Володарка найбільшої кількості медалей, завойованих на одній Олімпіаді, жила в Харкові

Володарка найбільшої кількості медалей, завойованих на одній Олімпіаді, жила в Харкові   на порталі Gromada Group
Виступ Марії Гороховської на Олімпіаді. 1952 рік. Фінляндія. Фото з відкритих джерел

Марія Гороховська могла загинути на війні й не вийти на олімпійські старти 1952 року

Перша вітчизняна олімпійська чемпіонка в індивідуальних змаганнях з гімнастики Марія Гороховська народилася в жовтня 1921 року.

Вона була чемпіонкою України і Союзу РСР, світу і студентських ігор.  Виступи за харківський спортивний клуб «Будівельник»  –  це теж сторінка перемог Марії Гороховської. До історії світової гімнастики вона увійшла як спортсменка — володарка найбільшої кількості медалей, завойованих на одній Олімпіаді. Їх було аж сім (дві золоті та  п'ять срібних) і відбувалося все у столиці  Фінляндії Гельсінкі 1952 року. Але про цю Олімпіаду дещо згодом. Спершу — про життєвий і спортивний шлях Марії Гороховської.

 

Марія Гороховська. Фото з відкритих джерел

 

 

На її євпаторійське дитинство припало масове захоплення спортом і державна підтримка фізкультурного руху. Наприклад, восени 1925 року в Харкові при вищій раді фізичної культури було відкрито перший в Україні технікум з  підготовки працівників фізкультури. Набір 60-ти студентів здійснювався з так званих висуванців профспілок і рад фізичної культури.

Коли Марії було майже 18-ть, восени 1939 року Раднарком СРСР видав постанову „Про затвердження Положення про нагрудні значки до комплексу „Готовий до Праці і Оборони СРСР”.  За нормативами різнилися “Будь готовий...” (тобто фактично для школярів) і “Готовий до праці і оборони”. Навіть у 70-х роках на уроках фізкультури здавали ці нормативи. Міліція і пожежна охорона регулярно звітувала, що офіцери вправні в бігу й стрільбі. У нас вдома були такі батьківські значки. Цікаво, чи був такий значок до Другої світової війни у Марії Гороховської? Вона тоді навчалася у Феодосійському технікумі фізкультури. 1941 року поїхала до Ленінграда вступати до інституту, але невдовзі опинилася в блокаді. Працювала в госпіталі, напівживою, виснаженою була евакуйована до Казахстану. Війна забрала  батька й старшого брата. До Харкова її привело заміжжя.

1948 року вона вперше виграла чемпіонат СРСР (у вправах на колоді), виступаючи за харківський клуб «Будівельник». На студентських іграх 1951 року в Берліні здобула срібло.

 

Олімпійська збірна  Союзу на стадіоні  в Гельсінкі. 1952 рік. Фото з відкритих джерел

 

 

Олімпіада 1952 року була першою, в якій брали участь радянські спортсмени. До Гельсінкі їх приїхало аж 295. Це були не єдині дебютанти. Вперше на  змагання такого рівня  потрапили спортсмени Багамських островів, Гани, Гватемали, Гонконгу, Ізраїлю, Індонезії, Нігерії, Нідерландських Антильських островів, ФРН, Таїланду, Південного В’єтнаму. У протистоянні соціалізму й капіталізму доходили до абсурду. Спершу олімпійців від Союзу пропонували поселити окремо від інших спортсменів. Надійшла зустрічна пропозиція: «Будемо возити їх на змагання з Ленінграда до Гельсінкі!»  Але ж між містами – відстань понад 300 км. Тоді організатори знайшли компроміс: радянських спортсменів та представників європейських країн прокомуністичного спрямування поселили в містечку Отаніємі під Гельсінкі. Незадовго до Олімпіади там добудували кампус технологічного університету і ще не приїхали студенти.  Усе-таки канікули, кінець липня – початок серпня.

 

 

Кадр із фінського фільму про Олімпіаду 1952 року. Скріншот авторки статті

 

 

Фінські та іноземні фотографи й кінооператори охоче знімали олімпійок у білих шортах на вулицях. Радянські дебютантки ходили в мішкуватих спортивних костюмах і доволі великими групами, якщо між змаганнями опинялися на вулицях фінської столиці. Змагалися самовіддано. Завоювали  22 золоті медалі, США – 40. Але в загальному заліку нагород різниця на користь американців була невелика – 76 США і 71 Союз. Пишуть, що радянська делегація навіть запрошувала американців на вечерю.

Спортсмени із Союзу домінували в змаганнях з гімнастики. На всіх чотирьох індивідуальних снарядах Марія Гороховська була другою, що принесло їй золоту медаль в абсолютній першості.  Крім того вона виграла золото в складі команди. 30-річна Марія могла стати й першою олімпійською чемпіонкою не просто з України чи Харкова, а  всього Союзу. Того ж літнього дня її випередила метальниця диска із Свердловська.

Першу в історії союзного спорту олімпійську медаль вручили 20 липня 1952 року Ніні Пономарьовій. Але Марія Гороховська практично одночасно з дискоболкою завершила свій переможний виступ. Зрозуміло, що змагалися вони на різних майданчиках. Рішення про те, чию золоту медаль вважати першою, ухвалювали в Союзі на офіційному рівні. Неначе із прапором над Рейхстагом у 1945-му. Після обговорень і суперечок першою серед перших визнали росіянку Пономарьову. Гороховська не просто з України, а ще й із єврейської родини. Батька її під час гітлерівської окупації Криму розстріляли разом з іншими в’язнями євпаторійського гетто. У Союзі на початку 1950-х ще не вгамувалися з викриванням «безродних космополітів» і цькуванням за національною ознакою.  

У Гельсінкі 1952 року вперше за історію олімпійських змагань з гімнастики розігрувався титул абсолютної чемпіонки. Його виборола харків’янка Марія Гороховська.  Вона також з подругами по збірній гімнасток завоювала золото у командній першості і срібло – у командних  вправах з предметом, виграла срібні медалі на всіх чотирьох снарядах. Її також називають найстаршою з усіх абсолютних олімпійських чемпіонок, бо завоювала це звання у 30 років.

1954 року був перший для радянської гімнастики і прощальний для Гороховської чемпіонат світу в Римі. Там вона завоювала командне золото і бронзу за вільні вправи.  Кар'єра спортсменки  закінчилася і почалася робота суддею на гімнастичних змаганнях. Пишалася досягненнями доньки, яка стала майстром спорту. 1990 року родина емігрувала  з України.  На руках у доньки Марія Кіндратівна й померла влітку 2001 року в Ізраїлі, де ще встигла попрацювати дитячим тренером.

Одним з курйозів Літніх Олімпійських ігор у Гельсінкі, де колись тріумфувала Гороховська,  стало те, що офіційно їх так і не закрили. Президент Міжнародного Олімпійського Комітету виголосив велику промову, але забув сказати головні слова: «Ігри XV-ої Олімпіади закрито». Тому офіційно, а не тільки метафорично переможні змагання Гороховської досі тривають.

 

 

Меморіальна дошка на честь видатної спортсменки. Скульптор Олександр Рідний. Фото з відкритих джерел

 

 

 

У Харкові пам’ять спортивної знаменитості гідно вшанована. Встановлена меморіальна дошка  на фасаді будівлі, де раніше розташовувався спортивний клуб «Будівельник» (вул. Алчевських, 43). У її відкритті брав участь  ще один олімпієць – Сергій Бубка, а також  другий секретар Посольства Держави Ізраїль в Україні Марк Гольдман. 

 

 

Відкриття дошки. Поряд з Ігорем Тереховим – Сергій Бубка. Фото: City.Kharkiv.ua

 

Дипломат сказав, що спортивні досягнення Марії Гороховської увійшли не тільки в національну, а й світову історію. «Вона в якийсь момент переїхала жити до Ізраїлю, де продовжувала займатися спортом і тренувати дітей. Я дуже гордий, що ми можемо пройти слідами Марії Гороховської, де пам'ятають і шанують її заслуги».

Вулиця Гороховської в Харкові існує  у «товаристві» Індустріального проспекту і вулиці Поліграфічної.  Це не єдине спортивне ім’я в харківській топоніміці. 2024 року з’явилася на карті міста вулиця Юрія Пояркова   – дворазового Олімпійського чемпіона, одного з найвидатніших спортсменів в історії світового волейболу.

 

 

Читайте також:

 

Познанські корони бамберок здатні затьмарити унісекс олімпійських гаврошів

 

 

Соціальні мережі

 

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту