Виробницво дронів, екстрені червоні браслети для моніторингу поранених під час евакуації, прикраси з гільз…. Як працює простір «Дім ветерана» у Тернополі?

Тут ветерани можуть отримати психологічну реабілітацію, іншу допомогу, а також підтримку в координації дій для створення власної справи. 

З початку повномасштабної війни «Дім ветерана» став справжнім домом для волонтерів і доброчинців, які щоденно працювали, аби забезпечити всім необхідним фронтові підрозділи Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Зокрема, роту, у якій воювали засновники «Дому ветерана», серед яких керівник цього ветеранського простору Сергій Коновал.

Як працює «Дім ветерана» у Тернополі сьогодні? Які виклики з’явилися під час повномасштабного вторгнення? Як вдається їх вирішувати?

Про це дізнавалися медійники з 10 регіонів України під час престуру, організованого Харківським пресклубом.

Оля Коновал - дружина Сергія Коновала, засновника і керівника «Дому ветерана». На жаль, 6 квітня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині…

Вперше він пішов на війну у 2014 році, ще будучи студентом медичного університету, в якому вчився на стоматолога. 

Воював у найгарячишіх точках. Брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски, Мар'їнку, Авдіївку.

В перший же день великої війни 24 лютого 2022 року Сергій разом із бійцями "Правого сектору" вирушив на фронт.

Під час повномасштабного російського вторгнення Сергій Коновал  служив командиром 2-ї стрілецької роти «Сталева сотня» 2-го стрілецького батальйону ім. Хаммера 67 ОМБр. Брав участь у боях за Київщину, Харківщину, Донеччину та Бахмут, воював на Лиманському напрямку.

Загинув Сергій Коновал на псевдо «Норд» 6 квітня 2024 року  біля міста Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок прямого влучання ворожого снаряду в бліндаж, в якому він перебував під час виконання бойового завдання разом з побратимом Тарасом Петришиним “Химерою”…

У травні йому мало виповнитися 32 роки… Українському кінорежисеру,  пластуну, громадському активісту, військовому.

Оля робить усе можливе, щоби справа її чоловіка продовжувалася далі.

- Заснував "Дім ветерана" мій чоловік, командир «Сталевої сотні», - розповідає дружина загиблого. - Я продовжую опікуватися цим простором, тому що це його дітище, яким він жив, це його ідея, яка має розвиватися.

 

Сьогодні  це єдиний у Тернополі ветеранський простір, який реально працює. Ми продовжуємо всебічно підтримувати ветеранів, діючих військових, а також їхні сім’ї. В моїй волонтерській роботі багато напрямків, але «Дім ветерана» у цьому переліку - найперший.

З минулого року команда «Дому ветерана» утримує його власним коштом.

- Міська влада передала нам це приміщення в оренду, за що ми їй дуже вдячні. Ми засновані на базі громадської організації, тому шукаємо можливості і ресурси для того, щоби цей простір працював і надалі, - ділиться Оля. - Всі заходи, які ми ініціюємо, проводимо за підтримки небайдужих людей. Зараз ведемо перемовини з американською спілкою ветеранів, які готові нас підтримувати.

Оля Коновал - керівниця патронатної служби 2-го стрілецького батальйону, де служив її чоловік, і де служить  зараз багато його побратимів. Вона розповідає, що бійці, які отримали поранення, надовго зникають з «радарів» батальйону і патронатної служби, залишаючись сам на сам з цілою купою проблем, які неминуче виникають при таких важких обставинах.

Щоби поранені бійці завжди були в «полі зору»  патронатної служби батальйону, вона впровадила моніторинг, який відслідковує евакуацію бійців на кожному її етапі.

- Ми мали таку проблему: боєць, який отримує поранення на позиції, може проходити до 10 етапів евакуації, і де він опиняється в кінці цього шляху, часом без телефону, непритомний, без речей і документів, ми, як стрілецький батальйон, не могли знати, - пояснює керівниця патронатної служби. – Якщо інформації про бійця довго не було, я телефонувала до лікарень, однак лікарні  таких даних не дають, бо це закрита інформація. Ми губили  на тривалий час  свого бійця, і мусили подавати документи про самовільне залишення частини, а потім відкатувати по документах назад, коли ми знаходили його у лікувальних закладах.

- Але найголовніше в цій історії те, що морально-психологічний дух бійців в такій ситуації стає вкрай низьким, - наголошує Ольга. - Тому ми з медиками придумали рішення, яке працює, і цей досвід  сьогодні переймають інші батальйони, інші військові частини.

- Ми запровадили екстрені браслети евакуації - червоні, які ми виготовляємо власним коштом. Коли боєць отримує поранення, тепер  всі медики знають, що вони мають надіти йому на руку червоний браслет, на якому надпис: «Не знімати!». І номер телефону нашої патронатної служби.

Вже  на останньому етапі евакуації боєць може попросити телефон  у когось з побратимів і зателефонувати нам. Або мені телефонує лікар, якщо боєць у важкому стані, і ми вже можемо робити супровід по документах.

-  Навіть не отримуючи поранення, але знаючи про цю схему моніторингу, і те, що у будь-який момент вони можуть мені зателефонувати, це значно підвищує моральний і психологічний дух бійців, - вважає Оля.

Патронатна служба запровадила також екстрені бокси для поранених  бійців батальйону. І цю ідею підтримав тернопільський бізнес. У невеликому боксі коштом благодійників є зубна паста, щітка, шльопанці, футболка, білизна тощо. Тобто все необхідне, що потребує боєць у шпиталі.

-  У нас у кожному місті створено осередки «Правої Молоді» - це  молодіжний сегмент  Руху "Правий сектор", і ми працюємо з кожним  таким осередком, - зазначає Ольга. – Якщо я знаходжу бійців в інших містах, я одразу передаю їх в місцевий осередок. І далі вже молодь опікується пораненими. Бійці вже не залишаються сам на сам з собою у чужих містах.

Оля Коновал заснувала виробництво FPV дронів. Сьогодні це одне з  наймасштабніших у Тернополі виробництв дронів. Дрони мають назву «Норд», як позивний Сергія Коновала…

- Це була мрія Сергія, ми з ним це почали, але, на жаль, він загинув і  не встиг довести цю справу до кінця, - розповідає Оля. - Ми виготовили вже понад 300  FPV дронів. Виробництво дронів потребує  великих коштів, і я їх сама збираю.

У мене ще є виробництво авторських прикрас з відпрацьованих гільз. Хлопці мені збирають гільзи на фронті, і ми виготовляємо з них прикраси. Це перстні, брелоки, браслети, підвіски. І ми їх обмінюємо на донати.

Сьогодні ці прикраси розігруються на найпрестижніших  аукціонах світу – у США, Канаді, а також на великих концертах. Ставки в США і Канаді  стартують від 500 доларів за одну прикрасу. 

Таким чином вдається фінансувати виробництво дронів. Це забезпечує фінансування  не тільки моїх проектів, але й  проєкти інших волонтерів. Ми локально підтримуємо інші збори.

-  В Тернополі, як на мене, найкраще організовано вшанування полеглих героїв, які повернулися на щиті, - констатує Оля. -  Але маємо велику проблему з холодильними агрегатами. Сьогодні я передаю прикраси на аукціони, щоби кошти збиралися на ці холодильні установки.

Команда тернопільського «Дому ветерана» докладає усіх зусиль, що ветеранський простір і рух розвивалися і надалі.

Тут проводять вечори пам’яті на честь полеглих Героїв, організують презентації книжок, написаних про українсько-російську війну військовими письменниками та цивільними,

влаштовують воркшопи, тренінги та літературні «квартирники», надають психологічну допомогу, допомагають організувати власну справу.

Сюди приходять читати, обговорювати, ділитись вподобаннями і думками. Заходять, щоби  просто випити смачного чаю та поспілкуватися зі своїми…

Читайте також:

Титани духу і незламності російсько-української війни: поставити на ноги Івана