Колаж Олени Зеленіної. Фото Євгена Малолетки та Олени Зеленіної.
Другий рік поспіль Харківський прес-клуб реалізує Програму психологічної підтримки журналістів, які працюють у зонах бойових дій, на прикордонних і прифронтових територіях України. У межах цього проєкту відбувається опитуання іхнього ментального та психічного здоров’я. За висновками фахівців, місця та специфіка роботи представників медіа вносять їх до однієї з найбільш вразливих категорій українського суспільства.
За даними Національного інституту стратегічних досліджень, кожний другий українець потребує психологічної допомоги. Військові, медики та журналісти – серед тих професій, кому пріоритетно потрібна така підтримка.
82 відсотки представників медіа відчувають погіршення свого психологічного здоров’я та розраховують на підтримку фахівців.
Опитування проводилися під час Резиденцій Харківського прес-клубу у Львові (серпень 23 року), Жденієвому (Закарпатття, грудень 23 року, квітень, серпень 24 року), Трускавці ( Львівщина, липень 24 року), Пістині (Івано-Франківщина, серпень 24 року), престурів в Івано-Франківську ( 11-12 січня 24 року), Львівську (28-29 березня 24 року), Вінницьку (18-19 квітня 24 року), Волинську (30-31 травня 24 року), Рівненську (20-21 травня 24 року) та Тернопільску область (25-26 липня 24 року), а також шляхом телефонного опитування у серпні 24 року.
Журналісти у зонах бойових дій
- Наші дослідження засвідчили, що, на жаль, чим довше триває війна, тим більше відчуваються втома та психоемоційне виснаження представників медіа,
- зазначає голова Харківського пресклубу Олександр Швець.
Ми не можемо назвати кількість постраждалих журналістів у тисячах осіб (оскільки опитування охопило кілька сотень респондентів півночі, півдня та сходу України), але можемо спостерігати процес у динаміці.
І якщо у 2023 році психологічної допомоги потребувало близько 60% журналістів південно-східних регіонів, то нині ця цифра становить 82%.
Це не дивно, тому що журналісти, навіть ті, хто не працює безпосередньо на «передовій», а - у тих містах та селах, які постійно обстрілюються, кожен день перебувають у потоці інформації, більша частина якої негативна.
Їм доводиться першими повідомляти про трагічні обстріли, загибель військових, мирного населення та рятувальників. З іншого боку, журналістська спільнота - це особлива категорія професіоналів. Безперервні потоки негативної інформації, які доводиться опрацьовувати й осмислювати медійникам, безумовно, шокують не лише читачів і глядачів, а й самих авторів матеріалів.
Проте саме журналісти першими впізнають і зустрічають людей, які демонструють безприкладну мужність, стійкість, як на передовій, так і під час порятунку громадян з вогню, з-під завалів, розповідають про діяльність волонтерських організацій.
Ці приклади героїзму і стійкості, милосердя та співчуття, зі свого боку надихають на успішну роботу, слугують стимулом негайно розповісти людям про те, що Україна чинить опір, що громадяни не залишаються сам на сам зі своїми бідами, що ЗСУ - справжні герої.
Думаю, саме журналісти, як ніхто інший, вірять у нашу перемогу, бо вони знають, хто і як цю перемогу наближає. І це дуже допомагає підтримувати психологічну рівновагу. Але ця рівновага не безмежна,
- підсумував Олександр Швець.
«Важко. Психологічно важко...».
Думка журналістів півночі, півдня та сходу України
Ось лише деякі показники з опитувань Харківського прес-клубу. Показники 2024 року порівняно з 2023 роком (у дужках):
82% журналістів відчувають погіршення свого психологічного стану (59%);
79% відчувають сум та пригнічення (35%);
77% відчувають втому (46%);
68% частіше дратуються (54%);
65% частіше відчуває страх та тривогу (39%);
62% частіше охоплює депресія та безнадія (54%);
79% відчувають проблеми зі сном (45%);
73% сняться тривожні сни (42%);
64% мають проблеми з концентрацією уваги (34%);
68% стверджують, що почастішали проблеми з рідними та близькими (52%);
62% стверджують , що мають потребу у зверненні до лікарів (56%);
12% стверджують, що збільшилися потреби у вживанні алкоголю чи азартних іграх (13%)
Самооцінка психологічного стану журналістів, записана під час Резиденції «Трускавець» у липні 2024 року.
Олена Зеленіна, аналітикиня «Громади Груп»:
- Три секунди. Усього 3 секунди. Ніч! Секунда перша: чую сильний поштовх. Потім гуркіт: десятки ракет луплять по місту, стіни будинків трясуться... Секунда друга: миттєва думка, треба до вікна - подивитися де горить... Секунда третя: до вікна не можна, вибуховою хвилею мене винесе разом із вікном! Треба викотитися з дивана під стіл, щоб осколки не зачепили... я перевертаюся на інший бік .. і тільки тоді розумію, що їду потягом! Вагон трясеться, колеса гуркочуть на стиках, як удари безлічі ракет...
Посттравматичний синдром як він є!
Українським журналістам, які працюють у регіонах бойових дій, міста і будинки яких зазнають обстрілів російського агресора, доводиться, доводиться писати, знімати, записувати аудіоефіри у ситуації постійного стресу, без вихідних та відпусток. Наприклад, я не була у відпустці 3 роки.
Валентина Черкасова, редакторка (Чугуїв, Харківська область):
- Жити та працювати доводиться в обставинах, коли щодня переживаєш за власне життя та життя своїх близьких, стикаєшся з потоком тривожних новин, та сам стаєш свідком наслідків російської агресії. Постійний стрес, напруга, перевантаження психіки та нервової системи негативно впливають на працездатність та загальне самопочуття. Відчувалася гостра потреба вирватися з коловороту негативу, змінити локацію на більш безпечнішу та перезавантажитися.
Юлія Щербак, тележурналістка, сценаристка проєкту "Сліди":
Чисто технічно в процесі створення фільмів все було більш менш зрозуміло: знайти теми, домовитися з героями, провести зйомку, обробити матеріал, написати сценарій, змонтувати.
Але ж...тема специфічна. Війна сама по собі емоційна, бо в цьому слові і страх, і тривога, і розпач, і розгубленість. Та коли "проходиш" той шлях втрат, болю, сліз, зруйнованих мрій і сподівань у вигляді знищених будинків та шкіл, поранень, сліз дітей, "вбитого" бізнесу і так далі, мимоволі наповнюєшся цією бідою.
А от вже після того, як матеріал зроблено і фільм було випущено, починалися внутрішні болі, психологічні аналізи, подумки ти знову повертався до стін зруйнованої вщент школи, серед яких маленька дівчинка крізь сльози промовляє: " Я хочу тільки одного: поверніть мені школу...". І ти бачиш її маленькі долоньки на очах, і чуєш її плач знову...знову ...знову.
Під кінець річного проєкту майже всі колеги, відзначали саме це: «Важко. Психологічно важко".
Ірина Мироненко, радіожурналістка, публіцистка, подкастерка:
- Після 24 лютого 2022 року я рухалася за єдиним маршрутом Харків - передмістя, фактично жила без відпустки, працюючи над подкастами і статтями для сайту "Громада.груп".
Дистанційка - вигідний формат для журналістів, розкиданих війною не тільки по області, а й по різних регіонах України. Але можливість поспілкуватися у комфортному безпечному місці, пройти психологічні тренінги особливо цінні.
Мене цікавило, які ж мої колеги в обставинах не роботи, а перезавантаження, які їхні долі.
Важливо, з ким робиш спільну справу. Неприємних відкриттів не було. Навпаки, можна було на творчих зібраннях більше дізнатися нового з професійного досвіду колег. І тих, у кого практика й досвід, і молодих відкривачів інформаційних течій та айсбергів. Люблю вчитися!
Журналісти - особлива аудиторія
Аналітикиня «Громади Груп» Олена Зеленіна зауважила, що аудиторія журналістів - дуже вибаглива. Це, насамперед, люди широкої ерудиції, глибокого осмислення дійсності, більшість читає книжки чи статті з психології, беруть інтерв'ю чи спілкуються на пресконференціях із науковцями-психологами та психотерапевтами.
Журналісти дуже позитивно реагують на різні психотерапевтичні практики. Але є одна практика, яка більшості дається важко - медитація.
Це пов'язано з тим, що журналістська праця - це робота в режимі постійного самоконтролю і дедлайнів. І людині, яка живе постійно в ритмі інформаційних потоків, дуже важко розслабитися, «відпустити» себе, домогтися деконцентрації або, навпаки, концентрації уваги, наприклад, на відчуттях. Бажано, щоб учені-психологи та практики подумали над спеціальними тренінгами з медитації для журналістів.
Є нагальна потреба психологічних тренінгів для журналістів, які працюють у регіонах, де життя і робота наближені до бойових умов. І цю практику необхідно продовжувати з урахуванням досвіду Харківського прес-клубу.
Дані Національного інституту стратегічних досліджень підтверджують, що від війни емоційно та ментально страждає все українське суспільство. У певних групах населення кількість таких людей становить: з-поміж військових та ветеранів – 1,8 млн; серед людей старшого віку – 7 млн; близько 4 млн – дітей та підлітків.
Читайте також:
$2,4 трлн на війну. Палаючий світ на руїнах міжнародної безпеки
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз