Емблема "Крилатого Лева". Фото із відкритих джерел
Диплом міжнародного літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев» завоювала Аліна Чернуха (Зміїв Харківської області).
Журі восьмого Міжнародного літературного конкурсу рукописів прози «Крилатий Лев»–2024 визначилося з іменами лауреатів, володарів спеціальних відзнак і дипломів. Перемогла льв’янка, друга премія і спеціальна відзнака часопису «Дзвін» теж залишається у Львові, але вже у чоловічих руках. Третя премія підтримала ще одну львівську авторку. Дипломи оселяться за такими адресами: Нью-Йорку (США), Стрий (Львівщина), Київщина і Зміїв Харківської області. Там живе і працює письменниця Аліна Чернуха.
Багато хто із прихильників поезії знає її як Аліну Борщову.
Аліна – уродженка Слобожанського на Зміївщині. Закінчила Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, факультет української мови та літератури. Працювала у районній газеті «Вісті Зміївщини», згодом у газеті «Vivat Lex» (з латини – Хай живе закон) Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Авторка збірок «Система самозахисту», «Музей неслухняних фігур», «Філософія весни на двох», «Моя душа воскресає».
Аліна Чернуха (Борщова) належить до Національної Спілки письменників України. Разом із Оксаною Бойко керувала літературною студією «Пластилін – зліпи з себе митця!», що діяла при юридичній академії.
Тепер Аліна старається зацікавити створенням текстів – прозових і віршованих – своїх земляків, тобто дорослих і дітей у Зміївській громаді.
Окрім віршів і прози, Аліна пише казки й пісні. Неодноразово успішно брала участь у творчих конкурсах. Так, 2003 року перемогла на міжнародному конкурсі молодих українських літераторів «Гранослов». Двадцять років тому вона стала юною лауреаткою всеукраїнського конкурсу поезії «Любіть Україну». Слобожанку вітали з перемогою на конкурсах в Києві й Харкові, Одесі й Краматорську.
Видавництво «Смолоскип» відзначило її в номінації «Дитяча література».
Отже, прийшов час запам’ятатися у Львові.
На конкурс «Крилатий Лев» наша землячка подавала повість «Соломія +Софія = Слава». Один із львівських прозаїків порадив Аліні змінити назву цього твору, бо вона здалася йому дещо дитячою. Літераторка не поспішає з рішенням, бо за такими формулами, які вишкрібали на стовбурах дерев або якихось поверхнях (столах у класах і студентських аудиторіях) постають перші почуття її юних героїнь.
Інтерв’ю з дипломанткою «Крилатого Лева»
Ірина Мироненко. Серед переможців «Крилатого Лева» скромно притулився єдиний автор-чоловік. Хоч перейменовуй конкурс «Крилата Левиця»! Чоловіки воюють, важко працюють, пересиджують війну за кордоном чи стають максимально непомітними в Україні, щоб не потрапити на фронт. Можливо, тому їхніх рукописів менше? Чи якісь інші причини, що ховаються у психології творчості? Як вважаєте?
Аліна Чернуха. Так, можливо. Або ж це випадковий збіг обставин, що серед відзначених – тільки один чоловік. Було подано близько сорока рукописів. Це не так і багато для цього конкурсу, якби він проходив за інших умов. І чоловікам, і жінкам зараз випала складна місія. Я намагаюся не поділяти творчість на чоловічу й жіночу.
І.М. Ваша повість – про юних сучасниць. Тож пропоную перше знайомство з повістю «Соломія +Софія = Слава» за цитатою з інтригою.
А.Ч. Наступного дня Софії було зовсім зле. У сусідів бік і глянути не наважувалася. Вхопила дзеркало й стрімголов із хати. Тільки й бовкнула матері: «Я — гуляти!» А куди гуляти зрання, Богові відомо. Гайнула у поле, що було вкрите жовтими цяточками. А те поле вважається Софійці самим життям.
Соняхи — люди, що хиляться до землі. Є стрункі, голівки в них багаті, яскраві, а є дощами побиті, криві й украй знесилені. Іде між них Софія, сичить, як зла птиця, дірки у соняхах-людях просвердлює. О, стрункий, підтягнутий, як Соломія… Хрусь по обличчю. Соломія-сонях затрясся. Софія образу ковтає й знову б’є, потім ще і ще, аж труситься та справи своєї не полишає. Вже й голівка у соняха хитається, ще удар і лежить сонях на землі. Ногою штовхнула й пішла далі, людей-соняхів колошматити, щоб знали, як із самою Софією у боротьбу вступати. Ще мить і здається дівчині, що вона вже сама у тому полі-житті. У вухах гуркіт. Наче машина якась їде і соняхи викорчовує. Калічить їх та ганьбить. І вже немає струнких красенів, і понівечених немає, жодного. Лише вона посеред поля-життя і Славко, що йде назустріч і усміхається.
Дзеркальце у кишені бовтається. І так хочеться Софії у нього глянути, кожен сантиметр на обличчі роздивитися й зрозуміти, чому Славко її не любить. Пішла до глоду, що за полем рясно ріс, обперлася об дерево й наче завмерла.
Люстерко поперед очі — а там і обличчя немає — тільки злість застигла. Очі до неба. Свердлить його поглядом. А із самої синьої глибини павутиння доль звисає, тонке, мережане й легке-легке. Доторкнешся і порветься наче.
Софія й собі хоче павутинку висмикнути, не виходить. Гнівається. Раптом буревій насувається, темно стає, боязко й павутинки вітром висмикуються одна за одною. І бачить Софія, як люди-соняхи біжать до них, вихоплюють, граються ними, не знаючи, що то павутинки долі.
І. М. Коли писалася повість «Соломія +Софія = Слава»? І взагалі, коли Ви відчули, що час від своїх віршів перейти до втілення у прозі уявлень про світ, людські стосунки, зрештою, добро і зло у різноманітних проявах?
А.Ч. Після віршів я почала писати короткі оповідання. Вони друкувалися в журналах, зокрема, в «Березолі». Після оповідань відчула, що мені цікаво закручувати сюжет, вибудовувати складну історію. Так років десять тому з’явилися перші паростки повісті. 2014 року невеликий фрагмент цієї прози був відзначений на обласному творчому конкурсі імені Олександра Масельського. Тоді написати довший твір було для мене чимось грандіозним. Я писала й редагувала, показувала більш досвідченим авторам і знову щось дописувала. І вже потім надіслала рукописа до Львова, на міжнародний конкурс прози «Крилатий Лев».
Довідково:
«Крилатий Лев» вшановує своїх переможців від 2016 року. Опікується конкурсом його засновник – нині голова Львівського обласного осередку НСПУ Олесь Дяк. За роки повномасштабного вторгнення журі продовжувало відзначати кращих. Аліна Чернуха зі своєю повістю – перша дипломантка «Крилатого Лева» з Харківщини.
Доки повість «Соломія +Софія = Слава» іще не вийшла друком, авторка погодилася прокоментувати її проблематику й почитати фрагменти для слухачів подкасту «Градусник», який незабаром буде доступний на сайті регіональних медіа Харківщини «Громада. груп».
Читайте також:
Психологічне перезавантаження можливе і в музеї
Коментарі
Ще декілька актуальних новин на зараз