Що відбувається після захоплення храму у Самійлівці «московським» попом? Позови до суду, лють Салтичихи, підробка підписів

Минулого разу ми повідомляли, що отець Андрій викликав поліцію, яка класифікувала захоплення храму як самоуправство. За цією статтею відкрито кримінальне впровадження, справою займається лозівська поліція.

Як розгорталися  події навколо захопленого храму Самійлівці після публікації? Про це дізнавалася «Громада»

Попри те, що московський патріархат не збирається забиратися геть із Самійлівки і продовжує чинити опір, у цій битві за церкву є один майже анекдотичний  момент.

Як стало відомо, представник московського патріархату Сергій Тіняєв, який захопив храм у Самійлівці, подав позов до Господарського суду Харківської області.

Цікаво, що позов цей він подав не від єпархії, не від громади, а як настоятель Храму Святого Рівноапостольного князя Володимира, якого призначила Ізюмська єпархія УПЦ. Хоча храм належить громаді ПЦУ, а сам піп, по суті, самозванець і захоплювач храму, але зараз не про це.

Просто запам’ятаймо це момент. Про те, що позов до суду подано, як від фізичної особи. Це важливо. Бо Диявол ховається у дрібницях .

Особливо, що стосується  судових справ. Тут деталі можуть не тільки зіграти злий жарт, але й пошити у дурні.

Піп склав позов  аж до двох відповідачів - до релігійної громади ПЦУ села Самійлівки та до Харківської обласної державної адміністрації.

Про це «Громада» дізналася  з єдиного державного реєстру судових рішень.

Мета позову - визнати недійсним рішення загальних зборів Ставропігійної релігійної громади ПЦУ, визнати недійсними зміни до статуту релігійної громади та скасувати державну реєстрацію щодо внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто фактично скасувати реєстрацію громади, яка перейшла до ПЦУ.

Цікаво, яке ж рішення виніс суд? Суд – це справа серйозна, але зараз буде найкомічніше, бо адекватні люди такого точно не можуть собі уявити.

Далі цитата з ухвали Господарського суду Харківської області.

До матеріалів позовної заяви не додано документів, які посвідчують особу заявника, а саме копії паспорту громадянина України або іншого документу, що посвідчує особу, у зв`язку з чим суд не може встановити чи дійсно заяву було підписано саме фізичною особою ОСОБА_1 та чи дійсно волевиявлення останнього направлено на реалізацію наявного у нього права (чи дійсно таке право наявне) на подання відповідної заяви.

Тобто, подаючи позов до суду, Тіняєв, увага, не надав навіть паспортних даних, які  засвідчують його  особу. До суду! Без паспорту? Як таке можливо?

Щодо другого пункту ухвали суду, то він взагалі звучить феєрично.

Крім того, суд не може встановити чи досяг позивач повноліття та здатний особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність) (ст. 44 ГПК України).

Це юридичне формулювання, але, погодьтесь, воно чомусь дуже схоже на характеристику. Або медичну довідку. Бо це ж треба додуматися – анонімно звертатися до суду!

Отже, через  відсутність паспортних даних  відповідно до Господарського процесуального кодексу України суддя повернула Тіняєву його позовну заяву та додані до неї документи.

- Тіняєв чому подав оту «макулатуру» до суду не від єпархії, не від релігійної громади, а від себе особисто? Тому що єпархія офіційно цього робити не може, - наголошує отець Андрій Челомбітько, чинний настоятель храму Святого Рівноапостольного князя Володимира у селі Самійлівка. - Нинішній діючий єпископ Іоан, що керує Ізюмською Єпархією УПЦ, він керує нею згідно указу з Києва.

По церковній лінії у нього є всі  підстави керувати єпархією, а юридично єпархія і досі числиться перед державою за митрополитом Єлисеєм, якій під підозрою СБУ, як зрадник, і втік до росії. 

 

Аби унормувати це юридично, потрібно змінювати статут єпархії.

- Смішно в цій заяві, що другим відповідачем є Харківська обласна військова адміністрація, - зазначає отець Андрій. - Одна з претензій до ХОДА, що вона  тепер називаєтеся  військова адміністрація, а в держреєстрі - обласна адміністрація. Тобто він вважає, що підписання нового статуту громади ПЦУ військовою адміністрацією є недійсним, бо це неправильна назва, і такої не існує в реєстрі. Це щоби ви розуміли рівень розумового розвитку.

-По-перше, є указ президента, що ця назва існує лише на час війни. По-друге, ніхто нічого у держреєстрі не виправляв, і на всіх наших документах стоїть печатка ХОДА. Не ХОВА, як він стверджує, а ХОДА, - пояснює отець Андрій. - Але, щоби це побачити, треба принаймні розплющити очі.

Далі панотець розповідає про те, що громада подала документи до господарського суду, як відповідачі на їхній позов.

-  Якщо відповідач мовчить протягом двох тижнів, значить, йому немає що сказати, і  за законом суддя автоматично може ухвалити сторону того, хто подавав заяву, незважаючи на маячню, яка є у позові, - пояснює  він.

В світлі останніх подій атмосфера у Самійлівці залишається доволі напруженою, кажуть мешканці села. Навіть пригніченою.

Люди принишкли і очікують на  розв’язку.

-Психологічний тиск на громаду там дуже сильний, і чинить  його самійлівська староста Ольга Благодєрова, - розповідає отець Андрій. - Люди поза очі називають її  Салтичихою.

Вона особисто приходила до кожного, хто голосував за перехід до ПЦУ, і зчиняла лайку:

"Как вы могли? Вы предали церковь!" і таке інше.

Людей там пресують настільки, що ви навіть не уявляєте! Вона доводила людей до нервового зриву, і коли вони  їй кричали: «Ти не староста!», - вона запевняла: «Не дождётесь!» Корона їй  так тисне голову, що самоуправство вже стало для неї нормою. Вона під собою землі не чує.

Звідки у старости така свята впевненість, що люди, які мешкають в громаді, це її підлеглі або кріпосні, і що вона може ними керувати? І має право диктувати їм свої рішення у такій делікатній сфері, як віросповідання, та обурюватися рішенням конкретних селян?

Хто може привести самійлівську старосту до тями? Мабуть, закон.

Те, що самійлівська староста дозволяє собі з’ясовувати стосунки  з мешканцями громади через їхнє рішення перейти до ПЦУ, порушуючи тим самим їхні права і свободи, це називається прямим зловживанням владою.

Вже не кажучи, що це ганебно.

Утискаючи права людей, натомість, щоби їх забезпечувати, і будучи впевненою  у своїй безкарності, староста тим самим порушує Основний Закон України - Конституцію, ст. 35 якої гарантує право кожного на свободу світогляду та віросповідання.

А ще Благодєрова порушує  Закон "Про місцеве самоврядування в Україні", в якому з 13 пунктів про повноваження старости немає жодного, який уповноважував  би  її ходити по домівках та ганьбити людей  за прийняті ними рішення.

За законом усі ці порушення тягнуть на дострокове припинення повноважень старости у Самійлівці. Чи закони  для старости не указ?

З часу останнього візиту отець Андрій більше у Самійлівці не був.

-  Не треба давати приводу тому, хто шукає привід, - каже він. – Наразі тривають суди, треба чекати рішень. Якщо я поїду, там цього тільки й чекають, вибухне новий скандал, вони будуть провокувати. Бо їм треба підживлювати цю ситуацію, виставляти себе в ролі безневинної жертви. Їм потрібний образ саме жертви, яку усі  пригноблюють. А ми, щоби при цьому виступали у ролі шахраїв, бо вони весь час дурять людям голови, що ПЦУ «запрещённая организация». 

Московські попи геть переплутали береги, вважають, що вони перебувають  в себе на московії, а не в Україні. Вони і  далі живуть за законами РПЦ, зневажаючи українські.

- Вони подали на мене кримінальне впровадження. Перехід до ПЦУ  вони інкримінують мені, як шахрайство, - глузує панотець Андрій. -  Наразі ще немає судового рішення, але я думаю, що все затягнеться, бо вони  не вгамуються і подаватимуть до апеляційного господарського суду.

- У Самійлівці усі прихильники УПЦ в основній масі  своїй старенькі бабусі, - розповідає  далі отець Андрій. -  Серед тих, кого вони там позбирали, як то кажуть, «с миру по нитке» з кількох сіл, є одна бабуся, яку вони внесли до своєї  тої писанини, тобто до  свого списку релігійної громади УПЦ. Бабусі - 95 років.

Наскільки, я пам’ятаю, у неї вже давно були проблеми із пам’яттю та здоров’ям  в силу  дуже поважного її віку. Вони внесли цю бабусю до списку громади УПЦ і за неї розписалися. Ми указали це в судовій справі і довели у суді.

Показали: от дивіться, який у них підпис цієї  бабусі зараз, і який був її  старий  особистий підпис за  2016 чи 2017 рік в якомусь з протоколів. Порівняйте особистий  її підпис і підпис того, хто за неї розписався.

Що ж, брехня і  лицемірство - це сутність московських попів. Вони брешуть, як дихають.

Звинувачують інших в гріхах, які регулярно роблять самі. Закидають шахрайство, водночас самі безбожно підробляють документи. Мажуть брудом усіх, хто не з ними. Вдаються до наклепів та афер, аби втримати свої позиції, які слабнуть дедалі ближче день, коли закон про  заборону московської церкви почне діяти.

«Праведна» УПЦ МП і далі служить москві. А РПЦ, що представлена в Україні УПЦ МП, і далі  освячує криваву війну в Україні та геноцид українського народу.

УПЦ МП не хоче йти геть з України. І чинить опір, аби і далі пропагувати  в Україні кривавий «русскій мір».

«Громада»  і далі слідкуватиме за розвитком подій навколо захоплення московським  попом храму у селі Самійлівка Лозівського району.

Читайте також:

«Росія розглядає Україну як велику Чечню». Останнє зіткнення демократії та диктатури: чи подолає безпека свободу як цінність?