Громада ПЦУ у Самійлівці після тривалої  боротьби увійшла в  свій храм і провела богослужіння

Ставропігійна релігійна громада ПЦУ провела свою першу службу в храмі Святого рівноапостольного Князя Володимира  на чолі з отцем Андрієм.

Перехід громади з УПЦ МП  до Помісної Церкви був важким.

«Громада» вже розповідала про захоплення храму  у Самійлівці попом УПЦ МП, який самовільно зірвав замки, що були замінені після голосування, та погрожував розправою чинному настоятелю храму Святого Рівноапостольного князя Володимира отцю Андрію Челомбітько і його дружині.

Нарешті  громада отримала  можливість молитися  у своїй церкві.

Це перша релігійна громада у Лозівському районі, яка перейшла до ПЦУ, і яка має власний храм.

-  Ми зрозуміли, що у судах ми нічому не доб’ємося, це буде тягнутися роками, навіть рішення на користь громад ПЦУ не вирішують справу, - розповідає отець Андрій. - Ми подивилися що, суди, зокрема, у Кіровоградській області тягнуться  вже два роки, громада виграла 10 судів господарських, десять апеляційних, є рішення виконавчої служби, але вони і далі  не забираються.

 УПЦ МП не йде сама з храмів.

Попри рішення судів, московська церква і далі сидить у насиджених храмах, і не зважає на суди та українські закони. Це провокує протистояння між громадами церков. Доходить навіть до бійок та сутичок.

-  Що ми вирішили?  -  панотець повертається думками до відправної точки. - Документи  на перехід громади до ПЦУ у нас були, тому ми з повним правом звернулися до ЦНАПу, аби до кінця впорядкувати усі документи. В результаті ми отримали право власності на  культову споруду і право власності на земельну ділянку.

Що ще потрібно, аби на законних підставах увійти до храму? Ми замінили усі замки, поставили сигналізацію і уклали договір з охоронною службою.

-  Я одразу попередив «друзів», якими нам погрожували, якщо хтось знову захоче зламати замки абощо, то буде мати справу вже не з дільничним інспектором, який доволі лояльно ставиться до такого самоуправства, а з групою швидкого реагування, яка негайно прибуде на місце пригоди. І це будуть призначенці з автоматами і у бронежилетах. І в наручниках доставляють зловмисника до відділку поліції. І вже там розбиратимуться, хто він і яку шкоду хотів завдати храму. Одразу впроваджується кримінальна справа.

Сумнозвісний представник московського патріархату  Тіняєв забрався з Самійлівки ще наприкінці літа, одразу після оприлюднення  того відео з погрозами чинному настоятелю храма отцю Андрію та його дружині, яке стало вірусним. Жив десь в іншому місті, але приїздив до села правити по неділях. Постійно там не перебував, бо ця історія мала такий широкий розголос, що, подейкують, йому самому погрожували.

-  Коли  він виїздив, то повигрібав геть усе! Вивіз все, що міг, - розповідає настоятель храму. -  Навіть старезну електроплитку та електрочайник, які не були його.

Старе металеве ліжко розібрав і виніс ще під час приїзду отця Андрія з дружиною.

Натомість залишив по собі помийку: брудний посуд, залишки їжі, приліплену до меблів  обсмоктану карамельку, побутове сміття…

Саме так виглядає московська церква зсередини.

Пані Світлана наводила лад у приміщенні аж до пізньої ночі.

 

А ще  московський піп не знехтував чужими харчами. Дрібниця ніби. Мабуть. Але мене це чомусь дуже вразило. Бо це священник, бо він сповідує, бо  він Богом даною владою відпускає гріхи, а сам безсоромно бере чуже… Бо починає сповідь з того, що читає Десять заповідей, і запитує того, хто кається, яку з них порушив.

А  чи сам не порушив? І чи кається? Адже сповідь – це відкриття своїх гріхів перед Богом через священника, а якщо він сам порушує Закон Божий?

- Я людям сказав, що храм нікому  не має належати особисто, - розповідає отець Андрій. - Ні особисто старості, ні кільком стареньким бабусям. Храм – для всіх. У нас немає ніяких посвідчень, ніяких перепусток. Храм відкритий для всіх. Приходьте до храму. Бог один!

Але ті прихожани, що і далі пов’язані  з УПЦ,  до храму не йдуть. Натомість за будь-якої нагоди  вони виставляють себе «мучениками за віру».

-  Це повна маячня, але їм чомусь подобається виставляти себе саме  в такій ролі. Що вони «жертви, гонимые за веру». А те, що це не має жодного стосунку до віри, вони не розуміють, - констатує панотець. - Їх просто накачують «методичками», які не мають нічого спільного з вірою.

Я задаю їм  лише одне запитання, без якого не може бути вірянина: назвіть десять заповідей. Я вже не питаю про заповіді Блаженства Євангельського (- вимовлені Ісусом Христом у Нагірній проповіді і представлені у Новому Заповіті (Мт 5:3–11 і Лк 6:20–22), складають основу християнського морального вчення та частину заповідей Ісуса Христа).  Бо для цього потрібно  відкрити Євангеліє. Назвіть хоча би десять заповідей Мойсея.

На цьому закінчується будь-яка «дискусія», навіть не розпочавшись. Віруюча людина  не може бути неосвіченою. Інакше тоді її наповнює не Святе Письмо, а навколоправославні балачки.

Отець Андрій розповів, що його вразило, коли він  потрапив до літнього храму.

- Він більший за розмірами, і там на одній з стін по центру була ікона Божої Матері «Призри на смирення», а по боках  -  ікони святих.

 Ікону Богородиці  чомусь прибрали, повісили її  в інше місце, і по центру, там, де має бути або Богородиця, або Спаситель,  повісили ікону Іоана Хрестителя, -  дивується настоятель храму. - 

Справа в тому, що ікону Іоана Хрестителя самійлівська староста ( Ольга Благодєрова) купила ще на початку війни. Це, мабуть, її улюблений святий.

Тому вона вішає цю ікону у храмі на свій розсуд, за власним бажанням, а не за церковними канонами. Тобто вона вважає, що це її  «особиста» церква, що у неї має бути кишеньковий піп, і що вона може «керувати у церкві, тому розвішує ікони, як їй заманеться, а не як потрібно. Я побачив, остовпенів. Як таке може бути?

Але на цьому шокуючі перестановки ікон у храмі не закінчилися.

-  На центральному аналої ( високий, з похилим верхом столик, на який кладуть ікони, богослужбові книги тощо) зазвичай має бути ікона Воскресіння Христова, це обов’язково, а також ікона храму, у нас це  ікона Святого рівноапостольного князя Володимира.  

Ікона Володимира лежить, а натомість ікони Воскресіння Христова знову ікона Іоана Хрестителя. Чому він там замість Христа? Тому що він старості до вподоби? Чи це особистий храм, де можна вішати ікони, як хочеш? – потрясіння панотця не має меж.

Від початку повномасштабного вторгнення росії 1 123 релігійні громади перейшли з УПЦ МП до Православної церкви України. Про це повідомила Державна служба України з етнополітики та свободи совісті.

Чимало судових справ  щодо переходу до ПЦУ зараз знаходиться на розгляді.

Нещодавно РПЦвУ з тріском програла суд двом громадам ПЦУ на Вінничині – у селі Велика Кислиця Ямпольського району та у селі Гунча Гайсинського  району.

Від початку протистояння УПЦ МП з ПЦУ на Вінничині програних справ немає, але на цей час в судах різних юрисдикців і підсудностей перебують38 справ, пов’язаних з переходом громад до ПЦУ.

Днями масові сутички сталися у  Черкасах  в одному з найбільших храмів України  - Свято-Михайлівському. Через перехід храму до ПЦУ прихильники УПЦ МП із застосуванням вогнегасників та сльозогінного газу штурмували собор, а потім забарикадувалися у ньому.

Бійки відбувалися на зовнішній території храму  і всередині собору.

«Благословив» їх  на штурм представник УПЦ МП, колишній  настоятель собору, митрополит Феодосій, якому СБУ вручила  аж чотири підозри, зокрема за розпалювання міжрелігійної ворожнечі та заперечення збройної агресії РФ.

Після суперечок віряни УПЦ МП на чолі з митрополитом Феодосієм покинули територію храму. Натомість представник ПЦУ і містяни зайшли в храм і провели там молебень.

Сьогодні Україну потрібно звільняти не лише від російських окупантів, але й від московської духовної окупації. Тому що представники московського патріархату і далі просувають антихристиянську ідеологію, яка виправдовує російську агресію, і на їхніх руках не менше крові, ніж крові на руках російських окупантів.

Читайте також:

Смертельна коробка цукерок. Євген Коновалець: історія нерозкритого вбивства