Топ-ІПСО тижня (01.12 – 07.12.2025): усяка таємниця коштує рівно стільки, скільки той, від кого ми її приховуємо…

Чому слово rage bait так стрімко набирає популярності?  Невже ми починаємо усвідомлювати, як легко стаємо жертвами онлайн-тактик маніпуляції?

Раніше інтернет був зосереджений на привертанні нашої уваги, викликаючи цікавість в обмін на кліки. Тепер ми бачимо різкий зсув до впливу на наші емоції та реакції,

– заявив президент Oxford Languages Каспер Гратволь.

Ну а головна інформаційно-психологічна спецоперація тижня під знаком переговорного глухого кута – «неминуча поразка України». Кремль заявив про "захоплення" Куп'янська та Вовчанська, одночасно посиливши наступ на ці міста.

Нескінченні запеклі і кровопролитні бої все тривають і тривають… Минув туманний сирий листопад, за вікном – туманний грудень. І чи то на землю опустилася зла сива смуга, чи то правда тоне в тумані війни?

«Покровськ, Мирноград, Вовчанськ, Куп’янськ… Усе!» – у сенсі, захоплені окупантами. За минулі три місяці про це неодноразово доповідав воєнний злочинець, начальник російського генштабу Герасимов воєнному злочинцю Путіну. Про поразку України істерять воєнні блогери та любителі похайпувати на наших нервах. Періодично про це пишуть впливові західні ЗМІ…

Куп'янськ як суцільна братська могила окупантів просто неба. 

1-ї танкової армії противника, очевидно, на сам Куп'янськ і плацдарм на Оскілі, сил вже не вистачає. Тому, частина мотострілецької дивізії окупаційної армії, ймовірно, залишилася “триматися” в захоплених районах міста й пробувати атакувати\штурмувати інші його райони.

Про це пише координатор групи «Інформаційний спротив»  Костянтин Машовець.   

За його оцінками, принаймні підрозділи двох полків продовжують вести бойові дії в місті та навколо нього, із самовбивчою наполегливістю пробуючи пробитися на східний берег міста (Заоскілля), в тому числі, в районі Куп’янська-Вузлового.

Проте, просування не мають.

Їхні спроби штурмувати позиції ЗСУ в південній частині міста (мкр. “Ювілейний”) закінчилися безрезультатно.

Але, незважаючи на таке положення, противник продовжує, відповідно до гучних заяв свого військового та політичного керівництва про "взяття Куп’янська", намагатися "кидатися" на позиції ЗСУ в місті.

 

За оцінкою Машовця, ситуація навколо Куп’янська опосередковано впливає на зміст основного оперативно-тактичного плану угруповання військ "Сєвєр" противника, який його командування, очевидно, прагне реалізувати в північно-східній частині Харківської області (просування на Великий Бурлук).

Погодимося, цю гарячкову готовність російського командування будь-якою ціною захопити Куп’янськ у реальності, а не лише в уяві плішивого карліто з кремля, у такій ситуації можна лише вітати.

Тим часом у Вовчанську ситуація для українських захисників складається складніше.

Активізацію російських військ у Вовчанську співзасновник українського аналітичного проєкту DeepState Роман Погорілий також пояснює для DW передчасними заявами військового керівництва РФ про захоплення міста.

Коли вони заявляють щось заздалегідь, особливо своєму президенту, то вони потім біжать помирати, щоб це все реалізувати, бо збрехали.

За його оцінками, ймовірне захоплення Вовчанська не принесе РФ додаткових переваг для подальшого просування на фронті та не має жодного стратегічного задуму, це винятково "політична історія".

Водночас, на думку австрійського військового історика, викладача військової академії у Відні-Нойштадті Маркуса Райснера, місто має для РФ оперативне значення, а посиленням наступу там Москва прагне відтягнути і розтратити українські цінні резерви.

Постійне повторення тез про "перемогу РФ" формує у західних елітах стійке переконання, що час працює на Москву.

Цей песимістичний наратив є основою для тиску на Україну з метою початку переговорів на невигідних для неї умовах. Логіка така: "Краще сісти за стіл переговорів зараз, доки умови не погіршилися, ніж чекати на неминучу поразку".

Вочевидь, Росія сама не вірить у захоплення Покровська та Куп'янська сьогодні. Вона прагне, щоб західні політики, інвестори та військові аналітики повірили у це.

Російські телеграм-канали поширюють відео нібито організації «Репортери без кордонів» (RSF), у якому стверджують, буцімто європейських журналістів змушують брехати про ситуацію на фронті в Покровську і розповідати про «вигадані успіхи ЗСУ».

Ну прямо трагедія: свободі слова викручують руки!

Однак це фейк. RSF не публікувала це або схоже за змістом відео ні на своєму сайті, ні в соцмережах, зокрема у фейсбуці, інстаграмі та ютубі.

Як зауважив портал Vox Chek, кремлівські пропагандисти самостійно сфабрикували ролик.

Також у фейковому відео зазначають, буцімто троє журналістів провідних європейських медіа відмовились поширювати неправду про ситуацію в Покровську та звільнились. Однак немає жодних уточнень, хто ці журналісти або у яких виданнях вони працювали.

Reporters sans frontières (RSF, «Репортери без кордонів») — міжнародна неурядова організація, яка захищає свободу преси та підтримує незалежну журналістику по всьому світу.

В інформаційно-психологічних спецопераціях це називається ефект "кристалізації брехні".

Повторювані заяви про захоплення Куп'янська чи Мирнограда, які потім підхоплюють західні видання, змушують українців відчувати, що світ бачить лише поразки, і це підриває віру у власний опір.

У підсумку, успіх російської ІПСО вимірюється не кількістю захоплених квадратних кілометрів, а ступенем успіху в зміні політичного дискурсу Заходу на користь якнайшвидшого "миру" на умовах Кремля.

RSF опубликувала звіт про те, як кремлівські наративи поширюються від Африки до Європи:

• системні репресії проти медіа та журналістів — під вартою перебувають 48, з них 26 українців;

• загибель щонайменше 13 журналістів від початку повномасштабного вторгнення;

• використання генеративного ШІ для масштабування пропагандистських кампаній;

• активність кремлівських рупорів у Європі, Африці, Латинській Америці та на Близькому Сході;

• залучення іноземних «інформаційних підрядників» для поширення наративів.

Німецький парламент Бундестаг проголосував за запровадження добровільної військової служби, спрямованої на зміцнення національної оборони після повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Це знаменує собою значний зсув у підході Німеччини до своїх військових справ і є слідом за прагненням канцлера Фрідріха Мерца створити найсильнішу звичайну армію в Європі.

Ця зміна означає, що з січня 2026 року всім 18-річним у Німеччині надсилатимуть анкету із запитанням, чи зацікавлені вони та чи бажають вони вступити до збройних сил. Форма буде обов’язковою для чоловіків та добровільною для жінок.

Як пише BBC, багато молодих німців або виступають проти нового закону, або ставляться до нього скептично.

 «Краще жити у Німеччині під владою Путіна, ніж воювати за Німеччину», - сказав 18-річний студент Ян Вагнер в ефірі ARD, а німецькі студенти оголосили масштабний протест у 90 містах проти повернення призову.

Окрім того, від них звучать інші наративи: «краще втекти, ніж воювати», «не хочемо бути гарматним м’ясом», «краще жити в окупації, ніж воювати», а «Україні варто було б капітулювати, а не оборонятись людськими тілами».

"90 міст" — це цифра, заявлена організаторами, а не підтверджена поліцією кількість реальних акцій. Хоча протести були помітними та чисельними (от 1000 до 3000 людей), особливо у великих містах.

Наративи про "Путіна" та "капітуляцію" є реальними, але не є масовою думкою.

Цитата Яна Вагнера: 18-річний студент Ян Вагнер із Ганновера висловив її у жовтні 2025 року в ефірі популярної програми ARD "Die 100 – was Deutschland bewegt" на запитання модератора про відновлення військової служби.

Його фраза:

«…я б також краще жив у Німеччині під владою Путіна, ніж бути у стані війни в Німеччині». 

Ця заява викликала гул та обурення в студії.

Наративи «краще втекти, ніж воювати», «не хочемо бути гарматним м’ясом» та «Україні варто було б капітулювати» активно цитувалися організаторами протестів (коаліцією молодіжних та пацифістських рухів лівацького спрямування) та поширювалися у соціальних мережах.

Важливо розуміти, що російська дезінформація не створює ці настрої, але вона активно їх підхоплює, посилює та використовує для своїх стратегічних цілей.

Кремль використовує заяви на кшталт цитати Вагнера як "доказ" того, що німецька молодь (а отже, і вся країна) не має волі до боротьби і що будь-яка військова підтримка України є марною.

Це підсилює тиск на Київ.

Природно, що діти хочуть жити у мирі, але потрібно їм розповідати на свіжих прикладах Сирії та України, як цей путінський "мир" буде облаштований. Люди в Європі звикли до свободи, не розуміючи, що в одну мить її можна позбутися. До речі, у молоді насамперед відберуть інтернет.

А про акції протесту взагалі доведеться забути.

Російську пропагандистку, головну редакторку телеканалу Russia Today Маргариту Симоньян журнал Financial Times включил до списку найвпливовіших людей 2025-го року. Уявіть собі, вона представлена в категорії "Лідери".

Список впливових осіб FT 2025 Хто ці люди, які сформували світ цього року? 

У списку зібрано людей зі світу політики, бізнесу, медіа, мистецтва та спорту, чиї таланти, відкриття, ідеї та приклади змінюють світ, у якому ми живемо. FT запросила найвідоміших людей у ​​своїх секторах, а також шанувальників з різних галузей, написати про номінантів.

Текст про Маргариту Сімоньян написала американська журналістка Юлія Йоффе. Переконана феміністка, вона дитиною емігрувала з Москви разом із батьками, випускниця Прінстонського університету (курс історії СРСР), яка встигла в Москві попрацювати кореспондентом і авторка документальних книг про життя жінок у СРСР та сучасної Росії.

Вона пише про те, що Симоньян є "найвідданішею представницею Володимира Путіна, валькірією його пропаганди".

Юлія Йоффе додає, що пропагандистка ніколи не мала ліберального періоду, навіть коли перебувала в США за обміном в роки свого студентства.

Від початку повномасштабної війни Симоньян виступає за окупацію українських територій, а в 2022-му році закликала до "блокади Чорного моря Росією, щоб зморити світ голодом до покори, а також до детонації ядерної бомби в атмосфері над Сибіром, щоб паралізувати світові системи зв'язку".

Також Йоффе наголошує, що Симоньян переконана, що Захід "заздрить Росії", особливо Велика Британія. Цю країну російська пропагандистка називає "розкладеною імперією".

Окремо згадуює Йоффе  і "показову релігійність Симоньян". Зокрема, її остання книга переосмислює Євангеліє від Івана та уявляє, як насправді відбудеться Апокаліпсис.

Цікаво, а до чого тут «таланти, відкриття, ідеї та приклади, що змінюють світ», – тема, заявлена ​​респектабельним виданням?

Юлія Йоффе та Маргарита Сімоньян (у списку лідерок)

Чому наймерзеннішу пропагандистку з десятків, якщо не сотень порядних людей, які визначають вигляд сучасного світу, обрали до списку світових «Лідерів впливу»?  

Ваша оглядачка уявила собі щодо цього уявний діалог з умовним британським колегою, що дотримується стандартів європейської журналістики.

Юлія Йоффе та FT не могли сказати «Симоньян небезпечна» (це оціночне судження), але вони показали її небезпеку, представивши її як один із найпотужніших факторів непередбачуваності та загрози в сучасній Росії, - виправдовує колегу мій уявний західний співрозмовник. - У контексті FT, опис людини, яка закликає до ядерного удару, у списку «Лідерів» — це найсерйозніше попередження, а не комплімент.

Завданням Юлії Йоффе було не прославити Симоньян, а задокументувати її як впливову, деструктивну силу, яку не можна ігнорувати. Згадка про ядерні заклики та зловісне визначення "валькірії" — це і є її, Йоффе, форма осуду, виражена в аналітичному ключі.

Мовляв, для елітного видання, такого як FT, термін «лідер» означає не моральний орієнтир, а особу, чиї дії справляють системний, глобальний вплив, незалежно від його позитивної чи негативної оцінки.

Як то кажуть, їжте - не обляпайтеся!

Відверто кажучи, слабке виправдання. Не бачу неупередженої аналітики, зате бачу певний пієтет до особистості Симоньян.

Мовляв, ось, зло і воно – серед лідерів!

Поруч із Симоньян у списку найдостойніші люди, про яких FT пише у чудових тонах, пояснюючи читачам, чому ці люди – лідери, використовуючи саме оціночні судження у чудових ступенях.

Відсутність оціночного судження («Симоньян — зло» або «це злочин») у профілі лідера, який закликає до ядерного удару, може бути прочитана аудиторією як журналістський пієтет (повага до її впливу) або легітимізація її позиції.

Значить, брехати та погрожувати можна і навіть потрібно, бо так стають лідерами?

FT провокаційно надає трибуну для публікації про фігуру, яка є архітектором дестабілізації.

Використовуючи "прагматиків" для секретних переговорів і "яструбів" (Симоньян) для підвищення ставок, Кремль змушує західні еліти обговорювати не те, як перемогти, а те, наскільки небезпечна та впливова російська пропаганда, та те, як закінчити війну і одночасно не роздратувати Москву.

На мій погляд, це питання про моральний вибір журналіста, що у воєнний час набуває величезного суспільного значення.

Читайте також:

30 кілометрів між боротьбою та зрадою: альянс «Дракон-Ведмідь» як наддержава. Харківський правозахисник про новий ГУЛАГ

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.