Воскокрил-англієць буває п’яним. Хто його родич в Україні? (фото, відео)

Ви сова чи жайворонок за темпераментом і розподілом зусиль упродовж доби? Найенергійнішим  вранці жайворонкам і  найактивнішим в темряві совам складає товариство голуб. Його  не завжди згадують, коли намагаються скласти психологічну характеристику. Але типові голуби почуваються збалансовано й цілеспрямовано в середині дня. Пізній ранок-ранній вечір  у цих часових межах трудяться успішно голуби. Я б назвала цей тип сучасників інакше – омелюхи. Про голубів у світі птахів майже кожен щось знає. Хтось із городян їх тихо ненавидить за колись зіпсоване вбрання у центрі міста, а комусь подобається їх ганяти чи годувати біля вокзалу в очікуванні поїзда. Омелюхів згадає значно менше людей. Хоча вони так само люблять пору від пізнього ранку до сутінків. І так само активно обідають зграями. Поділилася приватно кількома цьогорічними фото з різними людьми і прочитала у відповідь: «Це такі великі горобці?» «Ні на кого не схожі. Як називаються?» Доки обдумувала, що про них можу написати, знайшлося фото, зроблене ще до війни навіть  локальної.

У поведінці їхній мало що змінилося. Хоча, як будь-які живі істоти,  омелюхи по-своєму переживають навалу повномасштабної війни – обстріли, голосні сирени. Ці птахи – щорічні мігранти. Мої спостереження стосуватимуться передмістя, невеликого селища на Харківщині. Тож почнімо з точної назви. Прилітає до нас щозими чимало  омелюхових зграй. Представник таких зимувальників зветься орнітологами омелюх звичайний (Bombycilla garrulus). І ось тут вітання людині, яка назвала їх великими горобцями. Належить омелюх звичайний до родини омелюхових,  ряду   горобцеподібних.  Російська побутова назва  «свірістєль» виникла у зв’язку з голосними  весняними голосами птахів-залицяльників, які відлітають на «історичну батьківщину» створювати пари, вити гнізда і висиджувати нові зграї рознощиків насіння омели – рослини-паразита, що висмокує сили з дерев різних порід. Щоправда на дубах ніколи  мені не траплялася омела. Непосильне їй дерево, яке асоціюється в українців із міцним здоров’ям.

Німецький мандрівник і зоолог, автор популярної книги «Життя тварин» Альфред Брем називав омелюхів «північними папугами». Поява цих ненажерних зграй не знаходила логічного пояснення у неписьменних  людей епохи Брема. Він народився у лютому рівно 195 років тому в родині зоолога, тобто з дитинства міг прикмети і забобони відносно різних птахів перевірити вже існуючими зоознаннями. Але його сучасники більше схилялися до того, що поява голодних зграй омелюх віщує період різних бід – зростання цін, епідемії, навіть війну. Тривожило людей і те, що з весною птахи відлітають у невідомому їм напрямку.   Брем достатньо помандрував і наслухався лекцій з природознавства – аж тоді за особливу винагороду в триста срібних талярів комусь вдалося знайти гніздо омелюха. Звичайно, не в Німеччині, а в Лапландії. До речі, водяться родичі наших  мігрантів-омелюхів і в Північній Америці. Можна прочитати, як то у Великій  Британії, то у США зграї цих птахів об’їдаються зіпсованими плодами. Вони, ніби п’яні, ледве тримають рівновагу на гілках. Дехто навіть падає на землю. Іноді – просто перехожим на голови. І знову згадується  назва наших північних сусідів для цього птаха-ненажери та  похідне від зневажливе слівце «свірістьолка»  –  про легковажну дівку.

Про близькість української мови до польської свідчить і слово, яким поляки означили своїх зимових крилатих гостей, –   «jemiołucha» (читається «ємьол`уха»).

Про апетити омелюхів на землях України переконливо свідчать сліди їхньої життєдіяльності під кущем калини чи деревом із шапкою омели. У садках це яблуні, на луках – верби. Омелюхи переносять на своїх чіпких лапках насіння омели, яке добре приживається на деревах і в місті, і в селі. Калині, дякувати Богу, вона не загрожує.

Усі види омелюхів відрізняються чубчиками сірувато-червоного кольору. Ось такі чубаті компанії можуть з’являтися наприкінці листопада, якщо настають морози і відлітати у березні.

Окрім калини і омели, яких вистачає в харківському передмісті охоче обберуть кущі глоду, знайдуть залишки барбарису.

Залицяння омелюхів  можна спостерігати ближче до Полярного кола, наприклад, у Фінляндії. З описів орнітологів і зворушливих відео можна уявити, як самець романтично презентує обраниці ягоду у дзьобі – на знак свого рішучого вибору. Самці й самки не відрізняються розмірами, тому в зимових українських туманах вони утворюють на дротах своєрідні «намиста», де не розрізнити, птахів якої статі більше.

Цей птах перебуває під охороною Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі. Документ набув чинності 1982 року. Україна теж ратифікувала згадану конвенцію.   Загалом додатки міжнародного документу включають всі види європейських рептилій та амфібій, а також більшість видів птахів.

Важко пояснити, чому нинішньої зими не тільки на Харківщині, де небо часто тривожне, а й в інших областях України омелюхи обирають для компанійських трапез хмарну погоду.

Мені ще не вдалося від січня 2014 року  «спіймати» крилатого  мігранта фотооб’єктивом чи хоча б телефоном на тлі яскравого синього неба.  Інші справи й кадри відволікали. Але ж скільки радісної енергії збереглося  у тих знімках. 

Можливо, вдасться вам упіймати отой настрій щедрого миру.

Читати також:

Птах, який прискорюється стрімкіше гонщика

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах:

Телеграм: https://t.me/gromada_group

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti https://www.facebook.com/gromada.grp

Ютуб: https://www.youtube.com/@pressclubkharkiv6144

Telegram: Contact @gromada_group