Різні рівні. Частина 3. Долати невидимість з театром Серцевір. Подкаст «Градусник»

Навіщо театральні практики прикордонній області й місту, яке пережило 2022 року облогу агресора? Коментує психолог Марина Діденко, з якою авторка подкасту поспілкувалася на всеукраїнському тренінгу «Розширення можливостей журналісток в Україні».

У якій виставі якого  колективу з Чернігова  історичних персонажів  - Івана Мазепу, Пилипа Орлика і Петра І грають жінки? Подробиці – від журналістки Вікторії Сидорової

Громадська організація «Ветеранська спільнота України «Серцевір» у Чернігові  має від весни 2025 року місце, де ветерани і ветеранки війни, члени їхніх  сімей  окрім соціальної чи юридичної підтримки розраховують  на спілкування й участь в однойменному аматорському театрі.

Але головні місця – у серцях одне одного, а згодом і в поглядах тих глядачів, які прийдуть на виставу ветеранського театру, теж названого «Серцевір».

Чернігівська медіагрупа для Ольги Мелашенко поєднується з театральним досвідом – акторським і режисерським.

П’єсу військового  Юрія Вєткіна – ідейного натхненника  творчого колективу  захисників і захисниць та їхніх рідних названо мирно – «Історія іграшок». Сама підготовка майбутньої комедії теж розгортається як важливий процес для всіх причетних.

Формула «різні рівні» та осмислення важливості людської неоднаковості й такої часто недосяжної рівності аналізується і у роботі театральної спільноти Серцевіру, і в подкасті «Градусник».

Цей матеріал з'явився як натхнення після тренінгу "Розширення прав і можливостей жінок-журналісток з України", що його втілюють "Гендер Зед" та "Прес-клуб реформ".  

Читайте також:  

Різні рівні. Частина 1. Лісова журналістська школа «гасила вигорання» і формувала спільноту підтримки

Різні рівні. Частина 2. Не обминайте Мистецький вагон, хоча в ньому хочеться плакати