Єдність зростає, але вперше більшість українців з песимізмом дивиться в майбутнє

Більшість українців вважають, що йдуть шляхом до згуртованої нації.

Результати показали, що в Україні росте відчуття єднання, але падає оптимізм щодо майбутнього країни. 

* У 2020 через інакший суспільно-політичний контекст формулювання були змістовно близькими, проте дещо відмінними: «Україна як країна зшивається, іде шляхом об'єднання» і «Україна як країна розвалюється, іде до розколу».

У грудні 2024 року 53% вважали, що українці долають суперечності та йдуть шляхом до згуртованої нації. Зараз кількість українців, які так вважають,  збільшилась до 61%. Переважно це відбулося за рахунок зменшення частки тих, хто мав невизначені погляди. У грудні 2024 року  таких було 14%, нині стало вдвічі менше - 7% .

⠀

Разом з цим третина населення  - 33%  вважають, що внутрішні суперечності поглиблюються і українці йдуть до розколу. Кількість людей, що мають таку думку, порівняно з минулим роком не зросла. Рівно стільки ж було в грудні 2024 року.

⠀

Якою українці бачать Україну через десять  років?

У КМІС зазначають, що з жовтня 2022 року спостерігається стабільне зниження частки тих, хто поділяє оптимістичний погляд на майбутнє України. Проте ще в грудні 2024 року більшість усе-таки вважали, що через 10 років Україна буде процвітаючою країною-членом ЄС.

Утім, між груднем 2024 року і травнем-червнем 2025 року відбулися принципові зміни в громадських настроях.

Зараз вже тільки 43% оптимістично оцінюються майбутнє країни, у грудні 2024 року таких було 57%. Натомість з 28% до 47% стало більше тих, хто вважає, що через 10 років Україна буде зруйнованою країною із значним відтоком населення.

 -  Уперше ми фіксуємо, що частка песимістів перевищила частку оптимістів, - зазначають у КМІС.

Окремо зазначається, що в грудні 2024 року відповіді на ці два запитання були зкорельовані. Тоді ті, хто бачив більше єднання в суспільстві, були більш оптимістичні й щодо майбутнього країни.

У травні-червні 2025 року кореляції вже немає.

Серед тих, хто вважає, що суспільство йде до єднання, 43% є оптимістами і 47% є песимістами щодо майбутнього України. Серед тих, хто бачить рух до розколу, показники майже ідентичні – 44% є оптимістами і 48% є песимістами.

Найбільш оптимістично бачать майбутнє України на Півдні, найбільш песимістично на Сході

Результати опитування показали, що у всіх регіонах є тенденція до зростання частки тих, хто бачить рух до єднання. І водночас у всіх регіонах стало більше песимістів в контексті сприйняття майбутнього України.

Відмінності між регіонами доволі незначні. Тобто рівень оптимізму та песимізму досить подібний в всіх регіонах.

Найбільше оптимістів у грудні 2024 року, що бачать процвітаюче майбутнє Україні через десять років, було  в Центрі – 61%, на Заході 58%, на Сході – 52%, на Півдні – 51%.

У травні-червні 2025 року кількість оптимістів зменшилася. На Півдні оптимістично дивляться в майбутнє – 49%, в Центрі та на Сході – 47%, на Заході – 44%.

Песимістів щодо майбутнього України через 10 років у грудні 2024 року найбільше було на Півдні – 33%, зараз - 49%, на Сході – 32% і 42% відповідно, на Заході – 26% і 47% відповідно, в Центрі – 25% і 43%.

Найбільша кількість людей, які вважають, українці йдуть до єднання, у грудні 2024 року  була на Заході - 55%. Зараз – 65%. В Центрі та Півдні було 53%, зараз – 60% і 59% відповідно, на Сході було 45%, нині – 54%.

Кількість тих, хто вважає, що Україна йде до розколу порівняно з груднем минулого року фактично не змінилася. На Сході так у 2024 році думали 36%, зараз – 37%, на Півдні – 34% і 35% відповідно, на Заході – 32% і 30% відповідно, без жодних змін в Центрі -  33%.

Чи залежить рівень оптимізму чи песимізму від  довіри президенту В. Зеленському?

Як і в грудні 2024 року, ті, хто довіряють Президенту, краще оцінюють єднання в суспільстві, зазначають у КМІС.

Проте щодо оцінки майбутнього країни через 10 років, то такий зв’язок мав місце у грудні 2024 року, але вже став значно слабшим і оберненим за напрямком. Так, серед тих, хто довіряє Президенту,  41% оптимістично оцінюють майбутнє країни, а серед тих, хто не довіряє Президенту – 48%.

Причому порівняно з груднем 2024 року найбільші зміни відбулися в сегменті тих, хто довіряє Президенту.

Серед тих, хто не довіряє Президенту, показники в травні-червні 2025 року майже такі ж, як і були в грудні 2024 року. А серед тих, хто в грудні 2024 року довіряв Президенту, 71% оптимістично дивилися в майбутнє країни. Зараз показник серед них знизися до 41%.

Як сприйняття політики Європи та США щодо України впливає на рух до об’єднання чи розколу?

Серед тих, хто відчуває продовження підтримки від Європи, 76% бачать рух до єднання. Натомість серед тих, хто вважає, що Європа втомилася і підтримка слабне – лише 32%, а більшість вважає, що країна йде до розколу.

При цьому щодо США такого зв’язку немає: незалежно від сприйняття політики США більшість бачать рух до єднання.

Щодо оцінки майбутнього України, то вона майже не пов’язана з тим, відчувають українці чи ні підтримку від Європи та США. Так, наприклад, серед тих, хто відчуває послідовну підтримку Європи 48% оптимістично дивляться в майбутнє і 44% є песимістами. А серед тих, хто вважає, що Європа вже не підтримує сильно Україну, показники майже ідентичні –,45% оптимістів і 46% песимістів.

Опитування показало, що ті, хто бачать єднання, демонструють значно вищу готовність до продовження опору. Серед них 72% готові терпіти війну стільки, скільки буде треба. Втім,  серед тих, хто бачить розкол - лише 40%.

Серед тих, хто бачить єднання - 83% проти офіційного визнання будь-яких українських територій частиною Росії. Серед тих, хто бачить рух до розколу – 46%.

Проте у випадку щодо майбутнього України через 10 років, то відмінності між оптимістами та песимістами переважно непомітні. Тобто і ті, хто бачать Україну процвітаючою країною-членом ЄС, і ті, хто бачать Україну зруйнованою країною, демонструють переважно подібний - високий показник готовності до продовження опору та в однаковій мірі відкидають неприйнятні територіальні вимоги.

-  Послаблення віри в щасливе майбутнє країниє безумовно тривожною тенденцією, оскільки значною мірою нинішня війна та пов’язані із нею втрати сприймаються як «інвестиція» в те, щоб потім Україна та українці змогли нарешті пожити нормально.

«Золота ера» для післявоєнної України є важливою частиною справедливості, якої так прагнуть українці після всіх цих втрат та руйнувань. Чим менше українці будуть вірити, що Україна дійсно на шляху до перетворення на процвітаючу країну-члена ЄС, тим слабшою буде наша стійкість і здатність мобілізовувати ресурси на опір ворогу, - зазначає Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС.

Водночас ми бачимо, що українці зберігають волю до продовження опору Росії і не збираються капітулювати незалежно від того, оптимістично чи песимістично вони оцінюють майбутнє країни.

Проте важко сказати, чи зростання  песимізму щодо майбутнього країни у певний момент не трансформується у вищу готовність до капітуляції. Тому за цими настроями важливо спостерігати та протидіяти ним. Тим більше точно можна очікувати, що Росія спробує скористатися ними.

Читайте також:

Казки для військових. Як казка допомагає переосмислити життєвий світ, знаходити нові сенси та важливі рішення в складних обставинах?

Неупереджена журналістика, експертний аналіз, обґрунтовані думки. Тільки перевірена інформація на нашому сайті та в наших соцмережах: