Усі звільнені! Коли в дурдомі з’їхав з глузду головлікар…

Санітар зітхає: — Ну що, Дональде, знову Гренландію купуєш? Я ж казав, Данія її не продає!

Пацієнт поблажливо дивиться на нього крізь уявні золоті окуляри і відповідає: — З Данією питання закрито, крихітко! Я щойно прокрутив угоду всього життя.

Санітар усміхається: — І з ким же?

— З вашим головлікарем! Він щойно продав мені весь другий поверху цієї клініки разом із харчоблоком і пральнею за один крижаний острів у Північному Льодовитому океані.

Санітар блідне: — Але у головлікаря немає ніякої Гренландії!

Трамп підмигує: — Вірно. Зате тепер у нього є сертифікат на володіння кучугурою, яку я намалював йому крейдою на стіні в коридорі. А у мене — контрольний пакет акцій цієї лікарні. Так що, хлопче... Ти звільнений!

У цей момент із кабінету головлікаря доноситься крик: — Терміново будуємо готель «Трамп-Айсберг» на місці ординаторської! І перевірте, чи вистачить у нас білої фарби, щоб пофарбувати всіх медсестер у блондинок!

На жаль, тема Гренландії фактично скасувала тему переговорів України, Європи та США у Давосі про припинення війни та затьмарила «справу Епштейна». Можливо, так і було задумано?

Як зазначає Bloomberg, виступ Дональда Трампа на Світовому економічному форумі в Давосі здався сумбурним і несфокусованим, але він чітко дав зрозуміти, що вважає союзників США невдячними одержувачами захисту.

Трамп попередив європейських лідерів, що вони можуть погодитися з його вимогами, зокрема тими, що стосуються Гренландії, або сказати «ні» та зіткнутися з наслідками, використовуючи тон, який був описаний як «хриплий, загрозливий, у стилі Віто Корлеоне».

Світ, який Трамп описав у Швейцарії, — це світ Capo di Capo, ватажка ватажків, для якого союзники США — не партнери, а невдячні одержувачі захисту, коментує оглядач Bloomberg Opinion Марк Чемпіон..

Щоб правильно витлумачити цю хриплу, майже в дусі Віто Корлеоне, погрозу, варто пам'ятати, що головнокомандувач найпотужнішої армії світу незадовго до цього сказав, що, ймовірно, йому довелося б застосувати «надмірну силу», щоб отримати бажане в Ісландії (він мав на увазі Гренландію, але, що ж, у Гренландії більше льоду, а в Ісландії більше зелені — тож плутанина зрозуміла), — після чого додав, що він ніколи цього не зробить.

На відміну від «Хрещеного батька», завтра ніхто не прокинеться з відрубаною головою коня в ліжку. Свою погрозу Трамп виклав інакше — через серію анекдотів, у яких розповів, як він уже викручував руки європейцям, змушуючи їх погоджуватися на вищі тарифи та ціни на ліки.

Він навіть передражнив Емманюеля Макрона, використовуючи насмішкувату імітацію французького акценту, зображуючи, як французький президент каже «no, no, no» у відповідь на підвищення цін на медикаменти, перш ніж перейти до покірного «yes» під загрозою тарифів.

Прем'єр-міністр Канади Марк Карні запропонував інший підхід: «середнім державам» сформувати коаліції для виживання та відтворення правил і конвенцій, які принесли мир і процвітання, не покладаючись при цьому на американську міць у питаннях їх забезпечення.

Президент США явно почув промову Карні і зрозумів, що вона адресована йому. «Канада живе завдяки Сполученим Штатам», — попередив Трамп. «Пам'ятай про це, Марку, наступного разу, коли робитимеш одну зі своїх заяв». Але йому варто було б прислухатися до слів Карні.

Коли президент США стверджує, що його країна нічого не виграла від союзників, взявши на себе витрати на їхній захист за останні вісім десятиліть, він докорінно неправий, пише оглядач  Bloomberg Opinion.

США отримали величезну вигоду, особливо завдяки доступу до ринків, інвестиціям, запозиченням, продажу зброї та військовій підтримці виснажливих воєнних операцій, таких як в Афганістані. У довгостроковій перспективі диверсифікація та переорієнтація, які Карні передбачає серед так званих «середніх» держав, також дорого коштуватимуть США.

Президенту Трампу, можливо, доведеться витратити до 700 мільярдів доларів на купівлю Гренландії, що становить майже 85 відсотків оборонного бюджету США на 2025 рік. Наведена цифра є приблизною оцінкою вчених і колишніх американських чиновників, яких телеканал NBC News попросив вивчити потенційну ціну.

Однак, незважаючи на те, що ця сума перевищує ВВП Ірландської Республіки за минулий рік, цього може виявитися недостатньо, щоб Данія погодилася продати свою автономну територію, вважає британська The Times. 

Копенгаген завжди відмовлявся оцінювати вартість острова і раніше відхиляв пропозиції США. У 1946 році, після того як США взяли на себе оборону Гренландії під час Другої світової війни, президент Трумен запропонував Данії 100 мільйонів доларів золотом. Це приблизно 1,7 мільярда доларів сьогодні з поправкою на інфляцію. Данія відмовилася.

Дешевший варіант, який, як повідомляється, також розглядається, включає в себе укладення так званої угоди про вільну асоціацію з Гренландією.

Відповідно до цієї угоди США надаватимуть фінансову допомогу в обмін на присутність там сил безпеки. У Вашингтона є аналогічні угоди з Маршалловими островами, Федеративними Штатами Мікронезії та Палау.

Навіть якщо Данія досягне угоди з Трампом, вона може виявитися юридично не в змозі продати острів, враховуючи самоврядування Гренландії і те, що багато гренландців підтримують повну незалежність.

Міністр бізнесу та мінеральних ресурсів Гренландії Наая Натаніельсен, яка провела прес-конференцію в Лондоні, заявила, що дії Трампа викликають у жителів Гренландії таку стурбованість, що 56 000 осіб не можуть спати.

Ми перебуваємо під величезним тиском, і люди відчувають його наслідки», — сказала вона. — Але ми не маємо наміру ставати схожими на американців.

Під час численних візитів на заводи в Південному Китаї Олександр Яковенко, засновник TAF Industries — одного з найбільших виробників дронів в Україні — зауважив, що приймаюча сторона все частіше планує його прибуття і від’їзд з точністю до хвилин і секунд. Іноді вони просять трохи почекати поблизу, проводять через бічні двері, службовими коридорами або в порожні конференц-зали.

Знадобився деякий час, щоб зрозуміти, чому його прибуття до головного офісу розробника камер або виробника акумуляторів вимагало таких незрозумілих ритуалів маніпулювання розкладом і крайньої пунктуальності.

Як пише The Financial Times, справа виявилася в тому, що росіяни щойно були там. Або були в дорозі. Або і те, і інше.

Наші постачальники намагаються враховувати інтереси українських і російських клієнтів. Вони роблять усе можливе, щоб ми не перебували на одному заводі одночасно, —

розповідає Яковенко FT.

Дрони стали найвирішальнішою зброєю, що швидко розвивається, у виснажливій війні між двома країнами, на їхню частку припадає три чверті останніх втрат. І Росія, і Україна взялися за нарощування власних виробничих потужностей, здебільшого використовуючи китайські компоненти. У результаті збройні сили і України, і Росії тепер залежать від одних і тих самих китайських постачальників.

На фронті часто знаходять тіла з обох сторін. Після бою останки накопичуються. «Наше завдання, — каже Олексій, — зачистити периметр бойових дій — ліси або пустельні ділянки, де наші та їхні лінії оборони переплітаються. Ми прочісуємо місцевість від першого дерева до останнього».

The Guardian присвятила спеціальний репортаж роботі українських добровольців-пошуковців у зоні бойових дій.

Насамперед, Олексій відстоює важливість збереження людяності, оскільки саме її віднімають війни.

Війна навчила мене, до якої міри людина може стати не людиною. Чимсь гіршим за тварину. Тому що на війні людське життя нічого не варте. Війна показує чорне і біле, без відтінків.

Найжахливіший випадок стався з ним у селі Кліщіївка на сході України.

Я ніколи нічого подібного не бачив. Стільки тіл розкидано всюди. Я багато чого бачив, але такого ніколи не бачив. Весь схил був покритий трупами. Не було навіть місця, щоб ступити. Накопичилися тіла 2022, 2023 і 2024 років.

Пошукова група «Платцдарм» вирушає туди, куди ніхто інший не наважується, переносячи тіла полеглих солдатів на багато кілометрів під смертоносним куполом, що огортає лінію фронту, під полюванням легіонів безпілотників-катів.

 «Для мене дуже важливо, щоб усі ці душі знайшли гідний останній спокій. Щоб їхні сім'ї могли попрощатися на похоронах, промовивши слова, які вони, можливо, ніколи не змогли б висловити за життя, і щоб вони могли відвідати священне місце, щоб вшанувати їхню пам'ять», — каже Олексій.

У Росії та в інших країнах на початку цього тижня згадували адвоката Станіслава Маркелова та журналістку Анастасію Бабурову, убитих у Москві 17 років тому, 19 січня 2009 року. Зовсім нещодавно на свободу вийшла Євгенія Хасіс, одна із засуджених за це вбивство.

Напередодні акцій пам'яті Маркелова і Бабурової російські націоналісти розбили пам'ятні таблички, встановлені на будинку ще однієї вбитої російської журналістки, Анни Політковської, перелічує факти Радіо Свобода.

Відповідальність за знищення табличок взяли на себе представники російського неонацистського угруповання National Socialism / White Power (NS/WP), яке було визнано владою терористичним.

У грудні, коли Євгенія Хасіс, яка звільнилася з колонії, дала інтерв'ю Ксенії Собчак, воно зчинило чимало галасу в соцмережах: лейтмотивом обговорень була думка про те, що у світі, де вона опинилася, фактично перемогли ідеї, за які співучасниця вбивства Маркелова і Бабурової сиділа в тюрмі.

Поет, музикант і активіст Кирило Медведєв публікує у фейсбуці фрагмент своєї статті, написаної разом із соціологом Олегом Журавльовим, яка намагається відповісти на запитання, чи можна у зв'язку з останніми подіями в Росії та світі говорити про «нову нормалізацію неонацизму».

Нормалізація радикального націоналізму в Росії — частина процесу останніх 15 років. Придушуючи ультраправих, держава поступово інтегрувала їхню ідеологію та практику: націоналізм і мілітаризм.

Після того як протестам 2011–2012 років не вдалося демократизувати істеблішмент, він почав зміщуватися — через посилення репресій і надзвичайщини вкупі з одкровеннями типу «найбільший націоналіст у Росії — це я» (Вл. Путін) — до ультраправої радикалізації. І до війни з Україною як її апогею.

Коли імперія посиплеться (разом із фронтом), саме в ультраправих є найбільший шанс дійти до Москви і сколотити альянс із путінською «елітою», — тому що тільки у правих є силовий ресурс, цитує видання блогера Alexander Hotz.

Блогер не сумнівається, що путінська «еліта» прийме будь-яку «сильну владу» для наведення порядку в умовах хаосу, що настав. 

Ніхто з путінської «еліти» не хоче «нюрнбергів», тому бюрократія підтримає саме правих переможців, — споріднену силу, яка готова буде «кров'ю» утримати Росію на плаву.

Читайте також:

Топ-ІПСО тижня (12.01 – 18.01.2026): крижана зброя; «щелепу не зламати» об Харків; філософ чебурахнувся…

"Громада" розповідає про важливі новини та злободенні теми, робить цікаві подкасти та яскраві відео про життя у громадах Харківського регіону, України та у світі.

Наша місія – просувати демократичні цінності, відповідальну журналістику та права людини.