Science (США): наукова спільнота України сумує. Щонайменше 100 дослідників загинули після повного вторгнення Росії

Нагадаємо, що Річард Стоун першим з іноземних журналістів написав про те, як стійко виносить тяготи війни наукова спільнота Харкова ("Громада" писала про це в статті Science (США): "Покалічене місто відмовляється здаватися!" ). І ось 23 лютого, напередодні другої річниці, у журналі Science 

опубліковано статтю про українських учених, які загинули внаслідок агресії рашистської федерації.

"Громада" представляє своїм читачам статтю Річарда Стоуна в перекладі українською мовою і під своєю редакцією.

...Відтоді, як президент Росії Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, щонайменше 100 українських науковців і ще багато студентів загинули — на передовій, під час мінометних і ракетних обстрілів міст або вбиті російськими військами .

Інші померли від серцевих нападів чи інших захворювань через стрес, пов’язаний з війною, або через перенавантаження медичних послуг.

…Перед світанком 2 січня в Києві завили сирени повітряної тривоги — майже щоденне явище, яке часто минає без інцидентів. Не в той день. Вибухи пролунали по всій українській столиці, коли протиповітряна оборона намагалася збити дощ ракет, у тому числі 10 гіперзвукових «Кінжалів». Детонації розбудили радіоеколога Інституту гідробіології Національної академії наук України (НАН) Наталію Шевцову. Через кілька хвилин ракета влучила в бік будинку, де  також жила матір Наталії, Людмила Шевцова, видатний біолог.

Квартира Людмили була розтрощена, уламки заблокували Наталію. «Я плакала: «Мамо! Мамо! Але вона не відповіла».

Людмила Шевцова – лише одна із зростаючої кількості українських дослідників, які загинули під час війни з Росією.

Як експерт з річкових екосистем Інституту гідробіології, Шевцова в 1970-х і 1980-х роках часто їздила для польових досліджень у різні регіони, включаючи Польщу, Ірак і Лівію — рідкісний привілей для радянського вченого.

«Вона була маленькою жінкою, але завжди елегантною. Її прозвали «Колібрі», – розповідає Наталія Шевцова.

Людмила Шевцова у 75 років, давно переживши звичний пенсійний вік, викладала на факультеті екології Національного університету «Києво-Могилянська академія».

До кінця «вона все ще була досить інтелектуально залученою до студентів та інших викладачів. І така привітна — завжди усміхнена», — розповідає еколог Віктор Карамушка, завідувач кафедри природознавства університету.

Людмила Шевцова хотіла, щоб її онучки, як і їхня мама, пішли по її стопах і вивчали гідробіологію. Вони заперечували.

«Я сказала їй, що маю інше бачення свого життя, — розповідає Дарина Гулей. Але коли 28-річна Гулей зателефонувала своїй бабусі 27 грудня 2023 року, щоб повідомити, що вона захищатиме докторську дисертацію в архітектурі наступного дня в Київському національному університеті будівництва і архітектури, «вона була така щаслива! Вона двічі прочитала мою дисертацію, поставила кілька запитань». Гулей поділилася гарною новиною про свій успішний захист під час їхньої останньої розмови.

2 січня Дарина Гулей з чоловіком помчали Києвом до житлового будинку після того, як її мати подзвонила та повідомила, що у будинок бабусі влучила ракета.

Світанок починався через рукопашну сутичку пожежників, медиків і приголомшених жителів.

«Я відчула бабусю поруч», — розповідає Гулей, і саме тоді з будинку вийшла фельдшерка з Людмилою Шевцовою.

 Її тіло було пронизане осколками, вона втратила багато крові, але все ще дихала.

Наталія розповідає, що її мама швидко згасала і не могла говорити. «Але було ясно, що вона розуміла, що я жива. Сподіваюся, це трохи її втішило», – каже Наталя. «Тоді моя люба мама відвернула голову і померла».

Грунтохімік з Інституту екології Карпат НАН України у Львові Володимир Козловський був одним із провідних українських експертів із забруднення екосистем важкими металами. Він був фахівцем з атомно-абсорбційним спектрометром, каже заступник директора інституту Наталія Кияк, яка називає його «незамінним».

У 2005 році Козловський провів 1 рік у Корнельському університеті як постдок у біолога рослин Олени Ватаманюк, яка тоді відкривала свою лабораторію.

 «Я шукала когось надійного, цілеспрямованого та дійсно гідного довіри», — каже вона. «Володя був усім цим і навіть більше».

В Ітаці, Нью-Йорк, Козловський здійснив мрію дитинства, розповідає його дружина Наталія Романюк, фізіолог Львівського національного університету імені Івана Франка.

«Він купив дуже дорогий телескоп, і ми разом дивилися на кільця Сатурна». І він обожнював тварин, каже вона. «Він рятував хворих птахів. Вбити вдома комара чи павука не дозволяв — їх треба було обережно виносити на вулицю і відпускати».

Після того, як Росія анексувала Крим, а підтримувані Росією сепаратисти захопили частину східної України в 2014 році, Козловський, який займався карате в дитинстві, знову став тренуватися і поступово перейшов від білого пояса до коричневого — «ніби він знав, що йому доведеться колись битись», – каже Романюк.

У березні 2022 року він приєднався до бригади територіальної оборони у Львові, що на заході України, і взяв собі позивний «Джокер». Через кілька місяців його та інших призовників запросили в зону бойових дій. «Я його благала не йти, — каже Романюк.

Того ж липня підрозділ Володимира Козловського відправили в Донецьку область. З передової він надсилав дружині та їхнім двом синам-підліткам фотографії собак, фазанів, жуків та інших тварин, яких зустрічав.

«Останнє відео, яке він надіслав, — миша в окопі їсть печиво», — розповідає Романюк. Рано вранці 19 червня 2023 року біля міста Кремінна російський танк атакував бойову частину Козловського. Того дня він помер від осколкових поранень.

За 6 років роботи молодшим науковим співробітником Інституту монокристалів НАН України в Харкові Ігор Галкін спеціалізувався на вирощуванні спеціальних кристалів сапфіру для промислового застосування.

Працюючи в науковій установі, він був звільнений від служби в армії, але все одно пішов добровольцем до лав територіальної оборони в перший же день повномасштабного вторгнення, взявши позивний «Студент».

За словами його старшого брата Андрія Галкіна, Ігор «був дуже акуратним — перфекціоністом. Все має бути складено по поличках».

Він також був досвідченим художником, і брати разом мріяли відкрити майстерню, – розповідає Андрій.

Вранці 3 травня 2023 року Ігор Галкін потрапив під обстріл під час несення служби на посту оборони в Серебрянському лісі поблизу Кремінної. Він отримав осколки в шию та око і помер за 6 місяців до свого 30-річчя.

«З його смертю, — каже Андрій Галкін, — забрали частину мене».

Читайте також:

Світові зірки вищої школи про тиху глобальну академічну революцію...

Будемо раді Вашій підписці в наших соцмережах: 

Телеграм:  https://t.me/gromada_group

Фейсбук:  https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti

https://www.facebook.com/gromada.grp