Мадонна в харківських снігах (меморіал жертв тоталітаризму в Харкові). Обкладинка нового перекладу з польської мови Ігоря Мацкевича
Як перегукнулися скульптура з українсько-польського меморіалу в П’ятихатках і обкладинка книжки про Кашубську Мадонну
21 лютого - міжнародний день рідної мови.
Наприкінці ХХ століття його заснували для захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які протестували проти урядової заборони на використання в країні їхньої рідної — бенгальської, мови. Відтоді щороку Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого міжнародним днем рідної мови.
Виросло два покоління, перш ніж світові організації погодилися, що потрібно захищати й рятувати не тільки бенгальських тигрів, а й бенгальську мову та загалом усі мови, що опиняються під геноцидною загрозою.
Головний герой цієї розповіді – перекладач і викладач польської мови Ігор Мацкевич походить із родини, яка зазнала утисків і випробувань вигнанням до Сибіру за те, що жили в тій частині планети, де носіїв української мови було найбільше – на заході України. В Харківському університеті, який зараз називають Каразінським, він у складний період постшістдесятництва обрав українську філологію із розширеним курсом польської мови.
За роки повномасштабного вторгнення росагресора в Україну Ігор Мацкевич переклав, працюючи переважно у Харкові й видав у нашому місті чотири книжки польського письменника Єжи Лімона, який жив і писав у Гданську, створив там Шекспірівський театр.
1596 року у Гданську заснували бібліотеку. Це друга найстаріша публічна книгозбірня Польщі після Ягеллонської в Кракові. Спочатку вона називалася Бібліотека міської ради Гданська, потім Бібліотека міста, а нині – Бібліотека Гданська Академії Наук Польщі. Почалася історія цієї бібліотеки з книжок, врятованих від час морської пригоди.
Ігор Мацкевич розповів: «Пані Беата мені надіслала ксерокопію портрета засновника бібліотеки Яна Бернарда Боніфація, маркіза Орії і дала дозвіл сфотографувати інтер'єри та портрет його у читальному залі під час роботи над перекладом. А я їй подарував уже надруковану книгу під час зустрічі».
Це найбільше зібрання української літератури в Польщі, яке налічує понад 3 000 примірників. Тут представлено літературу з української історії, класику і твори сучасних українських письменників.
Засновниця і завідувачка Української бібліотеці Гданська – харків'янка Дарія Балабай.
Усі чотири книжки Єжи Лімона, перекладені нашим земляком, доступні у цій книгозбірні, включно із притчею «Про хлопця, котрий хотів стати безсмертним». Це теж 2025 рік.
Зустріч з Ігорем Мацкевичем «Наперекір війні» в бібліотеці професора Єжи Лімона організувала керівниця Української бібліотеки в Гданську Дарія Балабай. «Він це все зробив у Харкові під час війни!» – наголошувалося в запрошенні.
Зустріч організована в межах LIMONiada Astralna, циклу заходів до 75-ї річниці від дня народження Єжи Лімона.
Мадонна і Кашубія для мене – головні героїні згаданої книжки. Кашубія – історична область над Балтійським морем з центром у місті Гданську на півночі Польщі, а кашуби – корінне її населення.
Гданську вдалося зберегти польську мовно-культурну ідентичність за умов величезного німецького впливу, представленого й досі в мистецтві, архітектурі.По-своєму сприяла цьому й споконвічна присутність у Помор’ї етнічної спільноти – кашубів.
Із розмови з Ігорем Мацкевичем про «Кашубську Мадонну», село кашубів на березі Балтики, а саме на мисі Розев’є, та їхню мову й найвідоміших діячів
– Можливо Ви теж побували на мисі Розев’є?
– Пані Ірино, у вас хороша інтуїція. Ви вгадали. Я ніби бачу все це внутрішнім зором і згадую 2022 рік. Ми з дружиною поїхали до своєї донечки до Гданська. Нам активно допомагала Польща, але десь у травні почав активно шукати роботу. В інтернеті прочитав оголошення про потребу працівника у ДОСі – дім опіки сеньйорів. Це було у Ястшембій Ґурі – така поетична назва означає «яструбина гора». Кашубською це буде Pilece. Це курортне поселення у Пуцкому повіті Поморського воєводства, ґміна Владиславово. Найбільш північна місцевість, там дуже високий берег, а кліфи – урвисті скелі – нависають над Балтикою. На роботу я їздив із Гданська електричкою з пересадкою на автобус у Гдині. По дорозі помічав, що всі назви на вказівниках дублюються кашубською мовою. Можна сказати, був у самому серці Кашубії.
У проміжках між працею я встиг оглянути місцеві цікавинки. Це пам’ятник Зірка Півночі, який символізує, що ця точка Польщі найдальше висунена на північ.
Підходив до Розев’янського маяка, польською мовою лятарня морска. Спускався до моря вздовж Лисячого Яру – ще одне унікальне з географічної точки зору місце. Там ростуть старі букові дерева, такі покручені, чіпляються за ґрунт. Також там є стела з орлом, яка нагадує про повернення короля Зиґмунта ІІІ із Швеції. Цього орла німці викрали у 1939 році, як тільки у вересні окупували Польщу. На щастя, по війні 1945 року вдалося його розшукати і повернути на місце.
У Ястшембій Гурі (переклад поетичний – Яструбина Гора) я вивчив кілька слів по-кашубськи. І вже відповідав ствердно «jo» (йо) замість польських tak, owszem (овшем). Між іншим, це мені допомагало при перекладі. Коли я читав відповідні місця в оригіналі, ніби бачив це власними очима.
– Морські катастрофи біля цього кашубського села стали джерелом і їхньої мови з багатьма запозиченнями, і їхніх статків (намагання виміняти зіпсованого механічного перламутрового словника, а коли не вийшло – пропозиція дюжини шовкових панчіх, усе з порятованого з морських хвиль товару чергового розбитого штормом вітрильника). Є в книзі й етимологія назви «кашуб». Це єдина і точна версія чи Ви знаєте й інші?
– Якщо говорити про самоназву цього етносу, то більш відповідним буде слово «кашуба». На перший погляд здається, що слово жіночого роду. Насправді ні, бо у польській мові є багато слів із закінченням на – а, які належать до чоловічого роду: артиста, поета, програміста і навіть націоналіста. Хоча переважно слова із закінченням на а – жіночого роду. Я з цим стикаюся при викладання польської і постійно нагадую учням, що колега – чоловічий рід, а якщо ви хочете жіночий, то колежанка. Прізвище Кашуба є в українців. Мій знайомий, якому я подарував примірник перекладу «Кашубської Мадонни», відразу це зауважив.
Етимологія слова кашуба – складки на одязі, фалди або важкий одяг не дуже переконлива.
Александер Брюкнер – відомий польський славіст наводить свою версію: він ділить це слово на дві складові – ка- шебе, ка він вважає префіксом, який означає потовщення, а корінь слова – шуба, кожух, тобто в цілому треба розуміти товстий кожух. Є інший підхід, етнонім виводять від топоніма Кашубія – болотиста земля, вкрита травою. З цим можна погодитися. Але вчені працюють далі.
– Яке ж Ваше особисте сприйняття кашубської мови?
Уперше я почув, що така мова існує, навчаючись на філологічному факультеті Харківського університету. Це було щось екзотичне, як словінська, наприклад. І от 2022 року я несподівано зіткнувся з нею наживо. У кінці березня ми з дружиною виїхали у Гданськ до донечки. Замешкували по вулиці Півній – це історичний центр міста. Я ходив у бібліотеку поруч на вулиці Маріяцькій. Там можна було випозичати літературу і читати вдома. Прочитав усе, що було, про історію міста, особливо мені подобалися книги професора Анджея Янушайтіса. Я навіть пізніше з ним познайомився особисто і в 2025 році подарував примірник «Кашубської Мадонни». (На жаль, цей неперевершений знавець історії, почесний громадянин міста, нещодавно у віці 98 років помер.)
Потім у бібліотеці я побачив словник кашубської мови, деякі тексти кашубською і перечитав це. Було складно і незвично. Зрозуміло, що мова слов’янська, але дуже древня, з елементами німецької мови, Німецьку я вивчав, тому дещо розумів. І ще щось таке, що не зустрінеш більше ніде. Кашубську я почув у лекційній залі базиліки Маріяцької. Був щорічний ярмарок Святого Домініка – йому вже понад 700 років. Тоді справжній кашуба – виступав досить незвично – з акордеоном, познайомив нас із живою мовою.
У Гданську, Гдині і Сопоті – так званому Тримісті – неможливо не помітити присутність кашубів. Я зробив би акцент на таких постатях як Флоріан Станіслав Цейнова, Антоні Абрагам і Лех Бондковський. Кожен з них у різний час зробив вклад у те, щоб кашубів помічали.
Цейнова написав і видав граматику мови, опрацював норми літературної кашубської, боровся проти германізації. Одночасно він не був і прихильником полонізації. Йому належить фраза: «Кожен кашуб – поляк, але не кожен поляк – кашуб». Коли я йшов у бібліотеку на Маріяцькій, щоразу бачив на розі будинку присвячену йому меморіальну дошку. До речі, там розташована садиба зжешення, тобто об’єднання кашубсько-поморського. Воно досить активне, має свій сайт в інтернеті, підтримку кашубської діаспори, присвоює цікаві нагороди. До речі, Дональд Туск – теперішній прем’єр Польщі, а перед тим – голова Європейської Ради – теж кашуба. Там само є крамничка кашубських сувенірів, яку тримають дві симпатичні пан-кашубки – мати і донька. Я там придбав кілька цікавих речей на подарунок.
З Гданська можна поїхати на ШКМ – шибка колей мєйска – швидкісний міський потяг – до Гдині, де кашубська присутність відчувається ще більше. От, наприклад, ви йдете з вокзалу на берег Балтійського моря. По дорозі вам зустрінеться пам’ятник Антонію Абрагаму на Кашубській площі.
Пам’ятник Абрагаму – 2001 року. Є ще кілька на Кашубщині. Абрагам – будитель кашубів, він не дав знівелювати мову, традиції, культуру цього народу. Часто його називають Королем кашубів. Він навіть не мав формальної освіти, лише однокласна прусська школа. Але зробив надзвичайно багато для того, щоб кашубів помічали. Був навіть учасником мирної конференції в Парижі після першої світової війни, де права Польщі на Помор’я остаточно визнали.
Лех Бондковський – ще один кашубський діяч. Польський і кашубський письменник, журналіст, перекладач. Учасник війни, відзначений Срібним Хрестом ордена Віртуті Мілітарі – найвищою військовою нагородою Республіки Польща. По війні співпрацював із Лехом Валенсою у Солідарності, написав історію кашубської літератури. Пам’ятник Бондковському у Гданську належить до найновіших. Я використав його фото у перекладі «Кашубської Мадонни».
– Через соцмережі Ви запропонували бібліотекам свої книжки, перекладені з польської мови. Чи був відгук на пропозицію і чи вона ще «працює»?
– Так. Відгук був. Причому досить несподіваним і звивистим шляхом. Пан Євген Панов, котрий тепер у Нідерландах на реабілітації, дав мою адресу пані Олені Бондаренко – завідувачці Біляївської селищної бібліотеки Харківської області. Він разом з її чоловіком захищав у територіальній обороні нашу Харківщину. На жаль, побратим пана Євгена загинув, а він змушений був демобілізуватися по хворобі. Я відразу зібрав поштове відправлення з трьох перекладених книг Єжи Лімона і надіслав у Біляївку. Вже отримав підтвердження і подяку від пані Олени. До речі, Біляївка досить пам’ятне для мене місце. Там я кілька разів був на дуатлоні – така спортивна дисципліна: біг плюс велогонка і знову біг. Багатолітнім організатором змагань був Євген Панов. Знайомство з ним почалося з поїздки на Варшавський марафон, який я організовував для харківських спортсменів.
А взагалі, мені треба мобілізуватися і робити відправки системно – скласти список, відслідковувати. Хоча це невдячна робота. Але я оптиміст і це мене тримає на плаву.
– Дякую за розмову.
Детальніше слухайте:
Мадонна з харківським обличчям допомагає шпиталю. Подкаст «Градусник»
Про перекладача Ігоря Мацкевича знають в СБУ – спільноті в соцмережах, яка розшифровується «Сільські бібліотеки України». Але одна адреса для нових перекладів постійна (для особистого відвідування) – Харківський військовий шпиталь.
Це вже прифронтова літературна традиція - дарувати військовим у шпиталі після виходу книжки польського письменника Єжи Лімона, перекладені українською мовою і донатити на повсякденні потреби невеликі суми – від тисячі гривень і більше. Одного разу була й тисяча злотих.
На фінал розповіді процитую слова із «Кашубської Мадонни» Єжи Лімона, якого знайшов і відкрив Ігор Мацкевич – для себе й для нас, читачів України й інших країн, де читають українською не тільки на подіях до міжнародного дня рідної мови 21 лютого:
«Ми очевидно вже настільки просякнуті злом, що спостерігаючи прояви його заперечення, остовпіло протираємо від здивування очі, ніби потаємно вірячи, що добро – у цьому аморальному світі – може бути тільки фантасмагорією».
Єжи Лімон
Фото надав Ігор Мацкевич
Колажі авторки публікації Ірини Мироненко
Також перекладач Ігор Мацкевич розповідає інші історії тут:
«Переклад врятував від безнадії». Книжка відомого поляка вийшла в Харкові
Читайте ще:
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз