Майже під свято тюльпанів Сайри лола таджицька відзнака приїхала до Харкова

За видану книгу вибраних творів Садріддіна Айні  харківського дослідника минулого і видавця Андрія Парамонова фонд Садріддіна Айні (Республіка Таджикистан) нагородив своєю відзнакою.

Як пише Андрій Федорович у соцмережах, «звісно, що до цього видання доклали зусилля ще декілька людей, серед них редакторка Ольга Боглевська, дизайнер Олег Панченко,  верстальник Олександр Павлов. При підготовці книги до видання значну допомогу мені надала Олександра Крутас і Харківська державна наукова бібліотека ім В.Г. Короленка. Книга С. Айні була видана українською мовою вперше за роки незалежності завдяки Благодійному фонду Дениса Парамонова. Видання безкоштовно розповсюджується фондом по бібліотеках України».

Презентація книги  відбулася наприкінці лютого 2025 року в посольстві Республіки Таджикистан у Києві.

ЧОМУ ВАРТО ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО ТАДЖИЦЬКОГО КЛАСИКА?

Садриддін Айні    (квітень 1878 — липень 1954) — таджицький письменник, громадський діяч і науковець. Лауреат Сталінської (згодом – Державної  премії (1950, за книгу "Спогади" ("Бухара").

Айні народився в селі Сактарі (нині Гіждуванський район, Бухарської  області Узбекистану). Навчався в бухарських медресе, був близько знайомий з бухарським інтелектуалами і просвітниками. 1927 року належав до організаторів Самаркандського державного університету, який тоді називався академією.

Склав першу антологію таджицького національного творчості "Зразки таджицької літератури". Вона включає в себе кращі зразки поезії, починаючи від Рудакі (його перекладав наш земляк-харківець Василь Мисик) і до початку XX століття.  

З 1951 року академік і перший президент Академії наук Таджицької РСР.

Садріддін Айні крім рідної таджицької мови  знав узбецьку і деякі свої твори писав саме узбецькою, чим зробив значний внесок у розвиток обох літератур.

Автор художніх творів і праць з історії та літератури народів Середньої Азії.

Пантюркісти, тобто прихильники об’єднання всіх тюркських народів,  заперечували історію Таджикистану і відмовляли таджикам у праві вважатися нацією. Ось Садріддін Айні цієї антологією "Зразки таджицької літератури"  і довів існування таджицької нації, її історії та права своїх співвітчизників  мати власну  республіку. 

27 лютого 2025 року в Посольстві Республіки Таджикистан в Україні відбулося зібрання на тему «Національна ідентичність і почуття патріотизму» за участю таджиків, які проживають у Києві й Київській області, а також представників української інтелігенції з Києва, Харкова і Одеси.

Під час зібрання пройшла презентація книжки класика таджицької літератури  Садріддіна Айні «Вибрані твори», яка нещодавно вийшла українською мовою в Харкові, у видавництві Андрія Парамонова.

Також презентовано книгу «Таджики та прикордонне розмежування 1924 року» (автор — кандидат історичних наук, посол Таджикистану в Україні Давлаталі Назрізода).

Важливо, що в цій книзі описані історичні події, боротьба  за становлення Таджикистану як окремої республіки в Середній Азії.

Глава дипломатичної місії  висловив думку про необхідність зміцнення національної ідентичності, патріотизму, гордості за свою мову й культуру.

Посол зазначив, що в червні 2025 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі відзначатиметься 700-річчя від народження виданого таджицького й перського поета-класика Гафіза Ширазі.

Додам, що Гафіза в Харкові перекладав українською мовою за оригіналами поет і перекладач, в’язень сталінського концтабору на Соловках Василь Мисик.

Уже після смерті письменника переклади Василя Олександровича класиків світової літератури 1990 року вийшли в Києві у поважному томі «Захід і Схід» у серії «Майстри поетичного перекладу».

Повернімося до полій 2025 року. Як пише сайт Посольства Республіки Таджикистан в Україні,

під час презентації книжки класика таджицької літератури  Садріддіна Айні «Вибрані твори» українською мовою учасники обговорення високо оцінили цю ініціативу як позитивне явище у культурних відносинах між Таджикистаном і Україною.

В обговоренні видання взяли участь сходознавці й літературознавці, а також представник «Фонду Дениса Парамонова», за чиєї підтримки Андрій Парамонов реалізував у прифронтовому Харкові цей перекладацький проєкт.

Рішенням Правління Літературного фонду імені Садріддіна Айні медаллю Фонду нагороджено діячів української культури, які доклали багато праці для популяризації таджицької літератури, зокрема, творчості Айні в Україні.

Цей музей класика тепер входить до реєстру  туристичних об’єктів Бухари та її передмість.

У грудні 2024 року президент Узбекистану підписав відповідну постанову про вшанування Садріддіна Айні. Рішення влади називають символічним кроком напередодні 150-річчя цього письменника й громадського діяча, яке будуть відзначати 2028 року в обох країнах – Таджикистані й Узбекистані.

ЦИТАТА ІЗ ПРОЗИ АЙНІ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ

На другому березі Мазрангану, одразу за кишлаком, починалася широка, трохи похила, рівнина. Всю її площу покривали рівчаки для стоку води. На великих каналах стояли млини, і від них відгалужувалися менші канали  і зовсім вузькі для стоку грунтових вод – вони тяглися по краях посівних земель. Дзюркотіння води в каналах і ариках, зливаючись із шумом води, що котиться по млинових жолобах, і плескотом води  в Зарівшані, звучало справжньою музикою. Посіви кунтужу, квасолі, гороху, динь і особливо рису ще додавали краси веселим зеленим полям.

Не стояли пусткою й не засіяні землі цієї місцевості. Їх покривали зарості червоної трави висотою до пояса дорослому. Фазани, яким рідко де вдається сховатися від людей, у цих густих паростях  спокійно влаштовували гнізда»

«Ахмад – підкорювач дивів»

Є у вибраних творах Айні чимало трагічного і похмурого, а не тільки  елегійні описи природи чи старої школи. Наприклад, історія з повіями Мауланабаду чи діалоги із твору «Бухарські кати». Поряд із катами є ще й арбакеші – перевізники страчених («скільки ми почули за одну тільки ніч про підлості всяких мерзотників»).  Але обминімо гарбу мертвих.

Краще про свята квітів, що влаштовуються в Середній Азії  з давніх давен.

ТАДЖИЦЬКІ ТРАДИЦІЇ: САДА, СВЯТА ПРОЛІСКІВ, ТЮЛЬПАНІВ І НАВРУЗ

Фермери Таджикистану 31 січня відзначили  Сада – початок польових робіт. Древнє свято Сада має доісламські корені. «Сада» в перекладі з таджицької мови означає «сто» і нагадує, що до сонячного рівнодення, тобто 21 березня,  до Наврузу залишилося 50 днів і 50 ночей. Після свята Сада починають обробляти й підживлювати землю, підрізають і саджають дерева, доки не набубнявіли бруньки фруктових дерев.

Свято пролісків. Проліски — доказ приходу весни, а перший з хлопців, який знайде пролісок у цій гірській країні, вважається справжнім щасливчиком.

У сім’ях готують традиційний плов — « Оші бойчечак» і збирають частуватися близьких і рідних. Це святкування є підготовкою до Наврузу  – головного весняного свята.

Сайри лола. Свято тюльпанів, пов’язане з танцювальною і хоровою музикою. Таджикистан – рідний дім тюльпанів.

Свято тюльпанів згадує і Айні у творі «Смерть лихваря». Скнара-бай дозволяв синові  тільки двічі на рік  витрачатися на частування друзів. Один раз у заміському саду, що належав родині, а вдруге – під час гулянь,  коли населення різних регіонів Середньої Азії виїздило збирати перші тюльпани.

«Бай видавав синові, розраховуючи на відомих йому гостей, рис і катлами домашньої випічки. М'ясо, моркву та цибулю він також купував сам. Щоб відвезти гостей до місця гулянки, він наказував закласти гарбу з невисокими колесами. Ніяких модних фаетонів і коней, обвішаних дзвониками».

Про квіти в різних національних традиціях можна  розповідати довго.

Свято Нового року Навруз охоче підхоплюють квіткові магазини світу, пропонуючи ефектні композиції для домівок. Навруз відзначають кілька днів, аж до 24 березня. Перекладається «Навруз» як «новий день» і символізує перемогу світла над темрявою, оновлення людського духу й природи.

Тож до такої теми додам фото з підсніжниками від Андрія Парамонова.

Зустрілося мені тлумачення підсніжників – «квітка надії». Разом із пролісками вони вже відкрили українську весну. На батьківщині Айні Навруз прийшов із температурою на вулиці +26.

Айні  любив іноді додавати у свої оповіді стару приказку. Оберу і я кілька таджицьких  перевірених часом висловів  на фінал

 цієї публікації про видавничі справи Андрія Парамонова.

Сонце зігріває повітря, друг – душу.

Свій килим продавай туди, де сам можеш сидіти скраю.

Дні народжуються від днів, сьогодення приходить з минулого і починає майбутнє.

Читайте також:

Життя довоєнне і фронтове у новій книжці бойового медика. «По кінські вуздечка наточили крови одне в одного два війська»

Ходіння за сніги війни. Нова книжка з Харкова