«Таємниці» вимови та українського правопису, де правила загорнуті в яскраву обгортку фентезі. Книжка в жанрі пригод, що допомагає заговорити українською

Ця книжка залюблює в українську мову.

Чотири елегантні  відьми - це чотири Відміни. А ще тут є Пані Множина та її чоловік Іменник, крамар Числівник, який обчислює все навкола, та художник Прикметник.

Від кожного з них головний герой - котик дізнається «таємниці» - найважливіші закономірності мови, які потрібно знайти кожному, хто після російської починає говорити українською.

Зазвичай мову вивчають за серйозними підручниками та правилами, а тут раптом з’являється книжка, у якій ті самі правила загорнуті в яскраву обгортку фантазійної історії із сюжетною лінією, персонажами та навіть лагідним гумором.

Я була здивована, що книжка призначена для середнього та старшого шкільного віку. Тому що мені, яка знається на мові, було цікаво абсолютно все. Ще не зустрічала такої зворушливої, захопливої і водночас дуже зрозумілої книжки про українську мову.

Презентація книжки «Мова: таємниці відьом» Наталі Місюк відбулася у Львівській  обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука.

-  Власне, головним героєм є котик (пані Наталя тримає вдома двох котів), тому що я бачу чимало спільного між котами та українцями,  – починає з дотепу авторка. - Це прагнення до свободи, прагнення до волі. Котів неможливо змусити когось чи щось полюбити, вони мають полюбити це самі. І власне так з мовою.

Для мене українська мова - лагідна, чуттєва, затишна. І з  нею також потрібно будувати стосунки, щоби полюбити мову, як це зробила я.

 

Це перша книжка  Наталі Місюк. Вона кримка, але  з 2014 року живе у Львові.

-  Я народилася і виросла в Криму, - розповідає вона. - Втім, мої мої дідусі і бабусі виросли на перетині Полтавської  і Чернігівської  областей. Так склалося, що потім вони переїхали до Криму, і там розпочали життя, що нелегко було для них свого часу.

Вони привезли в Крим  український спосіб життя, українські пісні, цікаві українські вислови та приказки. І хоча у Криму вони перейшли на спілкування російською, але коли всередині  них вирували емоції, вони переходили на український фольклор.

Я завжди була у захваті від того, наскільки багато було життя у цих висловах, наскільки вони влучні, наскільки «смачні» та яскраві. Часом вони не мають  перекладу на російську. І цей український  фольклор був частиною мого життя, мого дитинства, того, що я можу назвати рідним, що пов’язане з домом.

Я вивчала українську в школі і те, що я знала зі школи, воно було академічним і доволі нудним, якщо чесно, - зізнається Наталя Місюк. - Тобто в межах шкільної програми та університетської освіти я володіла українською.

Але, коли через окупацію півострова  у 2014 році я приїхала до Львова, то побачила, що тут говорять не такою українською, яка була в школі, не такою, якою викладали в університеті, і  не такою, якою говорили мої бабусі.

Наталя Місюк гадала, що їде до Львова лише на тиждень.

-  Я не думала тоді, що їду назавжди. Тоді це виглядало, як якесь непорозуміння, здавалося, максимум тиждень часу і все владнається, - розповідає вона. -  Але коли я приїхала до Львова, і спостерігаючи за подіями в Криму, побачила, що ситуація там  чим далі, тим  стає все гірше, я зрозуміла, що треба залишатися тут.

 

Починати довелося з нуля.

Крім пошуку житла, обживання на новому місці, бо все попереднє життя вмістилося у невелику валізу, був ще  один виклик - життя в іншому середовищі.

-  Де говорять в певному  сенсі новою для мене мовою, мовою, яка відрізняється від  тієї, яку я знала з університету. Я опинилася в іншому культурному середовищі, де інші традиції в суспільстві, де інший спосіб бачити речі,  де інша їжа, - згадує вона.

І цей досвід переходу на українську мову у повсякденному житті письменниця втілила  у книжці.

В книжці йдеться насамперед не про соціальний аспект цього переходу , а  власне про закономірності української мови. Варто  лише їх впіймати, щоби заговорити  легко українською, не звертаючись щоразу до підручника.

-  Чому книжка заснована на закономірностях української мови? Тому що  у мене досвід вивчення різних мов, і я можу сказати, що українська  - це така мова для спілкування якою на побутовому  рівні не обов’язково знати всі правила, - ділиться Наталя Місюк. -  Правила можуть навіть заважати. Вам треба знати кілька основних принципів української мови, вловити мелодію  і в цю мелодію потрапляти. Ці принципи не завжди можна вивчити за таблицею.

Мову треба чути – українська  мелодійна, чуттєва, треба відчути цей вайб і за нього триматися.

Наталя Місюк  пропонує читачам вловити основні закономірності того, що відрізняє українську мові від російської.

- Ця книжка насамперед для тих, хто раніше так, як я, розмовляв російською, а тепер хоче говорити українською, - зазначає вона. -  Я знаю зі свого досвіду, що коли людина потрапляє у стресову ситуацію, їй дуже складно знайти час на навчання, складно знайти сили, щоби ходити до репетитора, а потім виконувати  ще й домашні вправи.

- Книжка - це швидкий спосіб вловити закономірності мови, і користуючись ними, почати розмовляти українською, - резюмує письменниця.

Креативно, що у книжці кожна частини мови представлені в образі певного персонажа.

Частини мови ніби оживають.

-  Пані Множина носить багато браслетів та багатошаровий одяг, схильна все  перебільшувати і розмовляє іменниками в множині. Часом такий термін як множина досить складно уявити. 

Але, якщо термін запам’ятати як персонаж в образі пані Множини, він викликає емоції. – підкреслює авторка. -  У всіх персонажів є свої дивацтва і вони цим цікаві.

Наприклад, Числівник —крамар, він любить числа й веде чіткий облік усього, що його оточує.

Кожен із персонажів - це спроба розкрити мовознавче поняття через художній образ.

Така ідея - несподівана й дуже нова для української літератури. Тут звуки, аби вони були ідеальними за вимовою, варяться у казані під прискіпливим контролем відьом.

Чотири відьми, що уособлюють Відміни, мають зовнішність сучасних гарних жінок, до того ж, стильно вбраних.

Вони  чаклують над казаном, в якому вариться мова, куштують ложечкою страву  на смак, додають вогню, щоби літера «О»  завжди вимовлялася чітко і не переходила в звук «А». Забирають надлишок букв «Є», бо це не характерно для мови, додають більше звуків «Е», приправляють твердими «Ч» і «Щ».

А «родзинка» страви - букви «Ґ» врожаю 1993 року, саме цього року цю літеру повернули в український правопис.

“Мова: таємниці відьом” — це інноваційний твір, де правила української граматики, правопису й вимови органічно вплетені в динамічний сюжет. Це і підручник, і пригодницька оповідь.

«Навіть якщо ви з дитинства розмовляєте українською, у цій книжці для вас знайдеться чимало мовних відкриттів або як мінімум логічних пояснень. Якщо ж ви тільки в процесі цієї захопливої подорожі – переходу з насадженої мови на рідну – вам узагалі пощастило. Бо всі ці різниці закінчень, правильне вживання відмінків і творення форми множини перестануть вас лякати. Книжка-гра, у якій щось для себе знайдуть і школярі, і їхні підопічні дорослі», - зазначає українська письменниця Ірена Карпа.

Хоча книжка заснована на реальних закономірностях української мови,  одразу розумієш, що це не просто книжка, де головний персонаж потрапляє з нашого світу, де триває війна, де його господарі постійно ховаються у підвалі від ворожих обстрілів, і під час однієї з повітряних тривог допитливий  котик втікає і потрапляє у пригодницький світ української мови.

Що це за жанр?

Це художня книжка про мову чи посібник української мови для тих, хто прагне її вивчити? Тут все поєднано, все переплетене. На це запитання не дадуть відповіді навіть ті українці, що досконало знають українську мову. Бо вони багато чого для себе відкриють.

Хтось з критиків  влучно назвав книжку пригодницьким підручником. Але пригоди тут на межі фентезі: класичні відьми в книжці  літають на класичних мітлах. Щоправда, мітли обладнані навігаторами, бо такі нині часи. А одна відьма взагалі ганяє на байку.

Хтось  у відгуках придумав новий жанр, назвавши його лінгвістичне фентезі.

Хто правий? Звичайно, і перші, і другі.

Книжка чудово ілюстрована. Це книжка про українську мову, яку написала кримка, яка живе у Львові, та ілюстровала донеччанка. Художниця Олена Васіна родом з Донецька. Обкладинку створила Олена Бардіна, що живе у Києві. Регіони різні, мова – єдина.

Читайте також:

Звільнилася з роботи після втрати сина... З якими проблемами зіштовхуються люди, які втратили рідних на війні?