих статей про те, що українські пацієнти, які отримують медичну допомогу в Європі, стають резистентними до супернових антибіотиків, до тих антибіотиків, яких ще немає в Україні, -  розповідає науковиця. - Новітні антибіотики тільки-то з'явились і в Європі, але вже «зламані» українськими пацієнтами.

Тобто генетика антибіотикорезистентності в українських інфекційних штамах зовсім інша,  не така як  в європейських штамах. Саме тому європейські штами контролюються цими новими антибіотиками,  українські -  ні.

Українські  і далі  штовхають еволюцію вперед щодо антибіотикорезистентності бактерій.

-  Ми все ще можемо виграти цей окремий бій, але нам потрібно дуже компетентно використовувати і антибіотики, і дозування, - вважає науковиця. – Це має бути дуже  експертний процес лікування важкого мультирезистентного пацієнта. І ми все ще можемо перемагати інфекції тими антибіотиками, які в нас є в наявності.

Йдеться про комбінації  фармпрепаратів.

- Останнє слово фармакології  - це  саме комбінації вже відомих препаратів, - зазначає Олена Мошинець. - Інколи навіть не тільки антибіотиків, але й таких препаратів, які покращують дренаж  легень, зокрема, ацетилцестеїн.

Тобто є фармакологічні підходи, які роблять менш щільним мікробне зростання в організмі пацієнта. І застосування їх залежить від того, яка це бактерія, який інфекційний процес, в якому  він стані і в яких тканинах.

Можна  підбирати антибіотики навіть в умовах України, де все ще, на жаль, немає  цих передових антибіотиків,  які вже є в Європі.

Чому їх немає?

-  Через високу  їх ціну, - пояснює  вчена. - Антибіотики останнього покоління недоступні для пересічного пацієнта. Ціна їх не покривається  пакетом НЗСУ, хоча  така комбінація на основі цього антибіотика внесена до останнього наказу МОЗ для лікуванні пацієнтів, стійких до всіх антибіотиків, і увійшла до національних протоколів. Але вартість цієї комбінації не покривається пакетом  НСЗУ.

-  Декілька років тому у Великій Британії провели жахливий, як на мене,  експеримент, - наголошує Олена Мошинець. - Там спробували стимулювати лікарів, аби ті відмовляли в антибіотиках амбулаторним пацієнтам, які приходять до них з бронхітами чи синуситами, тобто не загрожуючими станами, які можуть лікуватись вдома.

До чого призвів цей експеримент?

- Він призвів до того, що у Великій Британії підвищився рівень ендокардитів і ревматизму, - повідомляє  науковиця. - Відмова від антибіотиків, які погано впливають на мікрофлору організму, що є одним з головних факторів імунітету, призвела, зокрема, до ревматизму - імунологічного захворювання, яке розвивається на тлі боротьби імунної системи зі стрептококом.

Якщо  не вбивати антибіотиками стрептокок, він дуже довго зберігається в організмі пацієнта, в результаті чого значно підвищується ризик  побічних дій у вигляді алергічних та ревматоїдних реакцій. Що власне і сталося.

-  До речі, в Україні є дуже великі проблеми із діагностикою ендокардиту, - стверджує Олена Мошинець. - Ендокардит  -  це запалення внутрішньої оболонки серця  і його дуже важко діагностувати. Потрібна специфічна дуже дорога діагностична команда фахівців, і це навіть не один прилад, і це не просто аналіз  крові.  Це структурні дослідження, і якщо їх не проводять в регіоні, і ці люди не отримують допомогу, вони рано чи пізно можуть загинути.

Адже це летальне ураження серця, воно може тривати протягом кількох  років, і серце весь цей час  буде деградувати. Аж до летального кінця.

Чи контролюється в Україні антибіотикорезистентність? Які заходи вживають?

-  На жаль, попри глобальність проблеми, негативні  наслідки антибіотикорезистентності для життя людини та загрозливу ситуацію, коли  на українських пацієнтів не діють навіть найновіші антибіотики, в Україні і немає ні запиту на дослідження, ні самих   фундаментальних досліджень у  сфері антибіотикорезистентності,  - переймається Олена Мошинець.

-  Ми не знаємо, скільки у нас  хворих на антибіотикорезистентність, ми не знаємо летальності від неї, в Україні немає таких даних, тому що немає моніторингу, - продовжує вона. - МОЗ  повністю ігнорує цю проблему.

Більше того, у нас існує хибна практика, коли людина в госпіталі отримує полірезистентну інфекцію і вмирає через неї, в якості причини смерті записують первинну патологію, з якою цей пацієнт власне і надійшов до лікарні.

Тобто ми на законодавчому рівні повністю маскуємо проблему антибіотикорезистентності. 

Під час війни актуальність цієї проблеми ще більш зросла. Люди на передовій отримують важкі поранення, потрапляють до госпіталів, отримують антибіотики.

- От тут я маю пояснити, що головна проблема стійкості  бактерій до антибіотикоів -  госпітальна, - наголошує  Олена Мошинець. - Ми навіть знаємо, в яких саме госпіталях знаходиться потужне джерело цих антибіотикорезистентностей.

Саме ці госпіталі приймали  військових пацієнтів для первинної стабілізації  на 3-4 дні, і за ці 3-4 дні  пацієнти отримали п'ять-шість повністю резистентних грам-негативних збудників.

І потім із цими страшними резистентностями ці пацієнти розвозилися по всій Україні, і через два роки зараз у нас майже всі стаціонари в Україні інфіковані. А цього не було навіть два роки тому.

 

 Хто в цьому винний?

-  Ми можемо   швидко розслідувати ці питання та з'ясувати звідки ця  резистентність. Але що далі?

Далі потрібно на державному рівні рахувати кожен  випадок антибіотикорезистентності кожного місяця, у кожній лікарні, складати національні протоколи, проводити «лікнепи» для лікарів.

Держава має посилити  інфекційний контроль, ввести інфекційний моніторинг, штрафувати такі лікарні. Розв’язувати проблему резистентності потрібно комплексно: стежити за стерильністю в реанімаційних відділеннях, шукати нові комбінації ліків, які були б ефективні проти госпітальних інфекцій. Адже побороти госпітальні інфекції  можливо лише запроваджуючи якість і стандарти медичних послуг.

Але сьогодні  нічого цього немає…

-  Якщо в цивілізованих країнах головним джерелом антибіотикорезидентності в госпіталях є каналізаційні стічні води, то в Україні це і медперсонал, і  повітря, і стіни  - все що навколо, - досадує науковиця.

-  Ми багато часу витрачаємо на різноманітні медичні  семінари, конференції, майстер-класи саме для медичних працівників, - ділиться  Олена Мошинець. -

Ми знову і знову пояснюємо їм, що таке антибіотикорезистентність, як коректно підбирати антибіотики, як оцінювати результати антибіотикаграм. Ми даємо ці знання, яких, на жаль, вони не мають, тому що наша  первинна освіта повністю  ці питання ігнорує.

 І  коли ми спілкуємося вже з практикуючими лікарями, ми розуміємо що вони не знають мікробіологічних і імунологічних основ, тому часом приймають дуже дивні рішення для лікування пацієнтів.

-  Щорічно ми пишемо з цього приводу резолюції, надсилаємо їх, в тому числі, і в МОЗ, але  там повністю ігнорують проблему антибіотикорезистентності, і наші дослідження, і нашу команду. Дуже шкода, тому що наша мета - це вирішення терапевтичної проблеми повністю резистентних грам-негативних інфекцій в Україні.

Хто ще, окрім Інституту молекулярної біології і генетики, займається цією проблемою в  Україні?

-  На жаль, мені здається що ми єдині. Це дуже прикро, - журиться вона. – Адже ми  взагалі не маємо цим займатись, тому що ми маємо займатись фундаментальними дослідженнями.

-  Цього року ми вже отримали позитивний відгук від Єврокомісії, і найближчим часом в рамках  проекту «Горизонт Європа», який фінансується Єврокомісією, почнемо створювати перший  в Україні центр дослідження антибіотикоресентності.

 І це знову відбуватиметься силами нашого Інституту молекулярної біології і генетики, хоча цим має займатися Центр громадського здоров’я. А ми маємо займатися цим як наукою. Тому що зараз світ вимагає молекулярного рівня досліджень, тому що головна проблема - це не бактерія, а ген резистентності, що «працює» в цій бактерії! І ось цю генетику гена  бактерії і треба досліджувати і моніторити.

Дослідження Інституту молекулярної біології і генетики довели, що на ген  бактерії можна впливати, змінивши його так, що антибіотик  починає діяти.

- В лікуванні пацієнтів ми використовуємо два антибіотики, - пояснює принцип дії Олена Мошинець. - Один антибіотик змінює генотип  бактерії  таким чином, що клітинна стінка бактерії фізіологічно змінюється, і завдяки цьому відновлюється чутливість до антибіотика за  номером два.

Ми додаємо  у схему лікування цей другий  антибіотик, який тільки що був неефективний, але на фоні першого антибіотика він повертає свою ефективність.

 Ми розуміємо, які саме гени ми виключаємо, які ми активуємо, чому ми перебудовуємо клітинну стінку  бактерії і вона відновлює свою чутливість. Це знову ж таки про генетику. Ми маніпулюємо з фізіологією - генетично бактерії в нас все ще резистентні, а фізіологічно вже  - ні.

Це дуже бактеріцидна комбінація, вона лікує людину, бо ця бактерія вмирає, ми не пригнічуємо мікрофлору, інфекцію, ми повністю   захищаємо  від неї пацієнта.

Читайте також:

Незламність - їх ДНК. Як повертають до повноцінного життя після важких воєнних травм

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp