Топ-ІПСО тижня (02.02. – 08.02. 2025): політичні ігри на згарищах. Як «адепти війни» випарували Пу і підмінюють сенси для корисних ідіотів…

Хтось із вас чув про доктрину Герасимова? Не Герасима з «Му-му», а начальника російського генштабу?

Основна ідея цієї доктрини полягає в тому, що у XXI столітті межі між станом війни та миру стираються. Війни тепер не оголошуються, а починаються і ведуться за нелінійним сценарієм.

За доктриною Герасимова, війни тепер не оголошуються, а починаються і ведуться за нелінійним сценарієм.

Малюнок: Борис Грох. Військова ціль. Колаж Олени Зеленіної.

Як це? А ось так: Герасимов вказав, що співвідношення невійськових і військових заходів у сучасних конфліктах становить 4:1. Основні інструменти — невійськові методи!

• Інформаційне протиборство: маніпуляція суспільною думкою, дезінформація та пропаганда для дестабілізації супротивника зсередини.
• Політичний тиск: використання дипломатії, міжнародних організацій та політичних еліт супротивника.
• Економічні санкції, енергетичний шантаж, блокування торговельних шляхів.
• Кібератаки: напади на критичну інфраструктуру та урядові мережі.
• Використання «п'ятої колони»: підтримка протестних рухів, сепаратизму та внутрішніх конфліктів.

Тому для Герасимова неважливо, чи взято насправді Куп'янськ російськими окупаційними військами чи ні, важливо, щоб усі інформаційні агентства твердили, що «Куп'янськ взято».

Тому нищать наш народ «холодомором» і одночасно вмовляють на переговорах: виведіть свої війська з Донбасу, визнайте Донбас російським, а потім ми подумаємо, чи варто припинити вогонь, бо «цілі СВО мають бути повністю досягнуті».

І тут підключаються наші доморощені «умиротворители» Путлера…

Останнім часом деякі харківські персонажі фейсбучної спільноти з великою кількістю підписників і професорськими званнями від абстрактної тези «ніхто не хоче війни» перейшли до твердження «діюча влада України хоче продовження війни».

Speed Bump , by Dave Coverly | Creators 

Мовляв, війна — це «бізнес-проєкт верхівки української влади», а не відчайдушний опір України агресивному вбивці.

У цій риториці присутні влада України (переважно президент), а також бізнес, волонтери (які нібито наживаються на війні та на стражданнях українців) і відсутні Кремль, окупаційні російські війська та воєнний злочинець Путін. Немов їх немає і не було ніколи…

Як таке можливо? Безумовно, Кремль і воєнний злочинець Путін із цієї «формули миру» випаровуються навмисно. У розрахунку на те, що читач цього не помітить і зосередиться на підозрах на адресу влади.

Ситуація, коли лідери думок (особливо з академічного та професійного середовища) починають транслювати тезу про те, що влада «просто не хоче миру», навіює хибну думку, що мир досяжний миттєво — достатньо лише змінити керівництво. Ключове слово тут — «змінити керівництво». Ознака передвиборчої кампанії, що розгорається (хоча самі вибори ще не оголошені).

Соцмережі — найдешевший і найефективніший інструмент формування електоральної бази «заздалегідь». Створюючи власний образ «миротворців» на контрасті з «партією війни», ці «лідери думок» готують ґрунт для своїх майбутніх політичних проєктів.

Вони хочуть бути тими, хто «попереджав» і «дбав про людей». Це боротьба за майбутній електорат, який втомився від війни.

У стані екзистенційної війни позиція «над» фактично стає позицією «проти» тих, хто тримає фронт, оскільки вона розмиває волю до опору.

На підтримку набігає сонм коментаторів (у більшості — порожні акаунти з фото губатих красунь, але є й реальні люди), що свідчить про політичну координацію дій тролів, ботів і партійних штабів.

І пішло-поїхало! Велика кількість коментарів типу «на західній Україні світло і тепло» (чергова спроба посварити українські регіони) або «продовження війни дуже хочуть ті що за кордоном на соціалі бо це ризик повернення на власні харчі до дому» (розкол суспільства на тих, хто виїхав, і тих, хто залишився); «воювати до останнього українця хочуть радикали» (подібний тиск ділить суспільство на «раціональних мирних» і «радикальних патріотів») — усе це може призвести до внутрішніх зіткнень ще до закінчення бойових дій.

Зміна влади в демократичному суспільстві на виборах — справа природна. Але чому за дужки виносяться реальні цілі агресора і зовнішні умови? І чому ніхто з авторів подібних постів не пише ні про мирні переговори, ні про свої пропозиції, як можна досягти миру?

Навіть якщо ці люди діють щиро, а не на замовлення політтехнологів, їхня активність на 100% відповідає інтересам ворога. У межах «доктрини Герасимова» це називається «хаотизацією внутрішнього простору супротивника».

Діяльність таких груп небезпечна тим, що вона перетворює внутрішню політичну конкуренцію на інструмент руйнування державної стійкості в момент, коли зовнішня загроза ще не знята.

• наполягаємо на позиції “стоїмо, де стоїмо” як базовій моделі для можливого припинення вогню;
• без гарантій безпеки не може бути закінчення війни;
• спільного рішення щодо Запорізької АЕС, на жаль, наразі немає;
• найскладніші питання можуть бути винесені на тристоронню зустріч лідерів, але для цього потрібні підготовчі дії;
• Україна проти домовленостей про Україну без України.

Якщо автори, які закликають до швидкого миру і звинувачують українську державу в небажанні припинення війни, ці ключові для досягнення миру проблеми не обговорюють, значить, ми маємо справу з безвідповідальними популістами.

Під ракетні обстріли та дренчання ворожих дронів поширюється нова теза: у гуманітарній катастрофі (відсутності світла, тепла, води) винні самі… українці.

Мем із соціальних мереж. Misha Kozyrev\Фейсбук.

Винні не росіяни, які обстрілюють українську енергетику, а український народ за те, що обрав владу, яка відмовляється капітулювати. І це знову передвиборчі тези.

Як вам така цитата:

«Також є питання - чи замислюються адепти війни до останнього що саме завдяки їм Україна сьогодні опинилася на межі гуманітарної катастрофи і, окрім втрат і руйнувань, інших досягнень немає, як результат - переговорна позиція набагато гірша аніж була раніше».

Ну, це — пряма цитата з Лаврова-Путіна! Тільки українською мовою.

Лексика ж яка — «адепти війни». Це хто у нас «адепти»? Тобто з цих слів, війни хочуть ті, хто стали зі зброєю в руках боронити Україну? Це б'є по волонтерах і сім'ях військових. Їм кажуть, що їхні зусилля — це шлях до катастрофи, а не до перемоги.

«Адепти війни» — це суто пропагандистський штамп, який має на меті дегуманізувати прихильників активної оборони. Цікаво, що маніпулятори ніколи не вживають термін «адепти війни» щодо російського керівництва чи армії РФ. Це «випадкове» упущення і видає їхню справжню позицію.

Це дуже зручна позиція для тих, хто хоче приховати свій конформізм під маскою «боротьби за мир».

При виведенні військ з територій, які хоче Путін, відкривається пряма дорога на Харків, Дніпро і Запоріжжя. І він при такому розкладі не зупиниться.

Бойові дії перенесуться в великі міста, зокрема у Харків. Тобто автори-харків’яни бажають такого розвитку подій? Чи чекають, що місто здадуть без бою, і тоді мета писанини в фейсбуці буде досягнута…

Українців обстрілюють коментарями: Україна «в тупику»; скоро «Україні кінець»; «нас обманули з перемогою»; «задовбали зі своєю незламністю».

Sora — це модель від OpenAI, що перетворює текстові описи та зображення на дуже реалістичні відео з гіперреалістичним рухом і звуком.

Карикатура Андрій Петренко/Фейсбук.

Це класична психологічна облога. Мета — не довести істину, а викликати «емоційну втому» і паралізувати волю. Коли людину довго переконують, що вона в тупику, вона перестає шукати вихід.

Ці тези — не випадкові думки "втомлених людей", а структурована кампанія з деморалізації, 

 

— коментує для «Громади» психолог Ангеліна Тимченко.

Ось як працюють ці пастки :

Теза  «Україна в тупику»

• У чому пастка: маніпуляція терміном. Тупик передбачає відсутність руху та перспектив.

• Насправді: війна — це процес змінної інтенсивності. Те, що лінія фронту рухається повільно, не означає «тупик». Це означає фазу виснаження ресурсів супротивника.

Про який «тупик» мова, якщо Україна, практично не маючи флоту, витіснила російський ЧФ із Криму і відновила зерновий експорт? Це стратегічна перемога, яку часто «забувають» у коментарях. Україна зараз — світовий хаб інновацій у дронах та РЕБ. Тупик — це коли немає ідей, а у нас — бум військових технологій.

Теза: «Нас обманули з перемогою»

• У чому пастка: створення завищених очікувань, щоб потім використати їхнє невиконання для розчарування.

• Насправді: перемога — це збереження держави. 24 лютого 2022 року метою РФ було повне знищення суб'єктності України. Те, що ми сьогодні сперечаємося про кордони, а не живемо в «Малоросійському федеральному окрузі» — це вже грандіозна перемога, яку ми почали сприймати як належне.

Теза «Скоро Україні кінець»

• У чому пастка: використання страху перед майбутнім. Найпримітивніший вид залякування.

• Насправді: українська економіка працює, банківська система стійка. Держава, якій «кінець», не може проводити надскладні ремонти енергосистеми під обстрілами.

Україна стала частиною західної системи безпеки. Процеси інтеграції в ЄС і НАТО йдуть повільніше, ніж хотілося б, але вони безповоротні. «Кінець» країни, яка стала ключовим гравцем у Європі, неможливий.

Теза: «Від слова 'незламність' нудить»

• У чому пастка: спроба знецінити національні символи та сенси. Це «дискредитація сенсів», щоб позбавити людей гордості.

• Насправді: Слова — лише форма, суть — у людях.

Можна іронізувати над брендингом, але не можна заперечувати факт: мільйони людей продовжують працювати, донатити та йти в бій. Це і є та сама «незламність», як би її не називали політтехнологи.

Відчувати втому — нормально. Ненормально дозволяти ворогу перетворювати твою втому на зброю проти твоєї ж країни.

«Втомлюватися — це по-людськи. Але саме на тих, кому "не нудить" робити свою справу, все і тримається».

Головне правило: не годувати троля емоціями. Пам'ятаємо: маніпулятори чекають нашої люті або зневіри.

Майже ніхто вже не розуміє, де реальне відео, а де робота нейромережі — такі висновки дослідження The Turing Reel.

Ілюстрації: The Turing Reel

У тесті брали участь близько 1000 осіб. Їм показали 20 роликів і попросили визначити, які з них створені ШІ. Підсумки виявилися тривожними. Лише 9,5% учасників (99 осіб) змогли дати 15 і більше правильних відповідей. Середня точність вгадування — всього 57,1%.

Найпростіше люди розпізнавали фейки за участю людей, а ось ролики з тваринами плутали найчастіше. Фахівці вважають, що ми вже дійшли до межі, де звичайний користувач у більшості випадків не здатний зрозуміти, справжнє перед ним відео чи синтетика. По цифровій грамотності це б'є жорстко — і далі розрив буде тільки зростати.

Читайте також:

І розверзлися двері Пекла… «Умиротворення» Путіна: як би вчинив Черчилль?

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах.

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.