Топ-ІПсО тижня (06. 04. – 12.04.2026): Зеленський-бабай «захоплює» Угорщину, а над Кримом згустилася тінь Жириновського

— Україна втрутилася у виборчий процес! Будапешт весь обвішаний білбордами з Зеленським!

— Жах! А яка ж тоді ще гірша новина?

— Розумієте... вони там всюди розклеїли плакати: «Орбан, Христос Воскрес! Воскресне й Україна!».

— І що тут такого?

— Так справа в тому, що після цього навіть угорські бабусі почали відповідати: «Воістину воскрес! Слава Україні!» і вимагати «томагавки» замість гречки!

Поєднання Великодня, виборів у Орбана та чергових «перлів» від Джей Ді Венса — це просто ідеальний шторм для ІПсО. Сама заява про те, що Україна (яка веде запеклу оборонну війну за виживання) ще й встигає «втручатися» у вибори в Угорщині, — це вже готовий анекдот.

 12 квітня 2026 року, в Угорщині вирішується доля не просто уряду, а фактично всього вектору країни на роки вперед.

Останні тижні Угорщина завішана новими плакатами, де Петер Мадяр та Володимир Зеленський зображені як «коаліція війни».

На першому фото: мітинг на підтримку угорського уряду та проти президента України Володимира Зеленського перед посольством України у Будапешті, 6 березня 2026 року (Getty images). На другому: десь на мітингу в Угорщині/  Reddit. "Громада" звернула увагу, що на мітингах Zа Орбана – майже всі – люди пенсійного віку.

Пропаганда роздуває фейк про «таємні домовленості»: нібито в обмін на підтримку Мадяр пообіцяв відправити угорські війська в Україну та відмовитися від дешевого російського газу.

Буквально днями з’явився свіжий вкид: голова зовнішньополітичного відомства Угорщини Сійярто звинуватив Зеленського у спробі «втручання» через його візит на Закарпаття, подаючи це як тиск на виборців.

Тут використовується технологія «зовнішнього ворога» для внутрішнього вжитку.

Україна, яка веде оборонну війну, виставляється як «ляльковод», що керує угорською опозицією. Це абсурд, враховуючи, що Угорщина — член НАТО і ЄС, і жодне відправлення військ неможливе без складних процедур.

Пропаганда «Фідес» використовує кадри руйнувань в Україні не для співчуття, а для залякування: «Хочете, щоб у Будапешті було так само? Тоді не голосуйте за опозицію».

Демонізація Зеленського: його образ остаточно трансформувався з політика у «містичне зло», яке хоче вкрасти у мирних угорців їхній «спокій і 13-ту зарплату».

На фінішній прямій парламентських перегонів 2026 року кампанія «Фідес» досягла піку агресивності на фоне того, як головний суперник Орбана — Петер Мадяр та його партія «Тиса» — реально претендують на перемогу.

Для Орбана це ІПсО — останній шанс утримати владу перед лицем реальної загрози від Петера Мадяра.

В селах і невеликих містечках, де домінує держтелебачення, образ Зеленського-агресора працює ідеально. Це цементує лояльних виборців, які бояться будь-яких змін.

Створюючи таку картинку всередині країни, Орбан отримує «мандат від народу» на подальше блокування ініціатив Євросоюзу, мовляв: «Бачите, мої люди проти цієї війни, я лише виконую їхню волю».

Це вже не просто передвиборча реклама, це інформаційна спецоперація. Роль України тут — бути «страшилкою», якою лякають дітей перед сном, щоб вони міцніше трималися за батьківську руку (у цьому випадку — руку Орбана).

За 5 днів до виборів в Угорщині віцепрезидент США Джей Ді Венс та прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан разом виступили на прес-конференції.

Орбан вночі з неділі на понеділок.

В українських спецслужбах є сили, які намагаються вплинути на результат американських виборів, на угорські вибори. Це просто те, чим вони займаються.

 

Я не дозволю цим актам втручання вплинути на мої погляди. Моя пріоритетна задача — скоріше припинення конфлікту, бо це вигідно всім.

Відсутність доказів!  Заява зроблена у стилі «ми знаємо, що вони це роблять», без жодного документа, прізвища чи факту. У розвідці це називається «створенням наративного шуму».

Венс звинувачує Україну у втручанні, стоячи на трибуні поруч з Орбаном і фактично агітуючи за нього за 5 днів до виборів. Тобто віцепрезидент США здійснює пряме втручання в угорські вибори, звинувачуючи в цьому Україну.

Фраза про «ціну, яку доводиться платити», створює образ України як тягаря або «брудного партнера», з яким доводиться мати справу лише через обставини. Це прямо веде до висновку: «якщо партнер брудний — допомогу треба припиняти».

Для Орбана це ідеальний пас від «старшого брата» з Вашингтона. Якщо про втручання Києва каже не просто угорське ТБ, а цілий віцепрезидент США, то для угорського виборця це стає «істиною».

Це легітимізує тезу Орбана про те, що опозиція (Мадяр) — це маріонетки «підступних українців».

На жаль,  це підготовка ґрунту для ревізії допомоги Україні. Якщо Україна — «втручальник», то вона стає токсичною для американського виборця. Це також «привіт» демократам: мовляв, Київ допомагав вам у 2024-му, тепер ми за це спитаємо.

Для Кремля це ідеальний сценарій розколу. Росія роками намагалася довести, що Україна — це «failed state», яка лише створює проблеми. Тепер цю тезу озвучують лідери Заходу.

Як і попереджав екс-заступник голови у СБУ Віктор Ягун в Фейсбук, ми бачимо синхронізацію наративів між окремими політичними групами у США та Орбаном, який давно просуває тезу про "проблемність України" для Європи.

 І коли такі меседжі починають звучати одночасно з різних центрів, це вже виглядає як формування нового політичного тренду.

 

Це класичний елемент переговорного тиску. Спочатку формується інформаційне поле, де партнер виглядає складним. Потім це використовується як аргумент у дискусіях про обсяги допомоги, умови підтримки або необхідність "реалістичних компромісів" з Кремлем.

Віктор Ягун зазначає головний стратегічний ризик 2026 року максимально просто:

Росія намагатиметься не виграти війну. Росія намагатиметься зробити так, щоб Україна програла довіру.

 

А це значно небезпечніше.

Бо фронт можна стабілізувати. Армію можна переозброїти. Економіку можна втримати.

А довіра союзників — це ресурс, який відновлюється найдовше. І саме тому ключова задача України зараз виглядає дуже просто і дуже жорстко: виграти війну на полі бою, і не програти війну за довіру.

Бо саме це і є справжній вимір війни 2026 року.

Як медіа Орбана брехали про Україну у виборчій кампанії йдеться у спільному дослідженні Центру стратегічних комунікацій SPRAVDI та Texty.

Це не про окремі вкиди, а про цілісну кампанію, побудовану за лекалами російської дезінформації. Всі меседжі синхронно підсилювалися заявами російських посадовців.

Російські медіа та Telegram-канали поширили скриншот нібито з ефіру українського телеканалу «FreeДом» з фейковим титром: «Украина победила Иран. Наши инструкторы ПВО возвращаются домой» та кадром зі студії, де нібито обговорюють успішну спецоперацію України проти Ісламської Республіки Іран. Прикро, що російський фейк без перевірки та критичного сприйняття підхопили окремі українські медіа та блогери.

Як з'ясувала «Мультимедійна платформа іномовлення України» , це груба підробка.

Пропагандисти використали метод «візуального клонування»

Було взято реальний впізнаваний інтерфейс каналу «FreeДом» (логотип, кольорова гама, плашки), але текст повністю переписано.

А «Громада» у цьому тупому фейку ще й звернула увагу на припис «Наш MAX».

Приписка «Наш MAX» не має жодного стосунку до українського телеканалу «FreeДом».

Слоганом «Наш MAX» користується мережа медіа-ресурсів, афілійованих із російським пропагандистом Максом Назаровим (колишній ведучий заблокованого каналу «НАШ», який зараз працює на окупаційні наративи).

Тут ми бачимо класичну помилку «лінивого пропагандиста»: вони взяли картинку, на якій нібито ефір «FreeДом», але «залили» її через свій технічний шлюз або просто забули прибрати вотермарку свого ресурсу-агрегатора.

Пропагандисти настільки зациклені на самопіарі, що власноруч поставили печатку «Виготовлено в РФ» прямо під фейковим титром. «Громада» фактично знайшла «відбитки пальців» на місці інформаційного злочину.

Цей фейк б’є одразу по декількох цілях:

Створення образу «агресивного Києва»: на фоні напружених стосунків Заходу з Іраном, пропаганда хоче показати, що Україна — це некерована сила, яка самовільно атакує інші країни. Це спроба дискредитувати нас перед Глобальним Півднем.

Скрін зі справжнього ефіру.

В реальному ефірі йшлося про єдність ЄС та НАТО.

Фейк про Іран створений для того, щоб змістити фокус із реальної загрози РФ країнам Балтії на вигадану «агресію України».

Іран офіційно (або через підконтрольні канали) заявляє: Ормузська протока замінована «хаотично», тобто без чітких схем мінних полів. Це означає, що безпечних фарватерів не існує навіть для тих, хто ці міни ставив.

Жодна рмія (навіть КВІР) не мінує стратегічно важливу для себе акваторію «хаотично». Це самогубство, адже протока — це «годувальник» Ірану. Безконтрольні міни паралізують іранський експорт нафти так само, як і світовий.

Схоже, на ефект «мавпи з гранатою»: теза «карт мін немає» — це ключовий елемент залякування. Якщо карти є, міни можна витралити. Якщо карт «немає», ризик стає ірраціональним, що змушує страхові компанії миттєво злітати в ціні, а танкери — зупинятися.

Це звучить саме тоді, коли на Заході (зокрема в Будапешті, як ми розбирали вище) формується наратив про «некеровану ескалацію», до якої нібито причетна і Україна через свої «спецслужби».

Тут гра йде на декількох рівнях.

На першому - економічний шантаж. Ормузька протока — це 20% світового споживання нафти. Заява про міни без карт — це прямий удар по світових ринках. Мета — спровокувати паніку та стрибок цін, щоб зробити Захід більш поступливим у переговорах.

Створення «непрогнозованого хаосу»: спроба зняти з себе відповідальність за майбутні інциденти.

Росія зацікавлена в тому, щоб увага США була максимально відтягнута від України на Близький Схід. «Мінна криза» в протоці — ідеальний спосіб змусити Пентагон перекинути ресурси та фокус уваги на охорону танкерів.

Це ідеально лягає в риторику Орбана та Венса. Вони кажуть: «Світ у вогні, скрізь хаос (Україна, Іран), треба негайно все припиняти на будь-яких умовах».

Це ІПСО стримування. Скоріш за все, мінування або дуже обмежене, або його взагалі немає в заявлених масштабах. Але страх перед некерованою міною працює краще, ніж сама міна.

Поки Пит Хегсет молиться за перемогу, а іранці зариваються в бетон, на півдні України розгортається сценарій, гідний найкращих епізодів з життя спецслужб. Тільки от у ролі головного лиходія — не всесильна ФСБ, а якась низькобюджетна контора з малювання графіті.

Історію Андрія — колишній мільйонера, який двічі втратив бізнес через Росію (спочатку в Криму, потім у 2022-му), розповідає The Telegraph.

Замість того, щоб просто чекати на відшкодування, він вирішив особисто виставити рахунок агресору. Ставши подвійним агентом, він проник у саму «кухню» російських диверсій.

ФСБ замовила Андрію виготовлення реальної бомби з підшипниками для підриву адмінбудівлі на півдні України. Мета — десятки жертв.

Андрій, під наглядом СБУ, купує компоненти, збирає муляж... і замість вибухівки засипає туди звичайне борошно.

Російський агент (безробітний із Тернополя, залучений через Telegram) забирає «бомбу», несе її до порогу будівлі — і потрапляє прямо в обійми СБУ, які вели його від самої закладки.

Андрій зауважує цікаву річ — ФСБ формує уявлення про Україну не з розвідданих, а з низькобюджетних бойовиків та власних пропагандистських новин. Вони вірять у масовий «рух опору», який насправді складається з випадкових шукачів «легких грошей» (ціна питання — від 3 до 5000 доларів).

Москва настільки одержима створенням картинки «внутрішньої дестабілізації», що готова платити за малювання нацистської символіки на стінах, які ніхто не бачить. Вони самі створюють «націоналістичні» сайти, самі ж звітують про їхню діяльність. Це замкнене коло абсурду.

Цей кейс — дзеркало російської системи. Вони вважають себе «гросмейстерами» шпигунства, але на ділі їх переграє людина, яка просто добре знає ціну їхнім обіцянкам. Коли замість вибуху адмінбудівля отримує лише хмару борошна, а «грізна спецура» — чергове фіаско, стає зрозуміло: їхня головна зброя — це не страх, а наша власна неуважність.

Телегрм-канал Spravdi зафіксував масову розсилку у Viber.

Користувачам приходить повідомлення про «соціальну допомогу» (нібито від ООН).

Жертву просять поставити «+» у відповідь, після чого телефонують і виманюють 4-значний код активації Viber.

Шахраї часто плутаються у статі (жіночий акаунт пише від чоловічого імені), що свідчить про використання автоматизованих скриптів та конвеєрний характер схеми.

Офіційні міжнародні організації (ООН, ЮНІСЕФ тощо) ніколи не проводять верифікацію через особисті коди активації месенджерів у Viber.

Будь-який запит на код, що приходить у SMS чи месенджер — це спроба викрасти сесію акаунта. Жодна банківська чи соціальна процедура не потребує передачі паролів доступу третім особам.

Крім очевидної крадіжки грошей, тут є глибший підтекст, важливий для 2026 року.

Збір персональних даних (Data Harvesting): навіть якщо шахраї не вкрадуть гроші одразу, доступ до Viber дає їм змогу бачити контакти, переписки та використовувати акаунт для подальших, більш складних ІПсО проти знайомих жертви.

Дискредитація допомоги: коли людина кілька разів натрапляє на шахраїв під виглядом «ООН» або «Червоного Хреста», у неї формується стійка відраза та недовіра до реальних програм підтримки. Це б'є по соціальній стійкості суспільства.

У 2026-му правило «безкоштовного сиру» стало ще жорсткішим. Якщо вам пишуть про виплати, на які ви не подавали заяву через «Дію» або офіційні сайти — це 100% пастка. Нікому не кажи свій код!

В анексованому Сімферополі готуються до встановлення пам’ятника Жириновському. Іронія тут навіть не в самому монументі, а в тому, що він має «уособлювати дух» покійного лідера ЛДПР у сквері, названому на його ж честь минулого року.

Особливого цинізму ситуації додає те, що це відбувається в межах святкування його 80-річчя на «державному рівні» за указом Путіна. Той самий Жириновський, який за життя вимагав стерти кримськотатарську назву півострова, перейменувавши його на Тавриду, тепер сам стає частиною окупаційного ландшафту на березі Салгіра.

Це виглядає як фінальний акт абсурду: людина, яка за життя була головним політичним «шоуменом» і провісником війни, тепер увічнюється як символ «духу» в Криму. Кращої ілюстрації того, на що перетворився політичний простір окупантів у 2026 році, годі й шукати. Як то кажуть: який «дух», такий і пам’ятник.

Читайте також:

1.5 трильйона доларів за… «Отче наш», перемир’я на межі фолу та байка про Мишу та Лева

Для нас з вами важливо бачити не лише заголовки, а й процеси за ними. Помічати зв'язки між подіями, які зазвичай розглядають окремо. Не приймати готові інтерпретації і не переказувати загальноприйняті наративи — а розбиратися самостійно, у фактах, мотивах та наслідках.