Як фермер Ігор Сабадаш  у перший день пішов на війну, випустивши  стадо корів на волю, а повернувшись після поранення в село, знову працює на ранчо

42-річний фермер, учасник АТО і  учасник  бойових дій російсько- української війни має у володінні 100 гектарів пасовищ, стадо з 80 корів, 10 коней, два поні, кілька свиней та гуси. У перший  же день повномасштабного вторгнення  Ігор Сабадаш взяв зібраний заздалегідь рюкзак, випустив стадо  корів на пасовище, аби худоба не загинула від голоду і обстрілів, і пішов на війну. Вже на фронті зрозумів, що  без догляду худоба може не вижити.

Чи врятували стадо?  Як боєць ЗСУ, що захищав Україну, розвиває агробізнес на Городоччині? Як держава допомагає фермерам під час війни?

«Громада» побувала  на «Еко-Ранчо Сабадаш» під час престуру Харківського пресклубу.

Десять років тому Ігор Сабадаш і гадки не мав про те, аби стати фермером. Просто одного разу прибирав на подвір’ї, і вирішив здати металобрухт, аби не займав місця на обійсті. Привіз його у «Чормет», вивантажив залізяччя, і приймальник йому каже – грошей немає.

- Мені й не треба були гроші, я лише хотів позбавитися того металобрухту, - розповідає Ігор Сабадаш. – Але той мужик просто так взяти не схотів, і дав мені троє гусей – дві гуски і гусака. Але мені шкода було різати.

Поголів’я гусей весь час збільшувалося, кількість їх часом  доходила до кількох тисяч. Гуси потребували все більшого приміщення, але особливого прибутку від них не було, тому він продав усю птицю за символічні гроші, і почав думати, чим хотів би займатися далі. Коштів не було, тому взявся вивчати державні програми, які допомагають тим, хто хоче розпочати агробізнес.

На Львівщині в той час діяла комплексна програма підтримки і розвитку агропромислового виробництва. Програма передбачала пільгове кредитування для тих, хто хоче започаткувати власний агробізнес. Фермер отримав  кредит на пів мільйона гривень і купив 15 корів м’ясного напрямку – породи шароле та абердино-ангуської  породи.

Зараз у стаді вже 80 корів.

- Для  вирощування худоби м’ясного напрямку мені приміщень  фактично не треба, - пояснює він вибір породи корів. - Є сіновал, є куди сховатися від снігу, і цього достатньо. Хочу збільшити поголів’я корів, але худоба дорога, щоби її купити, тому всіх корів і теличок намагаюся зберегти, здаю тільки бичків. 

-  Зранку  24 лютого 2022 року мене розбудила дружина і сказала: «Війна!». Я до цього  вже був внутрішньо готовий, - розповідає Ігор Сабадаш. -  Я відчував, що війна буде. У мене й рюкзак вже був зібраний. Я одразу пішов у війскомат.

І на фронті вже зрозумів, що я худобу вигнав і все. Без догляду  лишилися 60 голів. Треба було  щось робити. Зателефонував до свого товариша Андрія, він заготівельник на бійні. Мені шкода було худобу віддавати на бійню, бо у березні у корів основний отел, але немає куди діватися.

Андрій сказав мені, що бійня зупинилася. І запитав, чому я хочу позбутися тієї худоби? Я сказав, що я на фронті. Ти на фронті, то ми придивимося  за твоєю худобою. І він, а також рідний брат тещі приглянули за поголів’ям. Друзі поставили стовпчики, зробили огородження для худоби. І це мотивували мене не «заіржавіти», бо я з лікарні на інвалідному візку поїхав трактор купувати.

Воював Ігор Сабадаш недовго. Два місяці…

29 квітня 2022 року він був важко поранений. Під містом Золоте,  у селі Оріхове на Луганщині, коли відступали від Новотошківського, яке російські загарбники масованими бомбуваннями та ракетними атаками зрівняли з землею. Поряд з ним вибухнули три міни…

Лікарі ставили невтішні діагнози.

-  В мене вирвало суглоб в руці  і перервало нерви.  Рука висіла. На нозі  також був перебитий нерв у двох місцях. Я не міг ходити.

В Польщі мені зробили операцію – пересадили нерв з ноги на руку. Але рука не рухалася. Був останній варіант  - знову пересадити м’яз. А десь два тижні тому рука почала підніматися. Якось з ранку я пробудився і відчув руку. Я зараз щодня проходжу 15 кілометрів. Я думаю, що завдяки худобі та фермерській справі я не «заіржавів».

Великих прибутків «Еко-Ранчо», за словами фермера, не приносить. 

-  Але ранчо дає мені сили жити. Фінансів завжди не вистачає, треба трактор, причеп, прес, треба інше обладнання, завжди щось треба, - зізнається  Ігор Сабадаш. - Я рентабельність не стараюся вирахувати. Але працюю в плюс.

Триматися на плаву фермерському господарству допомагає держава.

-  Минулого року ми отримали дотації, - розповідає фермер. - Була дотація на телят, що виросли і стали коровами. За одну голову – 35 тисяч гривень. У нас було майже 15 голів, але ми подали десять голів, бо був ліміт. Для ферми 350 тисяч гривень не є великі гроші, але й не малі. Цього року ми також подалися на дотацію.

«Еко-ранчо Сабадаш»  виграло ще 50 тисяч гривень  гранту за кращий бізнес-план в  програмі «Кроки до розвитку села».

- За ці гроші ми мали придбати те, що було зазначено у бізнес-плані. Мені потрібний був інкубатор, але за умовами гранту він мав бути українського виробництва. Але наш виробник, на жаль, хороших інкубаторів не робить. І я написав на косарку, аби міг збільшити заготівлю кормів, та купив невеликий тракторець з причепом.

Минулого року він переорієнтував бізнес, аби збільшити рентабельність.

 - Я здавав  худобу на бійню, возив в Івано-Франківську область. Але минулого року я здав корів не на бійню, а у сусідній  район на довідгодівлю, - ділиться він. - Аби  мені самому відправляти  худобу на експорт, треба мати  велику партію корів. Але я не маю. Мені на довідгодівлі  хорошу ціну дали. Це вигідніше, ніж здавати  худобу на м’ясо.

Неймовірним виглядає той факт, що після важкого поранення Ігор Сабадаш  практично сам порається з усією худобою. Звичайно,  він «озброївся» роботом-сторожем, слідкує за стадом на екрані. Але жоден робот не замінить людини.  Біля коней ходить та прибирає за ними тещин брат, деколи  щось допомагають місцеві.

В планах фермера розвивати «Еко-ранчо».

-  Хочу збільшити маточне поголів’я корів до 100 голів, - каже він. – А також задіяти 46 гектарів пасовища, що за рікою, у Яворівському районі.

А ще  Ігор Сабадаш  мріє розвивати еко-туризм. Щоби більше людей приїздило на його ранчо, аби їздити тут верхи на конях, катати  дітей на поні, дихати чистим повітрям, милуватися чарівними краєвидами та  насолоджуватися природою. Але цей напрямок розвиватиме вже після війни.

Читайте також:

Сири, троянди і «Гарбузовий рай». Як стоматолог та піаністка продали квартиру у центрі Львова і відкрили крафтову сироварню у селі…

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp