Шалений тиск на священників ПЦУ: масована пропаганда перевертнів в рясі та обдурювання вірян. Чому сповільнився перехід церков до ПЦУ?

Найнижчий  показник лише в Запорізькій області. Там з 371 громади московського патріархату до ПЦУ перейшла лише одна громада. Це  становить 0,27%.

Чому цей процес не активізувався повною мірою навіть  під час війни, коли московські попи остаточно скинули маски, і показали справжню свою сутність, виправдовуючи російську агресію та благославляючи окупантів на війну, терор та вбивства українців?

Що стає на перешкоді переходу  церков до ПЦУ? І не лише на сході України.

Досліджувала «Громада».

За шість років в Україні до ПЦУ  перейшло  менше 15% церков УПЦ МП

З 2018 року, коли в Україні почалося створення Православної церкви України,  з УПЦ (МП) до ПЦУ перейшло  1805 релігійних громад  та монастирів (станом на 8 листопада 2024 року).

Найбільше громад  за шість років перейшло до  ПЦУ під час війни: у 2022 році  – 496, у 2023 році – 471, а з початку 2024 року – 159 громад. Такі дані повідомляє Державна служба з етнополітики та свободи слова.

В цілому з початку повномасштабного вторгнення до підпорядкування ПЦУ перейшли 1123 релігійні громади УПЦ МП з майже 9 тисяч релігійних громад московського патріархату, що діють в Україні.

Найгірше, що  кожна з цих дев’яти  тисяч  церков є офіційним представництвом РПЦ в Україні. РПЦ, яка офіційно проголошує «священну» війну проти України та щодня агітує за вбивства українців.

На сьогодні функціонує 8295 релігійних організацій ПЦУ, з  них - 8075 громад, 87 монастирів, 16 братств та 26 духовних навчальних закладів.

Загалом за шість років з початку створення ПЦУ  до неї перейшло менше 15% парафій УПЦ МП.

За час повномасштабного вторгнення на Харківщині з московського патріархату до ПЦУ перейшли чотири громади.

У вересні 2023 року до ПЦУ перейшов храм Успіння Пресвятої Богородиці у деокупованому селищі Савинці Ізюмського району, у квітні 2024 року Свято-Володимирський храм у Самійлівці Лозівського району, але перше богослужіння відбулося в ньому лише у вересні, у жовтні 2024 року перейшов  Свято-Миколаївський храм у селі Кам'яна Яруга Чугуївського району.

В лоно Помісної церкви перейшла також громада  села Новоосинове Куп’янського району, яка належить до Харківсько-Полтавської єпархії ПЦУ.

І кожен такий перехід супроводжувався шаленим опором представників московського патріархату . Вони захоплювали храми, псували та викрадали церковне майно, погрожували розправою.

За словами місцевого священника отця Стефанія, після зборів парафіяни попросили у представників  УПЦ ключі від церкви. Їм відмовили,  двері храму довелося зносити. Священник не дорахувався двох дзвонів, церковного одягу та літератури. Зникло  церковне начиння. Найдорожче — це  велике Євангеліє. Отець Стефаній придбав його у Києві, спеціально їздив  туди за ним. На коштовне Євангеліє збирали гроші всією громадою.

Відтоді як громада перейшла до ПЦУ, на парафію та її настоятеля отця Анатолія чиниться психологічний тиск, розгорнуто наклепницьку кампанію в гірших традиціях російської пропаганди, а також цькування і залякування. В темноті відбувалися незаконні проникнення у  приміщення церкви, під час яких було зіпсоване майно і обладнання храму.

Хоча про всі випадки порушень законів України і прав громадян було повідомлено у правоохоронні органи, ситуація в селі і досі залишається напруженою, парафіяни живуть в атмосфері постійного прослуху про можливі нові спроби захоплення їхнього храму.

Ми вже розповідали про те, як московський піп чинив опір переходу громади до ПЦУ. Він самовільно зірвав замки, що були замінені після голосування, погрожував розправою чинному настоятелю храму Святого Рівноапостольного князя Володимира отцю Андрію Челомбітько і його дружині. Поліція класифікувала захоплення храму як самоуправство. За цією статтею відкрито кримінальне впровадження.

І така ситуація не лише на Харківщині.

За словами предстоятеля ПЦУ митрополита Епіфанія, практично на кожну громаду, яка долучилася до Православної церкви України, РПЦ подає судові позови.

Коли в Україну прийшла велика війна, і її підтримали перевертні у рясах - московські попи, на рахунку яких такі важкі злочини, як державна зрада, колабораціонізм, пособництво країні-агресорці і навіть продаж вогнепальної зброї ворогу, після цього церкви московського патріархату мали б спорожніти.

Але не спорожніли…

Харків’яни, що зазнають звірячих  обстрілів ворога,  під час яких гинуть мирні люди і руйнуються їхні домівки, і далі ходять до храмів, які фактично є філіями РПЦ , яка пропагує «священну» війну проти України і підтримує знищення українців.

Ходять, незважаючи на те, що Собор УПЦ МП, який відбувся у травні 2022 у Феофанії,  так і не назвав рф країною-агресоркою, і не засудив війну, яку вона розпочала. А єпархії УПЦ МП на Харківщині не зробили жодної заяви, жодного осуду тих священників, які співпрацювали з окупантами, і які втекли разом з ними до росії після деокупації населених пунктів Харківщини.

Ба більше, дещо сповільнився перехід з московського патріархату до ПЦУ.

Чому так відбувається?

«Громада» звернулася за коментарем до архієпископа Харківського і Слобожанського Митрофана, керівника Харківської єпархії ПЦУ.

-  На сході віряни більше залежать від думки та авторитету священників, - зазначає архієпископ Митрофан. -  Зараз священники УПЦ почали обманювати людей тим, що вони не належать до московського патріархату, а що вони є самостійна українська церква.

Вони цим і далі  людей обдурюють.  Хоча це дуже просто перевірити. Навіть  сьогодні у центрі Харкова є парафії, де священнослужителі московської церкви продовжують поминати патріарха кирила під час богослужінь. Це і є відповіддю щодо канонічної приналежності церкви.

 

-  Якщо священник авторитет на селі, то  ніякий єпископ нічого не може  з цим зробити, - наголошує він. - У нас на сході храми більше будуються спонсорами, а не на пожертви людей.

Тому люди кажуть, у нас хороший священник, він збудував храм, від кирила від’єдналися. А далі люди не заглиблюються.

На сході віряни залежать від священника, на заході навпаки – священник залежить від людей.

Священництво сьогодні залякане.

-  Священники УПЦ, що мають проукраїнську позицію, і які хочуть перейти до Помісної церкви, піддаються психологічному тиску, їм дають заборону священнослужити, а потім погрожують фізично, - зазначає архієпископ Митрофан. - Далі сипляться наклепи та прокляття на тих священників, що переходять. Вони ллють різний бруд на цих священників, паплюжать їхнє добре ім’я, вкидають сфальшовані фотографії, неправдиву  інформацію, брехливі факти.

Людей це розбурхує і спантеличує. Вони не знають, де правда.

Йде потужна пропаганда московської церкви, що ПЦУ «не така» церква, що вона «заборонена», хоча саме ПЦУ має Томос, а закон про заборону стосується саме церков московського патріархату. Вони вдаються до зухвалої брехні та огидних маніпуляцій проти Помісної української церкви.

І ця пропаганда впливає на людей.

-  Я  мав багато розмов з людьми, і мене  дивує їхня «логіка»: той священник, що вчора  був у них, він був нормальний, сьогодні перейшов до ПЦУ, і він вже ненормальний, - позначає  архієпископ Харківський Слобожанський Митрофан. – І  тоді вже люди починають виливати  бруд на священника.

Духовенство боїться, якщо хто з них перейде, на нього одразу стільки багна виллють, що він не зможе відмитися. Не всі можуть, не всі готові пройти той шлях, який проходять священники і громади при переході до ПЦУ – цькування, погрози розправою, фізичне протистояння, захоплення храмів.

-  Все це зараз ми переживаємо у Кам’яній Ярузі, - не приховує владика. -  Коли вони почали захоплювати храм, я туди поїхав, відслужив там молебен, ми виставили на фейсбук, що офіційно парафія перейшла до ПЦУ. Вони вибивали нам двері, вибивали замки, вони фізично залякували священника. Вони дуже тиснуть психологічно. 

Такий важливий момент. За два місяці  в Україні  будуть припинені договори користування культовими спорудами, які місцеві ради здавали УПЦ МП в оренду. І тоді громади постануть перед вибором.

Чи буде ця ситуація сприяти переходу до ПЦУ?

-  Почнуться суди, - прогнозує керівник Харківської єпархії ПЦУ. - Ми маємо  такий випадок з Благовіщенським собором. Харківська держадміністрація виграла апеляційний суд, але вони подали до Верховного суду.

Чи зможе УПЦ МП змінити канонічну підлеглість  і перейти до Помісної української церкви?

-  Ні, такого бути не може, - заперечує архієпископ Харківський Слобожанський Митрофан. –   Я прихильник такої версії, що вони радше готові піти у підпілля, ніж усі перейти до ПЦУ.  

Повністю вони до ПЦУ переходити не будуть. Вони надто зааганжовані російською церквою, ідеологічно схильні до РЦП, а вона має на них багато компроматів, і  вони цього бояться.

За його прогнозом,  у ході виконання закону про заборону московського патріархату до ПЦУ може перейти ще трохи більше половини парафій УПЦ.

-  Якби до ПЦУ приєднувалися цілі  єпархії разом із єпископами, це справді був би масовий рух, - зауважує владика. – Цей шлях був би легшим.

Я мав розмову зі священниками, вони казали, що вони перейшли би до ПЦУ, але гуртом.

По одному це дуже важко. Ми бачимо приклади того, як це було у Самійлівці, як це триває зараз у Кам’яній Ярузі, коли вони переходили по одному. Звичайні парафіяльні священники бояться єпископів і не хочуть діяти самостійно. Жоден єпископ УПЦ МП за майже шість років не перейшов до ПЦУ.

-  Те саме пережила Таранівка, бо вона перейшла до ПЦУ першою одразу після Томосу,  - зазначає владика. - Вони там чинили опір, але священник усе це пережив, йому було важко  морально, я йому щодня дзвонив, підтримував його духовно.  А якби перейшло усе благочиння, цей процес був би значно легшим.

Ще такий аспект.

-  Пропаганда московської церкви оббріхує ПЦУ, розповідає, що вона «погана», і якщо священники перейдуть до ПЦУ, люди одразу запитають: як це так? Чому ви ще вчора говорили, що вона погана, а сьогодні ця церква вже хороша, - коментує ситуацію архієпископ Митрофан. –   У них ще є майже сім місяців, і вони будуть сидіти до останнього.

Відверто кажучи, чимало важить і матеріальний фактор. 

-  Багато священників не переходять, бо їм зараз добре, вони сидять собі в парафіях, і ніхто їх не чіпає, -  пояснює владика. - Вони бояться втратити прихід, тому що священники не мають іншої професії, іншої освіти, вони не можуть піти на іншу роботу.

Знову повертаємося до останнього емоційно важкого переходу до ПЦУ громади у Чугуївському районі.

- Кам’яна Яруга – для мене це був принциповий перехід, - визнає владика. - Щоби показати іншим, що можна переходити до ПЦУ.

А тим часом  УПЦ МП  і далі служить інтересам росії,  кривавий патріарх кирил і далі благословляє окупантів вбивати нас з вами.

…А ви ще й досі ходите до московської церкви? Скільки ще має загинути людей, щоб ви припинили ходити до московського патріархату і московських попів, на руках яких  не менше крові, ніж крові на руках російських окупантів?

Читайте також:

Як жив Іван Франко: що пили, чим снідали й обідали, де відпочивали… Як у родині Каменяра поєдналися традиції Слобожанщини та Галичини?