Син за батька, онук - за діда: Ріббентроп поранений під Харковом, Молотов «перемагає» в Холодній війні, Сталін малює «Титанік», а Черчилля Джонсон виключив із партії

Деякі нащадки вельми активні й сьогодні, а долі їхні складалися химерно, то дивуючи, то потрясаючи, то викликаючи обурення...

«Громада» знайшла спадкоємців колись могутніх вершителів доль цілих народів...

Коли 1939 року сучасники бачили цей фотознімок, який облетів усі світові інформагентства, хто б міг подумати, що менше ніж за десять років сталінського гостя повісять як військового злочинця за вироком Нюрнберзького трибуналу?

Нарком закордонних справ СРСР В. М. Молотов (зліва) і Міністр закордонних справ Німеччини Йоахім фон Ріббентроп обмінюються рукостисканням

 після підписання договору про дружбу і кордон між СРСР і Німеччиною. 

Син Йоахіма фон Ріббентропа - Рудольф (1921 - 2019) виявився вельми публічною особою, автором - широко виданих різними мовами мемуарів.

1 вересня 1939 року, коли почалася Друга світова війна, Ріббентроп-молодший вступив рядовим у піхотний полк СС «Дойчланд». На початку 1942 року його призначили в нещодавно створений танковий полк 1-ї дивізії СС «Лейбштандарт СС Адольф Гітлер», а на початку 1943 року він, як командир танка, брав участь у Третій битві за Харків (19 лютого - 19 березня 1943 року) - останньому великому бою, який виграли німці на Східному фронті й тимчасово переламав хід війни на їхню користь після того, як полк фон Ріббентропа розпочав наступ на північ від Харкова.

Юний Рудольф Ріббентроп і мемуари: 

«Мій батько Йоахім фон Ріббентроп: міністр закордонних справ Гітлера, враження і спогади». 

Під час бою фон Ріббентроп був поранений у легеню снайпером. Незважаючи на це, він продовжував рятувати поранених солдатів і відмовлявся вирушати в госпіталь. За лідерство і хоробрість він був нагороджений Залізним хрестом, а потім Лицарським хрестом Залізного хреста. У серпні 1943 року він брав участь у боях під час відступу з Харкова і був поранений в обидва плеча.

Харків потрібно було оточити з півночі. Жахливий марш, тим часом стемніло; випав сніг, і карти були огидні. Ми мали дістатися вночі до Дергачів на північ від Харкова, наступ мав розпочатися вранці. Це вдалося нам за допомогою «нюху» і великої удачі.

 

Ми розігнали на околиці російську піхоту, що відходила, і атакували відразу у швидкій манері наступне селище Черкаське. Ми не могли дати росіянам час утвердитися знову. Утримувати їх у втечі було, зважаючи на наші сміховинно малі сили, єдиним шансом перерізати велику автостраду, що йшла з Харкова на північ, і повернути на Харків.

 

Знову пройшли найшвидшим темпом через село. Потім, на дорозі Бєлгород - Харків, ми повернули на південь, на Харків. У районі аеродрому нам ще зустрівся російський танк, який бажав врятуватися. Мій навідник Боргсмюллер підбив його точним пострілом у корму.

 

Наступного ранку ми міцно застрягли на околиці Харкова. Знищити вкопані в землю Т-34 нам було не під силу, оскільки через рельєф місцевості ми могли йти тільки дорогою.

 

Тут виїхав уперед «тигр» із нашого полку, знищивши в запеклій перестрілці з близької відстані шість із цих Т-34, доки не зазнав поразки в баштову оптику і, таким чином, не вибув із ладу.

 

Ближче до вечора росіяни припинили опір. Ми пішли за піхотою в місто.

 

На під'їзді до «Красной площади» (так автор називає площу Дзержинського, нині - Свободи, - ред.) натрапили на завал, посилений кинутим КВ-1 (важкий російський танк). Оскільки я вів передову машину, мені довелося витягувати російський танк із проходу, щоб розчистити нам шлях.

 

Сувора пуристсько-функціональна архітектура просторої площі в місячному світлі справляла неймовірне, десь сюрреалістичне, але й водночас гнітюче враження.

 

Ми страшенно мерзли й голодували, оскільки жодне постачання не встигло за нами... Великий успіх опинитися на «Красній площі» не приносив у той момент жодної реальної розради!

Настрій був на нулі. Однак місто внаслідок важких, але успішних для нас боїв перебувало знову в німецьких руках.

 

...Навесні (1943 року - ред.) я відвідав військовий цвинтар Харків-Норд, на в'їзді в місто, неподалік від аеродрому, щоб побувати на могилах моїх полеглих солдатів.

 

Я підійшов якраз до того моменту, коли офіцер похоронної команди дивізії намагався впізнати близько 120 полеглих, викладених рядами. Росіяни роздягнули гренадерів догола, частиною зв'язали, частиною вирізали і, нарешті, розстріляли. Так вони були знайдені пошуковою партією. Зимові бої за Харків були винятково жорстокими.

Есесівець Рудольф фон Ріббентроп у старості та в молодості. 

...Після війни син Йоахіма фон Ріббентропа зачаївся на скромній роботі і, як то кажуть, не «відсвічував». У 1958 році його призначили керуючим у приватний банк сім'ї Еткер Bankhaus Lampe (1972-1980). А 1960 року одружився з баронесою Ільзе-Марією фон Мюнхгаузен, яка померла 2010 року.

Як бачимо, у своїх спогадах він анітрохи не соромиться свого есесівського минулого. Під кінець життя роздавав інтерв'ю в дусі «навіки з Росією». Утім, задоволений, що його книжку видали російською мовою, звісно ж, лицемірив!

Онук Молотова - В'ячеслав Ніконов (нар. 1956) - перший заступник голови комітету Державної Думи з міжнародних справ - персонаж у російській політиці дуже видатний.

В'ячеслав Молотов і Адольф Гітлер. В'ячеслав Ніконов на ході Безсмертного полку в Москві. 

Його мати, Світлана В'ячеславівна Молотова (1929-1989), була донькою В'ячеслава Молотова і Поліни Жемчужиної.

Свого діда, який підписав горезвісний Пакт Молотова-Ріббентропа, нащадок вважає «прапором історії». Заперечує програш СРСР у Холодній війні.

Америка виграла холодну війну? Це американська позиція. Холодну війну ми припинили. Хоча це було якесь безумство. Але ми в односторонньому порядку припинили війну. Правильно ми зробили чи ні - це інше питання. Але абсолютно точно, що американці її не виграли.

Внесений до санкційних списків США та ЄС за «співучасть у війні Путіна» і «підтримку зусиль Кремля щодо вторгнення в Україну».

Онук Йосипа Сталіна, старший син Василя Сталіна - Олександр Бурдонський (1941 - 2017) носив дівоче прізвище своєї матері Галини. Багато років був режисером-постановником Центрального академічного театру Російської армії. Народний артист РФ.

Йосип Сталін із сином Василем і дочкою Світланою. Олександр Бурдонський. 

Спорідненість зі Сталіним - це хрест, який я маю нести все своє життя.

 

Зі страху ніколи не виникає любов. Влада диктує свої умови. Вона забирає в людини все. Отруює все, що Бог дав їй хороше. А погане - воно не в божеській владі.

Онук Сталіна, син його старшого сина Якова (1907 - 1943), професор Євген Якович Джугашвілі (1936 - 2016). Кандидат військових та історичних наук.

Плакат сталінської епохи і його нащадок Євген Джугашвілі. 

Понад десять років працював у системі військових представництв, брав участь у підготовці та запусках космічних об'єктів, був викладачем Військової академії імені М.В. Фрунзе, Військової академії Генерального штабу ЗС СРСР і Військової академії бронетанкових військ.

З 1990-х років входив до виборчих списків радикального сталіністського блоку В. І. Анпілова з програмою відновлення СРСР.

Його син Яків (нар. 1972) явно названий на честь Якова Джугашвілі. У 1997 році закінчив Школу мистецтв у Глазго (живопис і малюнок) зі ступенем бакалавра. Звідси й ім'я на британський манер, під яким відома його художня творчість, - Джейкоб.

З 1997 по 2000 рік Джейкоб Джугашвілі виставляв свої картини на різних лондонських майданчиках. Його картини «Громада» знайшла на онлайн-аукціоні.

Джейкоб Джугашвілі з батьком. Інтернет-сторінка з його живописом. 

Онука Сталіна Кріс Еванс — донька Світлани Аллілуєвої (1926 – 2011) від її шлюбу з американським архітектором Вільямом Везлі Пітерсом.

Народилася на початку 1970-х років у США, проживає у Портленді, штат Орегона, і володіє антикварним магазинчиком. Говорять, що вона часто відвідує ЛГБТ-тусовки.

Йосип Сталін із дочкою Світланою та його онука Кріс Еванс. 

Ну а найнещасніший персонаж серед сталінських нащадків - його правнук Селім Бенсаад. Його мати, дочка сина Сталіна Якова Джугашвілі - філологиня Галина Джугашвілі (1938 - 2007), познайомилася в Москві з громадянином Алжиру Хосіном Бенсаадом, а 1971 року в них народився син Селім.

З дитинства Селім страждає на прогресуюче захворювання органів слуху.

Плакат сталінської епохи. Яків Джугашвілі та Селім Бенсаад. 

Алжирського татуся КДБ випровадив на батьківщину, і лише 1988 року Селіму вперше дозволили поїхати в гості до родичів в Алжир, а в Перебудову Хосін Бенсаад перебрався до Москви. 

Після смерті матері Селіма алжирський батько заволодів елітною московською квартирою, і хлопцю-інваліду навіть довелося ночувати в машині.

Картина Селіма Бенсаада. «Титанік».

Ймовірно, у нащадків Сталіна по лінії Якова Джугашвілі є прагнення до художньої творчості. Селім пробував себе в живописі, але професіоналом, як його двоюрідний брат - Джейкоб, так і не став.

Селім - вірнопідданий путініст, уявляє себе «останнім уродженим Джугашвілі», пише Лаврову листи з пропозицією перенести ООН до Москви або Ялти.

П'єр де Голль (нар. 1963) - онук першого президента Франції і національного героя республіки Шарля де Голля (1890-1970), ненавидить нинішнього французького президента і в буквальному сенсі слова вклоняється «русскому миру».

Президент Франції Шарль де Голль, глава радянського уряду Олексій Косигін і глава МЗС СРСР Андрій Громико (Москва, 1966). 

Онук Андрія Громика - Олексій і онук Шарля де Голля П'єр. Ялта. 2025. 

Онук генерала є представником Міжнародного русофільського руху у Франції. Створена у 2023 році в Москві, ця організація підтримується Володимиром Путіним та прихильниками його режиму: філософом Олександром Дугіним, олігархом Костянтином Малофєєвим та речницею МЗС Росії Марією Захаровою.

П'єр бере участь у російських заходах разом із головою Російського історичного товариства, головою Служби зовнішньої розвідки Сергієм Наришкіним.

Я вважаю, що визнання Криму, Донбасу і, можливо, Одеси, як території Росії, - це частина тих домовленостей, які зараз досягають між Росією і США.

Як з'ясувала «Громада», П'єр - один із чотирьох онуків легендарного діда, і рідні від нього відхрестилися.

• Шарль де Голль II (нар. 1948), корпоративний юрист та політик, член Європейського парламенту від партії «Рух за Францію».

• Ів де Голль (1951), генеральний секретар GDF SUEZ.

• Жан де Голль (1953), депутат Національних зборів Франції (1986—2007).

І лише у П'єра не склалася яскрава політична кар'єра.

Просування Москвою П'єра де Голля відбувається за добре відпрацьованим методом,

пояснює Пекка Калліоніємі, фінська експертка з онлайн-дезінформації.

Онук Шарля де Голля П'єр та його великий дід.

З'являючись разом зі своїми західними прихильниками, російські лідери надають їм легітимності, якої вони часто ніколи не мали у власних країнах. Натомість ці гості поширюють кремлівську вульгату, зокрема щодо України.

Кар'єра фінансиста у П'єра не склалася. Як пише Tribune de Genève, він кочував менеджером з одного швейцарського банку в інший без особливого успіху.

А його женевська компанія Pierre de Gaulle Conseils проіснувала лише три місяці у 2021 році.

Незважаючи на цю прогалину у своєму резюме, П'єр де Голль каже, що він «абсолютно незалежний» фінансово і не отримує жодних грошей від Росії.

П'єр де Голль не мав офіційної ролі представника Франції та діє самостійно, виступаючи лише від свого імені,

- зазначає  французька газета La Dépêche.

Шарль де Голль з онуками. Онуки Ів де Голль, Жан де Голль, Шарль де Голль-молодший і П'єр де Голль на похоронах свого батька Філіпа. 

Правнук де Голля  - Емері Обержі-Броссьє де Ларульєр. 

Правнук де Голля - Емері Обержі-Броссьє де Ларульєр.

Усі хочуть бути схожими на генерала. На мою думку, його визначає освіта та поведінка, яких нашим політикам може бракувати сьогодні. У 1969 році, коли він зрозумів, що те, що він робив, більше не подобається французам, він пішов. Який політик зробив би те саме сьогодні?

Ніколас Соумс (нар. 1948), якого 2014 року королева Єлизавета Друга посвятила в лицарі Британської корони, з 1993 по 1997 роки був міністром збройних сил. Його мати - Мері Соумс, молодша з п'яти дітей Вінстона Черчилля.

Вінстон Черчилль і його онуки: Ніколас Соумс і Вінстон Спенсер-Черчилль. 

Борис Джонсон під час перебування його прем'єром виключив Соумса з Консервативної партії через те, що той, разом з іншими «консерваторами-бунтівниками», підтримав законопроєкт про заборону на вихід Британії з ЄС.

Нещодавно, виступаючи в Комітеті з міжнародних відносин Палати лордів, Соумс різко засудив адміністрацію Трампа за голосування в ООН разом із Росією, Сирією, Північною Кореєю, Білоруссю та Центральноафриканською Республікою.

Він також розкритикував позицію республіканців, які, за його словами, спотворюють реальність, намагаючись заперечити агресію Путіна проти України.

Це викликає огидне враження. Я працював у Сенаті США два з половиною роки. Я люблю Америку, але це вже не та Америка, яку я знав,

- зазначив він.

Ще один нащадок Черчилля, тезка свого великого предка - Вінстон Спенсер-Черчилль (1940 - 2010) - льотчик, політик і журналіст, депутат Палати громад Великої Британії протягом 27 років (1970-1997).

Померши від раку у віці 69 років, він, можливо, занадто старався наслідувати діда, чиє ім'я він успадкував.

Так само, як його дід захищав стару Британську імперію, він захищав Південну Родезію Яна Сміта і апартеїд у Південній Африці.

Він наполягав на тому, що без своєї ядерної зброї Західна Європа загрожує стати ще одним Афганістаном, спонсорував нелегальне радіо заколотників «Вільний Кабул» і підтримував постачання американцями переносних зенітних ракет для моджахедів.

Американський письменник Кертіс Рузвельт (1930 - 2016), колишній пресофіцер Організації Об'єднаних Націй, був сином Анни Рузвельт Холстед, доньки Франкліна та Елеонори Рузвельт.

Франклін Рузвельт і його онук Кертіс. 

1964 року був прийнятий на роботу в Секретаріат ООН у Департамент громадської інформації і до 1983 року обіймав різні посади на міжнародній цивільній службі.

У 1987 році він і його дружина Марина переїхали на Майорку, де Рузвельт присвятив себе гончарній справі, деякі з його робіт були виставлені в галереї Пальми. Він також іноді писав про американську політику для іспанської газети El Mundo і французьких видань.

Книгу Рузвельта «Занадто близько до сонця: дорослішання в тіні моїх бабусь і дідусів Франкліна та Елеонори» опублікували 2008 року, вона призвела до серії радіовиступів і телевиступів автора.

У 2013 році Рузвельт опублікував есе у форматі електронної книжки «Очевидець в Ізраїлі: 1948», в якому детально описав свою подорож у віці 18 років до тоді ще молодої країни на прохання своєї бабусі Елеонори.

Кертіс Рузвельт. 

На початку 2016 року він опублікував свою останню книгу - збірку есеїв «Нагорі у Рузвельтів: дорослішання з Франкліном і Елеонорою».

У своїй промові про чотири свободи в січні 1941 року президент Рузвельт говорив про новий і справедливіший світ, зі свободою слова і вираження поглядів, релігії, а також свободою від нужди і страху.

В Атлантичній хартії, ухваленій пізніше того ж року, він і Черчілль накидали план світового порядку, заснованого на таких ліберальних принципах, як колективна безпека, національне самовизначення і вільна торгівля між країнами.

Онуки трьох лідерів Другої світової війни - Йосипа Сталіна, Вінстона Черчилля та Франкліна Д. Рузвельта  - Євген Джугашвілі, Кертіс Рузвельт і Вінстон Черчилль 

позують 1 жовтня 2005 року в Маастрихті на конференції, присвяченій 60-річчю підписання їхніми дідами Ялтинської угоди.

«Ніколи більше!» і «Можемо повторити!». Між цими двома гранично емоційними закликами - прірва. Прірва історичного досвіду, геополітичних інтересів і моральних імперативів.

Про що думається, коли придивляєшся пильніше до життя і долі нащадків вершителів доль ХХ століття? 

Про те, що і через 80 років старі протиріччя вибухають і несподівано персоніфікуються знову. Цивілізованим країнам загалом вдалося подолати злидні, а страх залишився. І справедливий світ знову видається таким недосяжним.

Цей матеріал опубліковано за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.

Читайте також:

Жертвопринесення. 80 років: від Другої до Третьої світової війни (1945 – 2025)

Якщо вам цікавий цей зміст, один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас: