Пісочниця колаборантів-3: нові клани Півдня

Ситуація на територіях півдня України, захоплених російською армією у 2022 році, найскладніша для місцевих колаборнтських еліт. Це прифронтова зона, де активно діють українські диверсійні групи, а замахи на співробітників окупаційних адміністрацій відбуваються із завидною регулярністю.

Однак час йде, і тут теж починають формуватися місцеві клани, зазначає аналітик Фонду Карнегі Костянтин Скоркін 

Центрами консолідації стають «виконувачі обов’язків» губернаторів Євген Балицький у Запорізькій та Володимир Сальдо у Херсонській області.

Обидва — помітні постаті у місцевій політиці та бізнесі з багатими біографіями.

Фотожаба із соціальних мереж.

Засуджений у Домінікані до 25 років ув’язнення за викрадення людини, непотоплюваний персонаж, за яким тягнеться цілий шлейф скандалів та пригод, Володимир Сальдо за радянських часів  будував у Монголії військові об’єкти, керував Херсонбудом, три рази обирався мером Херсону, був щирим регіоналом, голосував за "диктаторські закони", ледь не втратив свій бізнес, за часів правління Петра Порошенка подвизався до партії "Наш край", був затаврований як агент "русского міру" але ще до війни почував себе в регіоні цілком комфортно.  У центрі міста за його бажанням було знищено парк й його будівельними компаніями побудовано гігантський ТРЦ "Суворівський".

Його правління в місті згадують як часи цинічного дерібану бюджетних коштів.

Чому за нього голосували? Авторка цих рядків спостерігала його свого часу на презентації партії "Наш край". Володіючи зовнішністю міської "сявки", він бездоганно володів популістською риторикою.

Й наразі мабуть живить надію вийти сухим з кривавої низки злочинів.

Сатиричний колаж на Сальдо із соціальних мереж

Євген Балицький у 1991 році закінчив Тамбовське вище військове авіаційне інженерне училище за спеціальністю «льотчик-інженер» 3-го класу. Чотири роки служив у різних авіаційних гарнізонах, а в 1995 році був звільнений в запас з Мелітопольського полку військово-транспортної авіації у військовому званні «капітана».

На початку 90-х був співкерівником ПП "ОлЖеКа", Мелітопольського пивоварного заводу і "Автогідроагрегату". Обіймав посаду президента промислово-фінансової групи "Україна-Південний Схід", а також голови правління мелітопольської організації Народно-демократичної партії України.

Балицький фігурує в довоєнних корупційних розслідуваннях. У декларації за 2014 рік депутат не задекларував фірму ТОВ "Лігіон", одним з власників якої є старший син Олександр (50% акцій).

Ні в декларації дружини, ні в декларації самого Євгена немає згадок про зареєстрованих дружиною Наталією п’яти літаків.

Один з вище згаданих літаків Балицький здавав в оренду Національному авіаційному університету за завищеною вдвічі ціною (на 3 місяці за 3.5 млн грн). Але пізніше було порушено кримінальне провадження, внаслідок чого сума оренди зменшилася на 2 млн грн.

Президент Росії Володимр Путін 30 вересня в Кремлі на урочистій церемонії підписав документи про "приєднання" до РФ окупованих територій Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької областей. У церемонії взяли участь колаборанти Володимир Сальдо, Євген Балицький, Денис Пушилін і Леонід Пасічник. Фото з відкритих джерел.

Цікаво, що головний колаборант окупованої частини Запорізької області Євген Балицький, який публічно підтримав окупацію та тиснув руку Путіну, до липня 2023 року залишался депутатом… Запорізької облради.

У пресслужбі СБУ опублікували доказову базу проти зрадника. Окрім того, що Балицький одним із перших відкрито підтримав окупантів, він ще й погрожував іншим працівникам органів місцевого самоврядування. Щоб змусити їх визнати "повноваження" гауляйтера, окупанти погрожували людям репресіями та фізичною розправою. Незгодних ув’язнювали до російських катівень, де потерпілих піддавали жорстоким тортурам.

Фото: пресслужба СБУ

Після отримання нової "посади" Балицький почав виконувати кремлівські накази. Він поширював путінську риторику й працював над придушенням руху опору. Також колаборант займався організацією "референдуму" й фальсифікацією результатів щодо "приєднання" до Росії.

На підставі усіх доказів суд визнав Балицького винним за двома статтями Кримінального кодексу.

Якщо більшість гауляйтерів – шукачів влади «на шару» на окупованих територіях банальні шахраї та корупціонери, то самопроголошений мер тимчасово окупованого Бердянська Олександр Сауленко має судимість за звинуваченням у педофілії.

 

Про це повідомив радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк. Скріншот "Громади"

Гауляйтер Бердянска Сауленко відзначився провалом псевдореферендуму та вивезенням українського зерна до РФ через бердянський порт.

До цих яскравих персонажів підтягуються і діячі «старого режиму», наприклад, колишній міністр освіти часів Януковича Дмитро Табачник та екс-глава СБУ при ньому ж Олександр Якименко.

Читайте у тему:

Не за пнюшку Табачника. Хто зібрався у депутати?

Проте загальна ситуація повністю прив’язана до становища на фронтах — над місцевим керівництвом постійно висить дамоклів меч українського контрнаступу та реальний шанс повторити долю окупаційної адміністрації Харківської області. Після відступу звідти російських військ про її представників згадують хіба українські слідчі.

Фотожаба із соціальних мереж

Що буде…

Подальша доля українських політиків, котрі пов’язали своє майбутнє з російською експансією, губиться в тумані війни, прогнозує Фонд Карнеги.

Претензії Кремля на роль одного з центрів багатополярного світу через невдалий хід СВО виявилися не надто виправданими. Тепер у Москві гарячково розмірковують: заради чого ж, власне, ведеться війна і як багато готова пожертвувати Росія задля досягнення цих незрозумілих цілей.

Разом з російськими пріоритетами змінюється і роль українських колаборантів, які за успішного перебігу бойових дій розглядаються як банальні «старости і поліцаї» при окупаційній владі, а як тільки фортуна зрадить російську армію, в хід йдуть аргументи про «іншу Україну» та якусь альтернативну проросійську еліту .

Привабливою така модель не може бути. Прагнення колишніх українських політиків, які працюють на окупованих територіях, бути визнаними як рівня російським колегам не надто заохочується, а ризики з кожним днем дедалі вищі.

Росії не вдалося досягти повноцінного розколу української еліти ні 2014-го, ні 2022 року — в обох випадках на її бік перейшла лише невелика частина. Аналітик Фонду Карнеги Костянтин Скоркін робить висновок: вкотре Кремль підводить недооцінка суб’єктності та емансипації України.

Фото: Bloomberg

Українські магнати Південного Сходу були готові орієнтуватися на Путіна як якогось гаранта пострадянської корупційної моделі у своїх суперечках із Києвом, але зовсім не збиралися приймати Путіна-завойовника. Тим більше, що Росія була не дуже щедра і справедлива до своїх прихильників. Ті ж, хто зробив свій вибір на користь Москви, опинилися в одному човні з старим авторитарним режимом, без особливих альтернатив, крім беззастережної підтримки його лідера.

Закінчення.

Початок читайте тут: 

Перша частина:  Пісочниця колаборантів-1: кримський симбіоз

Друга частина: Пісочниця колаборантів-2. Донбас: сіра зона та "вахтовики"

Читайте також:

Тризуб на щиті. Перехрестя думок