Європа почула, як звучить Харків: війна, жах бомбардувань, стан кожного  українця, який прокинувся 24 лютого 2022 року від вибухів… Марія Ходаківська і її п'єса

«Громада» вже розповідала про 20-річну Марію Ходаківську, яка аби вгамувати потрясіння від перших днів війни, яка застала її  у Харкові, написала п’єсу.  До війни Марія навчалася грі на віолончелі у мистецькому фаховому коледжі імені Б. Лятошинського, що у Харкові.

Сьогодні вона студентка Львівської національної Музичної академії імені Миколи Лисенка. У 2023 році Марія стала лауреаткою Всеукраїнського конкурсу імені Євгена Шпіцера, отримавши гран-прі та спеціальний приз від VERE MUSIC FUND.

Недавно вона повернулася з Болоньї. Там вона взяла участь у міжнародному проєкті, що  був організований  для молодих композиторів з України. Квінтет виконав її п’єсу, яка мала успіх. Марія зіграла соло на віолончелі.

- Нас вибрали п’ятеро композиторів  з України – двоє з Харкова, двоє з Одеси і я - тепер зі Львова, - розповідає Марія. -  Наші твори виконували  також молоді музиканти, які пройшли  конкурс, щоби зіграти композиції українців на сцені. Для них це був певний  виклик, тому що вони взагалі не виконували сучасну музику. І це був їхній перший, сподіваюсь, цікавий досвід.

- Враження від Італії просто фантастичні!  - ділиться Марія. - Я мала нагоду побачити неймовірний вигляд Болоньї з даху опери. Італія  дуже музична країна. Музика там просто витає в повітрі.

 

Поїздка зі Львова до Болоньї  автобусом тривала майже добу. Марія з віолончеллю одразу привернула увагу  інших пасажирів. Тепер серед виступів Марії на високих сценах – «концерт» у звичайному рейсовому  автобусі.

- Люди побачили  футляр з віолончеллю, і разом з водієм стали просити, щоби я  щось для них заграла. І я дала «концерт» просто в автобусі дорогою до Італії, - сміється Марія. -  Я була здивована, як люди реагували на класичну музику. Вони були у захваті!

Це мене дуже надихало. Я грала невеличкі частини невідомих їм авторів, і бачила, як піднесено люди слухали.

Музика насправді творить дива. Я почала з сучасної музики - сонати для віолончелі Крама. Потім заграла Брамса. В автобусі не було багато місця для віолончелі, тому незручно було грати. 

Але люди аплодували, дякували за цей імпровізований концерт. Потім я піднялася на другий поверх, і заграла ще там, бо люди  там також хотіли послухати віолончель.

-  В одного з водіїв навіть сльози навернулися на очі, настільки зворушила його музика. Я дуже тішилася тим, що змогла передати людям такі емоції. Мені було дуже радісно від того, що звичайні люди так глибоко відчувають музику, 

- зізнається Марія.

Так з музичними пригодами я дісталася Болоньї. Ми прибули о шостій ранку, набагато швидше, ніж передбачалося. Того дня падав сильний дощ, а для італійців дощ - майже катастрофа. 

Вони мені відповідали, що не можуть  зараз мене забрати, але щось придумають. За півтори години мене забрав диригент.

- Репетиція почалася через годину по моєму приїзді, і з мого твору, - розповідає Марія. - На репетиції я вперше почула, як звучить моя п’єса зі скрипкою, кларнетом, віолончеллю та фортепіано, не було  в перший день лише флейти.

Перша репетиція поставила три крапки щодо самого твору. У моїй голові він звучав інакше.

Коли вистражданий твір вже написаний, тобі здається, що  там все має бути ідеально. Насправді це не так. Коли нотний текст ожив, все зазвучало зовсім по-іншому. Я собі уявляла цей твір трохи не так. Адже музика писалася на фортепіано, а тут звучить тембр флейти, кларнет, інші інструменти.

Я робила багато виправлень, вони були навіть не  в нотах. Під час репетиції прийшли нові  ідеї: десь прискорити темп, десь сповільнити. Це дуже цікавий процес. 

Працювати над звучанням твору мені допомагало те, що  я сама виконувала свій твір і могла впливати  на звучання його, будучи учасницею цього ансамблю.

Перший день в Болоньї був дуже довгий.

-  Репетиція тривала з 8-ї  ранку  аж до 10-ї вечора. Я слухали твори усіх композиторів проєкту. Твори  були настільки  складні за ритмом, інтонаціями, до того ж, з виконанням  нових сучасних прийомів, що важко  було і самим музикантам, які до цього практично не грали сучасної музики, - зазначає Марія.

Фрагмент репетиції. Відео надано Марією Ходаківською.

Про що її «Ремінісценції»?

-  У п’єсі відображений  шлях людини, яка проходить важкі випробування, під час яких спалахує спектр найгостріших почуття - злості, болю, відчаю, потім ці відчуття дещо вщухають, зароджується просвітління, і це світло дає надію і силу рухатися далі.

В п’єсі зображена війна, жах перших бомбардувань, руйнування, стан кожного  українця, який прокинувся 24 лютого 2022 року від вибухів.

В ній Харків, який назавжди увійшов в моє серце… Я  дуже люблю це місто. Кожного разу, коли  я дивлюся відео про Харків, бачу знайомі вулиці, на яких ходила, квітучі парки  і водночас зруйновані будинки, досі дуже боляче. Серце крається…

І кожного разу, коли я виконую цей твір, я переживаю ці відчуття. Морально мені  дуже важко грати ці моменти.  Цей біль, що не відпускає. Все це - в кульмінації п’єси.

Перед виконанням п’єси Марія вийшла на сцену і розповіла про що  її твір.

-  Я написала текст спічу, але навіть не згадала про нього, бо відчувала шалений шквал емоцій, які я хотіла донести публіці перед виконанням свого твору, - згадує вона. - Я говорила зовсім інше, бо мене переповнювали почуття. Але найбільші емоції я хотіла вкласти у виконання твору, у свою гру на віолончелі.

Публіка дуже вслухалася в музику, адже вони вже знали про що йдеться. І коли в кінці   зазвучав мій голос, декілька нот на «у», я відчула абсолютну тишу… Зал не дихав. Я чула цю тишу серцем… Це була  така концентрована тиша.

Останню ноту я проводила дуже довго, у мене звучить флажолет – така висока нота. Я ще секунд 15 тримала смичок, не знімала його з віолончелі у цій  приголомливій тиші… І потім зал вибухнув  оплесками.

Після до мене підходило  багато людей,  вони дякували, казали, що вражені твором. 

 - Мені сподобалися усі твори молодих композиторів, настільки вони цікаві, - ділиться враженнями Марія. - Я бачила партитуру кожного твору, і в чергове дивувалася, що є лише сім нот, а скільки почуттів і емоцій вони можуть передати. Навіть італійці оцінили, наскільки глибокими є твори молодих композиторів з України.

- Головне, що я зрозуміла, і це дуже важливий для мене композиторський досвід  - не розчаровуватися на першій репетиції, якщо  щось звучить не так, як задумувалося, - зазначає молода композиторка. – Адже перша репетиція - це лише перша спроба, а далі треба донести, що ти хочеш, і музиканти це виконають.

- Марія у цьому творі є щирою, чесною, добросердечною, - зазначає професор Юрій Ланюк, завідувач  кафедри струнно-смичкових інструментів та композиції Львівської національної  музичної академії ім. М. Лисенка. - Це, дійсно, ремінісценції, спогади, до яких доєдналися інші відчуття.

Це важливо в музиці, бо вона містить момент емоційний і раціональний, які тісно пов’язані. Вона розуміє, про що вона написала цей твір, бо  ми спочатку проговорювали це словами. Але твір треба вміти почути збоку, почути, як він виглядає, щоби не було в ньому зайвого, так би мовити, води. І у неї це дуже добре вийшло.

-  Парадокс в тому, що чим менше звуків, тим більше вага кожного з цих звуків, -  ділиться композиторським досвідом Юрій Ланюк, який  написав чимало творів. -  І знайти цю міру, відчути, скільки треба цих звуків, це великий дар. Можливо треба щось підкоротити, забрати щось зайве, часом щось додати - це треба відчувати.

До цього треба прийти через певний досвід. Цікаво, що зараз композитори пишуть не тільки соло для віолончелі, але й ще кілька нот, аби виконавець їх заспівав. І це Марії вдалося. З перших трьох нот вийшла тема, яку вона співає.

Проєкт подарував Марії Ходаківській нові знайомства, зустрічі, ідеї.

-  Є ідеї написати твір для октету віолончелістів і голосу на вірші, а також на новелу «Мати» Василя Стефаника. Соло для віолончелі, або для віолончелі та фортепіано, а також для більших складів, - ділиться вона. – А ще мрію виконати свої «Ремінісценції» з оркестром. Адже спершу я написала партитуру для оркестру, а вже потім для квінтету. Мені дуже цікаво, як зазвучить п’єса з живим оркестром.

ДОВІДКА "Громади"

Як повідомили на кафедрі композиції ХНУМ імені І.П.Котляревського, 20 вересня 2024 року в Ex-chiesa di San Mattia (м. Болонья, Італія) відбувся концерт сучасної музики у рамках проекту «PRIMO VERE-2024». 

Цей унікальний культурний обмін поєднав молодих композиторів з України і лауреатів міжнародного конкурсу «Premio Alberghini».

Виконавці Вероніка Роделла (флейта), Маттіа Касталдіні (кларнет), Кьян Лун (скрипка), Чен Хаолонг (віолончель), Ніколо Джуліано Тучча (фортепіано) під керівництвом диригента Бернардо Ло Стерцо та наставників з ансамблю «FontanaMIX» представили твори сучасних класиків та молодих композиторів з музичних академій та університетів Харкова, Львова та Одеси.

Співпраця ансамблю «FontanaMIX» з українськими вищими навчальними закладами є виявом солідарності та підтримки української музичної культури, поштовхом до сумісної творчости, а також платформою підготовки виконавців сучасної музики. 

«У цьогорічному PRIMO VERE, – зазначає Франческо Ла Ліката, директор ансамблю FontanaMIX, – три дні майстер-класів стають особливим моментом творчої колаборації молодих стипендіатів премії Альберґіні і п’ятьох композиторів – вихованців музичних академій та університетів України».

Внесок у реалізацію проєкту PRIMO VERE зробила українська дириґентка Оксана Линів, яка завжди була уважною до розвитку молодих музичних талантів, а нині є музичним директором Театру Comunale di Bologna. 

Серед прем’єрних виконань композицій Марії Берестової, Данила Матвієнка (Одеська національна музична академія імені А. Нежданової) та Марії Ходаківської (Львівська нацональна музична академія імені М. Лисенка), пролунали твори вихованців кафедри композиції та інструментування Харківського національного університету мистецтв імені І. Котляревського.

Зокрема було представлено Квінтет для флейти, кларнета, скрипки, віолончелі й фортепіано магістрантки Єлизавети Волошиної (клас доцента Савченко Г. С.) та «Відгомони» для ансамблю викладача кафедри та аспіранта Володимира Богатирьова.

 Крім того, до програми було включено Фортепіанне тріо №3 Миколи Рославця, який тісно пов’язаний із історією нашого Університету, а також твір «Looking at the Sky» для флейти, кларнета, скрипки та фортепіано викладача кафедри і знаного майстра, доктора філософії, старшого викладача кафедри Олександра Щетинського.

Читайте також:

Громада ПЦУ у Самійлівці після тривалої  боротьби увійшла в  свій храм і провела богослужіння