Топ-ІПСО тижня (29.12.25 – 04.01.2026): харків'яни обстріляли самі себе; заколот – цар у небезпеці; ТАРС уповноважений збрехати; цілили в Каракас, а влучили по Москві?

А що ще може бути гіршим за смерть? Несправедливість! На думку Геродота, «наклеп жахливий тому, що жертви його несправедливості двоє: той, хто поширює наклеп, і той, хто вірить йому».

Ласкаво просимо у світ інформаційно-психологічної ірреальності…

ru-пропагандисти поширюють заяви, що удар по житловому будинку в Харкові — це нібито провокація України.

Коротше, стара пісня про те, що харків'яни самі себе обстріляли двома (!) «іскандерами!

Насправді міський голова Харкова повідомив, що ворог завдав удару по середмістю та влучив у житловий багатоповерховий будинок у Київському районі

– на опублікованих фото видно руйнування на Сумській у центрі Харкова, де немає і не може бути ні військових підприємств, ні військових частин, лише житлова забудова.

І саме сюди ворог ударив двома (!) «іскандерами».

Як повідомляє «Громада», внаслідок російського обстрілу у Харкові загинули 22-річна жінка і 3-річний хлопчик; постраждали 27 людей, серед них — 6-місячний хлопчик.

Після того, на місці  вибухів було знайдено фрагменти тіла ще однієї людини.  

Упродовж 2025 року внаслідок російських обстрілів Харківської області загинули 383 цивільні, серед них — семеро дітей. Різного ступеня поранення отримали 2634 людини.

Цей удар є свідченням того, що рф робить усе, аби продовжити війну та намагається зірвати зусилля світу й передусім США, спрямовані на дипломатичний процес щодо завершення війни

- цитує Центр протидії дезінформації президента України Володимира Зеленського.

Мета маніпуляції — заздалегідь перекласти відповідальність за власні дії на Україну й дискредитувати майбутні докази воєнних злочинів рф.

Росіяни активно поширюють згенероване ШІ відео "атаки дронів на резиденцію Путіна".

Відео підриву резиденції (авторство – ШІ).

На тижні, що минає, світ продовжував обговорювати топову іпсо Кремля про обстріл резиденції на Валдаї та тупість воєнного злочинця Путіна, який чомусь подумав, що президент США Дональд Трамп дурніший за нього.

Йдеться про звинувачення України в завданні дронового удару по путінській улюбленій резиденції на Валдаї. Трамп із співчуттям поставився до цієї інформації та запевнив, що якщо це була атака з боку України, то він про це не знав і, якби знав, то неодмінно заблокував би таку операцію. Також президент США пообіцяв розібратися і з'ясувати, що саме сталося.

Можна було б не включати цей факт у тижневий огляд, наші читачі вже все чули і могли прочитати, зокрема й у нашому огляді світової преси.

Офігітельна тупість полягає в тому, що ця брехня у вік інформаційних технологій та космічного зв'язку дуже легко викривається даними супутникової розвідки та OSINT-аналітикою. Усі світові ЗМІ з посиланнями на військових експертів викрили цей фейк за лічені хвилини після того, як його повторив президент США Дональд Трамп.

Але тут історія з дронами, які трохи не вбили Путіна в бункері на Валдаї, отримала продовження. Зрозумівши, що Трамп не зовсім вражений підступністю «київського режиму» зі слів самого Путіна, кремліни у тупому затятті взялися за виробництво доказів цієї «підступності».

Російською стороною заявлено, що зразок безпілотника, запрограмованого на Путіна, вже відправлено американській розвідці. Там просто в програмі, як можна припустити, чистою українською мовою з деякими граматичними помилками написано: "щоб він здох!". Паралельно Міноборони опублікувало карту, на якій показано маршрути всіх безпілотників, що за різною траєкторією прямували на валдайську резиденцію Путіна: це дуже вагомий доказ, який підтверджує, що в Міноборони є фахівці з інфографіки, яким поставлено важливе політичне завдання — домалювати все, чого бракує.

Авторка пам'ятає, як над подібними доказами почали працювати ще тоді, коли потрібно було переписати історію зі знищенням «малайзійського боїнга»: за офіційною версією Кремля там досі «не розуміють» висновку Міжнародної організації цивільної авіації, яка поклала відповідальність за загибель літака на РФ.

З 2014 року в російській пропаганді існували десятки версій трагедії, включаючи очевидців, які розповідають про український штурмовик, що летів поруч із боїнгом на висоті 10 кілометрів. Намагалися розіграти ту ж саму історію зі збитим над Чечнею азербайджанським цивільним літаком, але не вийшло! Путіну після довгої паузи довелося визнати, що збили випадково — з ким не буває. Щоправда, розслідування немає, а винні випарувалися.

Відомі блогери-провокатори, як-от професор Соловей, пішли ще далі: мовляв, резиденцію атакували невідомі сили в самій Росії — чи то антипутінські, чи то взагалі «яструбині», зацікавлені в ескалації війни. Мовляв, скоро дізнаємося!

У Кремлі, де прямо зараз малюють карту атаки безпілотників по Валдаю, звикли, що вони можуть фальсифікувати події в односторонньому порядку, а всіх, хто проти, можна просто посадити. То чому б не брехати?

Що ж стосується версії відомиого піарника професора Солов’я (та інших «хороших російських» маніпуляторів), аналіз версій з точки зору ІПСО (інформаційно-психологічних спецоперацій) — це захоплива вправа, оскільки сама постать Солов’я є унікальним феноменом у сучасному інфополі.

Для внутрішньої аудиторії РФ це сигнал, що «цар не в безпеці», а всередині силового блоку йде гризня. Це породжує параною серед чиновників і деморалізацію серед прихильників війни. А противникам війни дає надію зміну режиму. В обох випадках провокатор досягає мети.

Для Заходу це спроба змусити західні еліти вірити, що Путін — «найменше зло». Мовляв, якщо його скинуть «яструби», буде ще гірше (ядерна війна), тому з Путіним треба домовлятися.

Ще новина, що облетіла весь світ, — відкриття «відновленого» Маріупольського театру, в якому окупанти влаштували гала-концерт із подальшою дискотекою на кістках шести сотень загиблих у 2022 році дорослих і дітей.

Усі світові ЗМІ відзначили цинізм «танців на кістках», написавши насамперед про жертв. Кремлівській пропаганді довелося залучати «важку інформаційну артилерію» — ТАРС.

ТАРС був уповноважений заявити, що 28 грудня 2025 року відбулося урочисте відкриття відновленої будівлі Маріупольського республіканського академічного ордена «Знак Пошани» російського драматичного театру (ДНР), яку в березні 2022 року нібито було підірвано бойовиками організації «Азов» (визнана терористичною і заборонена в РФ). 

Цю ж інформацію повторив сайт губернатора Санкт-Петербурга Олександра Бєглова, який брав участь у відкритті відновленого театру.

Насправді театр був зруйнований російським авіаударом. Навіть на фотографіях, опублікованих кремлівськими ЗМІ, видно, що стіни переважно вціліли, а даху в будівлі немає — тобто удару по ній було завдано зверху.

На думку експертів Amnesty International, для спричинення руйнувань такого масштабу при підриві зсередини знадобилося б 400–800 кг вибухівки у тротиловому еквіваленті, причому розмістити заряд довелося б на сцені. Враховуючи, що в залі театру переховувалися мешканці зруйнованих будинків, це нереально.

Як вважають експерти, чия думка наводиться у доповіді Amnesty International «Атака на Донецький обласний академічний театр драми в Маріуполі, Україна», опублікованій наприкінці червня 2022 року, найбільш імовірно, що удару було завдано двома 500-кілограмовими авіабомбами.

За інформацією законної української адміністрації Маріуполя, у будівлі театру загинули близько 300 людей.

Розслідування Associated Press дійшло висновку, що жертв близько 600. Amnesty International важко оцінити їхню кількість.

Нагадємо, що перед будівлею театру з обох боків були нанесені великі написи «Діти», покликані попередити пілотів російських бомбардувальників, але це їх не зупинило.

Ще на етапі підготовки до так званого «відновлення» окупаційна влада вжила безпрецедентних заходів для зачистки місця трагедії.

Бетонування тіл: за свідченнями мешканців Маріуполя, під час розбору завалів вцілілі частини підвалів, де залишалися тіла загиблих, просто заливали бетоном. Це робилося для того, щоб «замурувати» трупний запах, який не зникав місяцями, і унеможливити будь-яку ексгумацію та ідентифікацію жертв.

Радник легітимного мера Маріуполя Петро Андрющенко та журналісти проєкту Radio Liberty фіксували, як будівельне сміття з театру вивозили на полігони разом із людськими останками. Окупанти не проводили розпізнання тіл, намагаючись якомога швидше «очистити» майданчик для пропагандистської картинки.

Щоб остаточно знищити докази авіаудару, у грудні 2022 року окупанти повністю знесли задню та центральну частини будівлі театру, залишивши лише фронтон. Це унеможливило проведення повноцінної міжнародної криміналістичної експертизи безпосередньо на місці подій.

Хімічна обробка: робочі, задіяні в розборі руїн, повідомляли про використання хлору та інших хімічних речовин для дезінфекції, що також є частиною процесу швидкого знищення біологічних слідів масової загибелі людей.

Ця інформація базується на звітах Human Rights Watch та свідченнях очевидців, зібраних українськими правозахисниками.

Кремль зробив реконструкцію Маріуполя візитною карткою свого правління в окупованій Україні. Вони намагаються «перепрошити» пам’ять про це місце, влаштовуючи там дискотеки, щоб стерти згадку про про вбитих.

На російських Z-каналах справжня істерика: «Удар по нам!». Вони прямо пов'язують події в Каракасі з фронтом в Україні. Мовляв, США відкривають «другий фронт», щоб виснажити ресурси РФ.

Учора, 3 січня, США завдали серії ударів по Венесуелі. Операція розпочалася з масованих авіаційних і, ймовірно, ракетних ударів по об’єктах на території Венесуели, включно з її столицею Каракасом.

Президент США Дональд Трамп заявив, що Сполучені Штати «успішно провели великомасштабний удар по Венесуелі та її лідеру», а президент Венесуели Ніколас Мадуро «разом зі своєю дружиною був захоплений і евакуйований з країни».

У США Мадуро звинувачують у заступництві наркоторгівлі. Держдепартамент нещодавно визнав так званий «Картель де лос Солес» (Cartel de los Soles), який, за твердженнями влади США, очолює Мадуро, терористичною організацією.

У Z-пропагандистів є серйозні підстави для занепокоєння.

Російські пропагандисти (Соловйов, Симоньян) зараз кричать про «агресію проти суверенної держави», бо вони бачать у цьому прецедент. Якщо США дозволяють собі бомбити союзника РФ у його «дворі», значить, російська «парасолька безпеки» більше не працює.

Це б'є по іміджу Путіна як «лідера глобального Півдня».

– Росія фактично кредитувала Венесуелу в обмін на нафту, прокоментував для «Громади» кандидат економічних наук Тимур Темиров. – Бомбардування роблять ці борги  «мертвими» (а це десятки мільярдів доларів). Росіяни розуміють: ці гроші ніхто ніколи не поверне, а видобувати нафту на розбомблених терміналах неможливо.

Якщо внаслідок втручання США (або підтримуваних ними сил) нафтовидобувна галузь Венесуели перейде під контроль західних компаній або стабілізується під новим урядом, на ринок може хлинути величезний обсяг нафти.

Істерика викликана не турботою про венесуельців, а страхом, що «нафтовий оазис» Кремля перетвориться на пустелю, а світові ціни на нафту змусять Москву йти на принизливі поступки в переговорах.

Російські пропагандисти в той же час намагаються виправдовувати свою багаторічну геноцидну війну криками «дивіться, вони теж це роблять».

От тільки ці крики виключно від остраху, бо режим путіна - це приклад, коли терористи маскують себе під державу, здійснюють воєнні злочини, бʼють ракетами по українських дітях, і намагаються уникнути покарання, ховаючись за ядеркою. А з такими різне може статися все одно.

Про це написав у Телеграм лейтенант Сили оборони, керівник ЦПД РНБО Андрій Коваленко.

Спецоперація США у Венесуелі – це, звичайно, кричуще порушення норм міжнародного права. Що таке цинічне порушення міжнародного права, українці знають як ніхто інший після анексії Криму та подальших подій!

Але якщо Путін, Лавров, Медведєв та Захарова її гнівно засудили, значить, дотримуючись логіки героїні Лії Ахеджакової зі «Службового роману»: «Хороша спецоперація – треба підтримати!».

Але колумніст The Washington Post Джордж Вілл пише: Трамп вирушає на полювання на монстрів, не заплямований ні найменшим натяком на законність.

– Жарт про «Службовий роман» тут максимально доречний, адже в сучасній геополітиці реакція Кремля часто слугує надійним «зворотним компасом».

Якщо ж говорити серйозно, то з точки зору класичного міжнародного права (Статут ООН), пряме військове втручання та захоплення лідера іншої держави без санкції Радбезу ООН виправдати вкрай важко.

Проте США традиційно використовують кілька юридичних та політичних «лазівок» (доктрин), щоб легітимізувати такі дії.

Наприклад,  головна юридична зачіпка США у випадку з Мадуро  – це доктрина «Боротьби з міжнародним тероризмом та наркотрафіком».

Правове обґрунтування: оскільки Держдепартамент визнав «Картель де лос Солес» терористичною організацією, дії США подаються не як війна проти держави, а як поліцейська операція глобального масштабу.

 

У 1989 році США провели операцію «Права справа» в Панамі, щоб заарештувати диктатора Мануеля Нор'єгу, якого також звинувачували у торгівлі наркотиками. Юридично це трактувалося як виконання ордера на арешт, виданого американським судом.

Юрист також нагадав доктрину R2P (Responsibility to Protect — Відповідальність за захист).

Це концепція в міжнародному праві, яка була підтримана ООН у 2005 році. Нова норма м'якого міжнародного права. Складається з декількох принципів, які засновуються на ідеї суверенітету не як привілею держави, а як, в першу чергу, обов'язку держави щодо свого населення.

Хоча ця концепція зазвичай потребує схвалення ООН, її часто використовують як морально-правове виправдання.

Якщо режим Мадуро визнається нелегітимним (на основі фальсифікації виборів або репресій), то США заявляють, що вони діють в інтересах венесуельського народу, який режим «взяв у заручники». Тобто суверенітет належить народу, а не диктатору, який його пригнічує.

З юридичної точки зору це дозволяє Трампу стверджувати, що Мадуро — не «президент», а «узурпатор» або «ватажок злочинного угруповання». Відтак, на нього не поширюється дипломатичний імунітет глави держави.

Читайте також:

Куди ж мчиш ти, Червоний Вогняний Коню?

У наш складний і важкий час, коли інформації багато, а часу на її осмислення мало, професійна журналістська діяльність є вкрай важливою.  Один із способів підтримати наш сайт — поділитися ним і підписатися на нас:

.