Що гості з Рівненщини побачили в Харкові, що потрібно ветерану, як робітнича молодь "просуває" бізнес та як легальний видобуток «сонячного каміння» за три роки зріс у 15 разів

Як живе тилова область в умовах війни? Як громади відповідають на вимоги часу? Які досягнення і проблеми?

Про це начальник Рівненської обласної військової адміністрації Олександр Коваль розповів під час пресконференції, в якій взяли участь журналісти з 11 регіонів України в рамках престуру, організованного Харківським пресклубом.

Очільник Рівненської області Олександр Коваль почав  розмову з того, що не так давно він побував у Харкові з гуманітарною місією. Йдеться про  доставку  у прифронтовий  регіон генераторів.

358 генераторів, понад 800 зарядних станцій та павербанків. Із такою кількістю Рівненщина – серед лідерів за кількістю обладнання, зібраного та переданого в рамках всеукраїнської кампанії «Подаруй світло Харкову».

- Ми були надзвичайно приємно вражені  містом, - відзначив він.- Це величезний приклад для всіх міст, в тому числі і для нашої області, як мають працювати комунальники. В центрі міста  знаходиться парк, і ми були здивовані  тим, як він упоряджений.

Просто на рівні «Вау!». Харків, не зважаючи на тривоги і постійні прильоти, підтримує чистоту, і таким чином підтримує людей. Дуже чудове місто!

На думку Олександра Коваля, ветеранська політика територіальних громад є надзвичайно актуальною і важливою темою саме для тилових областей. Таких як Рівненська область, зокрема.

-  Ми намагаємося зрозуміти, що потрібно ветерану, який прийшов з війни, де і як саме  ми маємо підключитися, - розповідає він. -  Наведу такий приклад. У нас один із  спортивних центрів започаткував спортивну реабілітацію ветеранів, в тому числі й тих, хто має інвалідність.

Спортивне обладнання та  сучасні тренажери з’явилися у центрі завдяки міжнародній  допомозі, зокрема, американській. І ці хлопці почали підтягувати до себе ветеранів і займатися  з ними спортом та їх реабілітацією. І це набрало такого потужного розвитку, що ветерани почали отримувати доволі непогані результати в спортивних змаганнях.

Що ми мали зробити в даному випадку як влада?

Ми вже розробили програму і будемо монетизувати цю послугу, тобто компенсувати вартість цих занять, щоби й інші   спортивні заклади включилися в цей процес. І це стало  для нас таким тригером збудувати великий спортивно-реабілітаційний кластер або  створити маршрут реабілітації ветеранів.

- В госпіталі зараз буде діяти ІТ-кластер,  - ділиться новиною  очільник області. - Чотири ветерани, що проходили  у госпіталі  реабілітацію, вже перенавчилися і стали  профільними айтівцями. Це для нас головна складова реабілітації – повернення ветеранів до повноцінного життя через  їх працевлаштування.

Військові, які перебувають у госпіталі, незалежно від того, яка у них травма, зможуть прямо під час лікування та реабілітації отримати інформацію, де вони зможуть працевлаштуватися в подальшому. Тут є центр зайнятості, за його допомогою можна безкоштовно пройти профорієнтацію та  перенавчитися, отримавши іншу професію.

-У нас в Гощі є навчання ковалів, - розповідає Олександр Коваль. - І туди  щоразу приїжджає норвежець, що не має однієї кінцівки, але який віртуозно кує. Ми чекаємо на нього і цього року. Він є прикладом, що людина  навіть за таких обставин може почуватися повноцінно і повернутися до звичайного життя.

Госпіталь буде не лише медичним закладом, але й місцем працевлаштування. Ветеран вже у шпиталі має завершити працевлаштування, аби він міг повернутися до повноцінного життя. 

Зараз у нас один з підприємців готовий відкрити  30 робочих місць для людей з інвалідністю, в тому числі військових.

- Зараз  в Рівненській області працює 40 релокованих підприємств. І кожному з цих підприємств була приділена особлива увага, - зазначає  Олександр Коваль. - Коли вони переїхали до нас, ми організували для них повний супровід – від розміщення підприємств  на певних майданчиках аж до сприяння  в реалізації продукції, щоби вони інтегрувалися в економічну модель області. 

Якщо релоковане підприємство виготовляло будівельну продукцію, то ми акцентували на цьому увагу місцевих будівельників, щоби створити ринок збуту. Таким чином релоковані  підприємства стали невід’ємною частиною нашої бізнесової екосистеми.

- Щодо інвестиційних проєктів, то їх не так багато. Тут питання більше до органів місцевої влади, - вважає очільник області. - Ми ще  не навчилися сприймати земельні ділянки територіальних громад, як інвестиційний майданчик, а не як священну власність, на яку не слід нікому зазіхати. Там де розуміють, що земельні ділянки мають приносити дохід, туди і йдуть інвестори.

«Rivne work hub» - це платформа, де відбувається співпраця бізнесу, центру зайнятості та закладів профтехосвіти. Цей проєкт, започаткуваний 2021 року, покликаний допомогти підприємствам знайти кваліфікованих робітників, а тим, у свою чергу, хорошу роботу.

-  Спочатку  проєкт здавався фейковою історією для всіх його учасників, - не приховує  Олександр Коваль. - Але життя довело його ефективність. Сьогодні ми за багатьма показниками обігнали навіть Польщу у підготовці професійних кадрів. Зараз у нас багато економістів, юристів, але не вистачає зварювальників, слюсарів, сантехніків, тобто робітничих професій. Тому  першочергову увагу  ми приділяємо підготовці робітничих кадрів – слюсарів з ремонту транспортних засобів, кухарів, кондитерів, електрогазозварювальників, трактористів.

В Рівному одна з найбільших мереж профтехучилищ в Україні. В місті діє 31 профтехучилище, що готує фахівців за різними спеціальностями.

 

-  Ми вкладаємо в профтехнічну освіту колосальні кошти, - зазначає  Олександр Коваль. – І це дає результат - бізнес тепер розуміє, де йому брати  молоді кадри  віком до 25 років. Підприємці дають замовлення, і ми, працюючи за міжнародними і державними програмами, відкриваємо коледжі, які готують фахівців, що потрібні бізнесу.

Завдяки цьому за час повномасштабного вторгнення кількість підприємців на Рівненщині зросла  на 7,7 % , а місцеві роботодавці  і далі створюють нові робочі місця

-  Наприклад, норвезька фірма "Морган Феніче" - одна з найбільших в світі з виготовлення м’яких меблів, яка працює на Рівненщині з 2012 року, замовила одному з  наших профтехучилищ підготовку фахівців для їх  виробництва, - розповідає  начальник РОВА. - Фірма виробляє меблі в Україні,  але продаються вони тільки в Норвегії. Як відбувається підготовка фахівців? 

Норвежці відправляють наших педагогів у Норвегію, там місяць їх навчають,  далі педагоги повертаються в Україну і вчать наших студентів, які  потім гарантовано працевлаштовуються на цю фірму. Середня заробітня плата на підприємстві становить 1000 євро.

- Мобілізація – це дійсно складне питання для всіх органів влади, - визнає Олександр Коваль. - Ми постійно проводимо зустрічі з бізнесом щодо балансу між мобілізацією  та збереженням життєдіяльності підприємств, які сплачують податки, без яких держава  існувати не може.  Нам потрібні ті, хто створює сьогодні додану вартість і робочі місця. ЗСУ – це пріоритет №1, але слідом йде економіка, бо за нею стоїть освіта, культура і медицина, які  власне і існують за рахунок податків, сплачених бізнесом.

- Ті підприємства, що налічують велику кількість працюючих, є «білими». І найлегше виконувати мобілізацію за рахунок саме таких підприємств. Але один прихід військового з ТЦК на підприємство, це мінус десять працюючих. За останній місяць ми отримали 8% падіння  тільки по працевлаштованих. І ПДФО постійно падає.

Тому ми пішли іншим шляхом. Ми переорієнтовуємо мобілізацію на тих, хто в «тіні», хто ховається.

 -  Ми маємо чудові показники з мобілізації, але наші ресурси також вичерпуються. Однак  цей процес не можна зупинити, оскільки фронт є фронт. Тому ми намагаємося знайти рішення за рахунок тих, хто не сплачує податки, не вкладає свій ресурс в економіку держави, то ж такі люди можуть бути корисні, поповнивши лави ЗСУ.

Це складне і найактуальніше питання для всіх. Сьогодні будь-яка  інвестиційна програма впирається в одне: що у вас з мобілізацією? Гадаю,  що найближчим часом ми доукомплектуємо наші війська належним чином, і настане  час, коли ми зможемо вийти на плато і зробити нормальний облік військовозобов’язаних. А це дасть розуміння, скільки у нас людей придатних до військової служби.

Рівненщина має найбільші поклади бурштину в Україні. Наскільки видобуток бурштину вдалося легалізувати? Адже довгий час  він знаходився у тіні і був навіть криміналізований. Як змінилася ситуація зараз? Це питання цікавило журналістів.

-  У 2015-21017 роки для Рівненщини і сусідніх регіонів це була важка проблема, і ми почали боротися за легалізацію видобутку бурштину, – розповідає очільник області. - На початку 2020 року  для видобутку бурштину була впроваджена спрощена процедура надання земельних ділянок. Сьогодні на Рівненщині підписано  60 угод на видобуток бурштину на ділянках,  які були реалізовані в рамках аукціону. Обов’язкова умова -  геологорозвідка та промисловий видобуток бурштину. Тепер ці ділянки охороняються підприємствами, яким надано право добувати бурштин. 

Ці підприємства сплачують податки, ренту, ПДФО до місцевих бюджетів. Крім цього, придбавши ліцензію на право користуватися і на видобуток, вони  також сплатили кошти до бюджетів різних рівнів.

Чи залишився ще нелегальний видобуток?

-  Десь якісь спалахи є, правоохоронні  органи  оперативно на це реагують, а легалізація і передання ділянок офіційним компаніям дозволяє охороняти території, де є бурштин і мінімізувати ризики з нелегального видобутку, - зазначає  визнає Олександр Коваль. - Простіше кажучи, того, що було, немає. Це не системна історія, яка була колись. Десять років тому проїжджаєш автівкою, а там понад дорогою просто купа людей розмиває грунт. Туди навіть правоохоронці боялися втручатися.

За три останні роки легальний видобуток бурштину на Рівненщині  зріс у 15 разів. Якщо за 2019 рік «сонячного каменю» видобули 948 кг, то у 2022 - майже 14 тонн бурштину. До держбюджету надійшло 65 млн гривень. Підприємства сплатили рентної плати понад 10 млн гривень, 3 млн гривень  надійшли до місцевих бюджетів.

- Нелегальні видобувачі залишали після себе зурочені території, вони виглядали, як місячна поверхня, - розповідає Олександр Коваль. -  Сьогодні у користувачів, які працюють на цих ділянках, є зобов’язання зробити рекультивацію. Вони  мають залишити так, як було до їхнього приходу – насадити ліс або упорядкувати водойму. Вони виправляють  варварські методи знищення природи, що залишили  по собі нелегальні видобувачі.  

- Рекультивація  території після завершення видобутку бурштину відкриває вікно можливостей для територіальних громад, оскільки  на тих місцях може створювати рекреаційні зони для туризму, -  вважає Олександр Коваль. -  У нас вже є поїздки на квадрациклах по місцях, де був видобуток бурштину. І це приваблює туристів. І це вже стало сферою туристичних послуг. Ми маємо робити те, що вміє Європа, що вміють робити їхні територіальні громади. 

Вони створюють цікаві історії про свої території. Десь вони вигадані, десь неправдиві, але вони їх так закручують, що вони стають привабливими для туристів. І там росте інфраструктура. Коли  з’являється рекреаційна зона, вона стає туристичним магнітом: там буде дорога, там буде бізнес, там буде сфера послуг. Туди приїдуть люди.

Як це не парадоксально, війна в цьому плані є бустом, тобто платформою можливостей, адже відпочинок людей залишився. І саме  місцеві, локальні зони відпочинку  сьогодні мають  особливий попит.

Бурштин –  це історична складова нашого краю, це його роздинка. І на цьому ми колись точно побудуємо цілу бурштинову історію нашого краю. Це буде  унікальна туристична складова.

Щодо оборонних укріплень на кордоні з Білоруссю, то очільник обласної військової адміністрації запевнив, що побудовано три лінії оборони, але не став деталізувати. А насамкінець  заінтригував системою боротьби з російськими шахедами, про яку найближчим часом ми можемо почути.

Читайте також:

«Ми думаємо вже не про завтрашній, а  про післязавтрашній день…» Постійна загроза  вторгнення та обстріли… Як живе прикордонна Золочівщина за 200 метрів від ворога?