Тисячі років корови годують людей і годуються з людських рук. Виставка до Дня молока

8 або й 10 тисяч років тому корова почала жити поряд з людьми, годувати їх і годуватися з людських рук. Точно встановити, коли відбулося одомашнення корів, неможливо. На першість претендують території сучасної Туреччини, Іспанії, Південної Азії, Близького Сходу. «Молочні ріки, кисільні береги» здавна були в казках ознакою добробуту.

Дізнатися більше про молоко запропонували на межі весни й літа у Рівненському обласному краєзнавчому музеї.

Цей культурно-мистецький і дослідницький осередок Волині активно співпрацює з усіма регіонами України, має спільні проєкти і з харківськими музейниками, зокрема художнім музеєм.

2001 року Продовольчою та сільськогосподарською організацією ООН був встановлений Всесвітній день молока, який відзначається 1 червня. До цієї дати в багатьох країнах світу проводяться різноманітні заходи, щоб привернути увагу до цього важливого продукту харчування, підвищити обізнаність про історію й молочного виробництва.  

Рівненський краєзнавчий музей вперше вирішив теж доєднатися до цього Всесвітнього дня. 

Виставка створена працівницями сектору обліку музейних цінностей (Олена Семенович, Галина Данильчук). Пані Галина розповідала для читачів сайту Громада.груп:

 – Задум створити виставку про молоко виник рік тому під час звірки фондової колекції предметів з металу.  Понад три десятиліття зберігається у фондах музею доїльний апарат, який і спонукав до створення виставки.

Переглянувши колекцію живописних і графічних робіт, ми відібрали ті, які розкривають тему молока та корів, які і є джерелом цінного продукту в нашому регіоні.  Переважно це роботи художників періоду СРСР, де зображені великі стада колгоспних корів, ферми, життєрадісні доярки.

 У фондових етнографічних колекціях зберігаються предмети для переробки молока – маслобійки (масниці), пристрої для виготовлення сиру, форми для виготовлення сирної паски. 

Всі ці речі, які були власноруч виготовлені селянами  десятки років тому, зібрані музейними етнографами  під час наукових експедицій селами Рівненщини.

Звичайно, в музеї зберігається і велика кількість ємкостей для молока, починаючи від старовинного глиняного посуду (горщики, гладушки, кварти, керамічне сито для сиру).

Бідончики, скляні пляшки розкажуть про другу половину ХХ століття. Завершується огляд зразками сучасного фарфорового посуду.

До відбору експонатів для виставки долучилися окремі співробітники музею, які принесли цікаві речі із власних домашніх колекцій. Зокрема, Надія Шаюн передала колекцію дитячих іграшок   –  «корівки», які в дитинстві залюбки збирав її молодший син.

Переконливими аргументами до розповіді був кожен експонат.

Так картина Л. Спаської  «Українські біженці ХVII ст.» зображує потік українців, які змушені залишити свою землю, на яку наступає ворог.  З собою селяни везуть все найцінніше, а головне – ведуть корів, бо як же прожити без молока, без годувальниці! Таку ж картину можна було бачити в роки Першої і Другої світових воєн.  А наші українські селяни, які були вирвані із рідних земель із-за Бугу і Сяну в 1940-і роки,   в далеку дорогу іноді мусили запрягати корів замість коня, і корова тягла воза. Як згадували депортовані українці, радянська влада забороняла їм рухатися із запряженими коровами вдень, лише вночі, щоб ніхто не бачив цього вимушеного знущання над твариною, яка мала інше призначення.

На виставці представлений раритет музею – дереворит відомого художника і бійця УПА Ніла Хасевича «А їсти нічого» із його «Колгоспної серії», створений  1949 року.  Художник-повстанець зобразив забрані в колгосп дві корівки, одна з яких вже мертва, друга –  майже підвішена на мотузках, що втрималася на ногах.

Навпаки ж роботи Володимира Масика «Колгоспний двір під Дубно» і «На оновленій землі» (офорти 1963 р.)  це показ благополуччя в колгоспах, де зображені веселі життєрадісні доярки з повними бідонами молока. Зрозуміло, що час створення робіт вимагав саме такого зображення.

Митці досить часто свої пейзажні роботи оживляли стадом корів і такі роботи дуже настроєві, бо саме ці великі добрі тварини є символом села, його добробуту і благополуччя.  Такою є чудова акварель Олександра Романченка «Вечір на річці»  (1953 р.),  фото Галини Данильчук «Корови переходять брід на річці Случ у селі Бистричі» (2015 р.)

Під час підготовки виставки ми почули  багато цікавих і душевних спогадів людей різного віку про їхнє ставлення до корів і до споживання молока. Хтось згадував своє дитинство в селі, як долучався до випасу корів, хтось вмів доїти корів, хтось знає, як виготовлялося в домашніх умовах масло. Такі спогади є доповненням до екскурсій, які будуть слухати юні екскурсанти.

Відкриття виставки відбулося 30 травня, напередодні Всесвітнього дня молока. Після знайомства з виставкою  учасників презентації пригощали цукерочками «Корівка».

ХАРКІВСЬКЕ ДОПОВНЕННЯ 

Цю розповідь Галини Данильчук   я вирішила дещо розширити в часі й просторі, доповнити фотографіями робіт, створених на Харківщині під час розгортання АТО-ООС і повномасштабної війни рф проти України.

Володимир Носань народився у червня 1970 року в Балаклії, яка пережила рашистську окупацію, зараз зазнає ворожих ударів. Володимир Анатолійович – викладач Харківської державної академії дизайну і мистецтв, заслужений діяч мистецтв України. Дипломна робота «Селянський Всесвіт» стала ключовою у подальшій його творчості.

Володимир Анатолійович – викладач Харківської державної академії дизайну і мистецтв, заслужений діяч мистецтв України. Дипломна робота «Селянський Всесвіт» стала ключовою у подальшій його творчості. Від 18 квітня до 8 червня 2024 року в Кракові експонується малярська виставка Володимира Носаня «Від Харкова до Кракова».

Ця робота молодої художниці із міста Краснограда на Харківщині експонувалася на виставці «Як ти?» Експозиція у картинній галереї Красноградського краєзнавчого музею об’єднала роботи батька і доньки – Наталії та Василя Васильовича Скринників.

Наталія фіксує локальну історію великої війни. Люди ще за інерцією носять маски. Такого ж кольору одяг на дитині. Від того світ здається ще більше незахищеним. Настрій від цієї картини, як від тягучого снігу, який розтоптує гіперболізована черга за безкоштовним молоком. Вона здається довшою, ніж  об’єм маленької цистерни, неспроможної наділити молока всім охочим.

Закінчити цю розповідь вирішила саме цією репродукцією.  Запрошую послухати фрагмент із мемуарної книжки Анатолія Дімарова «Прожити і розповісти». Майбутньому письменнику в юності випало воювати під Куп’янськом у 40-з роках. Куп’янський напрямок – один із найгарячіших у нинішній війні. Вона знищила потужний Куп’янський  молокозавод.  Слухати фрагмент прози про дитинство і молоко у цьому подкасті від 25 хвилини.

Подкаст «Градусник». Дефіцит сну підвищує рівень гормонів стресу. Долаймо безсоння!

 Хай на фінал будуть рядки про кухлик свіжого молока з маминих рук на світанку. 

Слухайте також: