Топ-ІПСО тижня (23.12 - 29.12): дзвінка вульгарність... Орки збили Санта Клауса ракетою; стурбований професор; донощиця Аня виявилася... Ванею; «справжнє Різдво» - коли?

Про це - у свіжому огляді інформаційно-психологічних спеціальних операцій (ІПСО) заключного тижня 2024 року.

Санта Клаус став мимовільним учасником ідеологічної війни. Прокремлівські ресурси оприлюднили святкове новорічне відео, в якому російський Дід Мороз керує військовою операцією зі «знищення» Санта Клауса.

Летить собі Санта на чарівних санчатах по зоряному небу, везе «подарунки» з символікою НАТО, наспівує різдвяні пісеньки, п'є кока-колу...

І тут: БАБАХ!!!

Російська ППО запускає ракету і спопеляє його так, що й сліду не залишається... За роботою військового оператора ППО спостерігає посконний російський Дід Мороз.

«Усе, ціль знищено. Не потрібно нам нічого іноземного в нашому небі»,

- торжествує він.

Весь ролик супроводжує радісна новорічна музика, а закінчується пропагандистське відео написом «З Новим роком, росіяни!».

Ніфіга собі привітали!

«Скрепний» рекламний відеоролик “гримнув” в інформаційному просторі одразу ж після того, як у небі над Грозним російська ППО збила цивільний літак “Азербайджанських авіаліній”.

Тобто навіть трагедія, в якій виявилися винні російські зенітники, не зупинила творців цієї, з дозволу сказати, «соціальної реклами». Хоча про падіння літака і загибель людей уже було відомо.

І це ж не салют! Це вбивство... Причому, вбивство саме Святого Миколая - найшанованішого святого в усьому християнському світі, зокрема й православному, - заступника усіх мандрівників, воїнів і стражденних.

З коментарів у соцмережах:

З MH-17, а тепер і з Embraer 190, російська ППО повинна зробити збиття Санти своєю фірмовою рекламою. Росії також слід розглянути можливість визнання Ісуса іноземним агентом, він ідеально вписується в їхній закон про іноземних агентів.

 

Кумедно, що «російський» Дід Мороз, який радіє знищенню Санти, - це той самий... Санта (Святий Миколай), запозичений більшовиками і перейменований для радянських новорічних святкувань. Його культивування відноситься до кінця 1930-х років, коли після кількох років заборони знову було дозволено святкову ялинку.

До речі, вперше в СРСР дід Мороз з'явився в Харківському Палаці піонерів (1935) і тільки потім почав простувати країною більшовиків.

Обрядовий Мороз зі старовинного російського фольклору - персонаж язичницький.

З коментарів у соцмережах (мовою оригіналу):

В видеоролике, по наущению сталинского деда, была сбита рождественская упряжка иноагента Николая-чудотворца Мерликийского. Интересно, они и его иконы теперь вынесут из всех своих церквей? В этом вопросе должна быть последовательность, ящетаю.

Ролик створено для «скрепного» електорату РФ і одночасно - для Заходу. Мовляв, у нас, росіян, особлива цивілізація, побудована на знищенні всього «західного». І ми, мовляв, не відступимо...Усіх повбиваємо!

І, можливо, правий був Оскар Вайльд, коли написав:

Будь-який злочин вульгарний, точно так само, як усяка вульгарність - злочин.

Наприкінці грудня 2024 року профессор Микита Василенко в інтерв'ю YouTube-каналові знущально «пожартував», що ймовірне введення в Україну «іноземних миротворців» «вирішить демографічну проблему».

Він згадав про «сотні тисяч голодних українок, які не встигли виїхати з тих чи інших причин, чоловіки яких або на війні уже вбиті, або покалічені» та порівняв іноземних миротворців в Україні з німецькими військовими, від яких «народжувалися діти» у часи Другої світової війни.

ДОВІДКА «Громади»

Микита Василенко — доктор філології, кандидат філософських наук, професор Навчального-наукового Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, де викладає журналістське розслідування.

Також Василенко був членом політради політичної партії "Союз Лівих Сил", яку у 2022 році заборонили як проросійську. До повномасштабного вторгнення він був частим гостем і запрошеним "експертом" проросійських каналів Віктора Медведчука і Євгена Мураєва, а після їхньої заборони почав виступати на YouTube-каналах, створених тими ж медійниками.

У лютому цього року студенти Навчально-наукового інституту журналістики звинувачували його у просуванні сексистських і проросійських наративів. Викладачу винесли догану, але залишили на посаді.

Сам Василенко заявив, що у скандальному інтерв'ю про «українок і миротворців» він проводив паралелі із ситуацією у післявоєнній Європі, зображеній «у творах культури», навівши в якості прикладу начебто фільм із Софі Лорен (який насправді не існував).

Мимоволі спадає на думку: у кого що болить - той про те й говорить... Тим паче, що студенти й раніше скаржилися на те, що той, м'яко кажучи, небайдужий до студенток і за кожної слушної нагоди намагається привернути їхню увагу до себе... принизливими висловлюваннями на адресу прекрасної статі.

У зверненні студентів цитувалися наступні висловлювання Василенка:

«Жінки можуть чогось досягнути у чотири способи: чоловік, коханець, батько, брат» та «Я проти того, щоб всі мали права, особливо жінки».

Це не заважає йому пишатися своєю донькою - відомою журналісткою. Ну що можна сказати про висловлювання професора? Тільки словами класика: «Вульгарність! Дзвінка вульгарність...».

Соціальний антрополог Олександра Архипова з'ясувала, що за особистістю «серійної донощиці» Анни Коробкової, яка після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну написала щонайменше 11 резонансних скарг на росіян з антивоєнною позицією, імовірно, ховається журналіст з Єкатеринбурга Іван Абатуров.

Про це пише «Русская служба Би-би-си».

Сама «Коробкова» гордо стверджувала, що йдеться про сотні доносів. Серед її жертв - лікарка клініки, яка дала коментар телеканалу «Дождь», мати загиблого на війні строковика, а також сама авторка розслідування.

На початку грудня 2024 року антропологиня знайшла сторінку про Коробкову у «Вікіпедії». Потім за допомогою лінгвістів вона з'ясувала, що автором статті, ймовірно, виступає та сама людина, що пише доноси від імені Коробкової.

Архиповій і журналістам-розслідувачам вдалося ідентифікувати автора статті у «Вікіпедії». Ним виявився єкатеринбурзький журналіст Іван Абатуров, який є автором проєкту «Викиновости».

Абатуров, як вказує видання, уже потрапляв у скандал, пов'язаний із доносами. Влітку 2022 року директор видавництва «Нестор-История» Сергій Ерліх розповідав, що Абатуров угледів в одній із книг «неправдиві відомості про діяльність СРСР у роки Другої Світової війни». Після цього в офіс «Нестор-Истории» приїхали силовики.

Історик Сергій Ерліх цитує загрозливий лист «Коробкової» на його адресу:

Причина того, що мною одразу не направлено донос на «Історичну експертизу» (на відміну від доносу на «Московську гельсінську групу»), проста - в «Історичній експертизі» опубліковано багато якісних історичних досліджень, які не стосуються спеціальної військової операції.

 

Тому я пропоную Вам такий варіант:

 

1. Ви протягом 5 діб з дня надсилання цього звернення видалите з сайту «Історичної експертизи» ВСІ випуски «Історичної експертизи» за 2022 - 2023 роки;

 

2. Ви протягом 5 діб з дня надсилання цього звернення видалите з сайту «Історичної експертизи» ВСІ статті «Історичної експертизи» за 2022 - 2023 роки, в яких згадується спеціальна військова операція, що-небудь про Збройні сили Російської Федерації, або про сучасну Україну.

 

У разі невиконання Вами вищевказаних пропозицій протягом 5 діб з дня надсилання цього звернення з мого боку можуть бути вжиті наступні заходи:

 

1. звернення до Генеральної прокуратури Російської Федерації з проханням про блокування сайту «Исторической экспертизы»;

2. звернення до Мін'юсту РФ про визнання «Нестор История» іноагентом;

3. Звернення до влади про складання щодо «Нестор История» за поширення «Исторической экспертизы» протоколу за ч. 1 ст. 20.3.3 КпАП РФ як щодо юридичної особи;

4. Звернення до роботодавця КОЖНОГО з авторів «Исторической экспертизы» з пропозицією про звільнення авторів за аморальну провину (за п. 8 ч. 1 ст. 81 ТК РФ). Як Ви знаєте, Санкт-Петербурзький державний університет уже звільнив за виступи як за аморальну провину у 2022 - 2023 роках доцентів Скопіна та Друговейко-Должанську.

 

Про те, що я виконую мої обіцянки, Вам можуть пояснити громадяни, які були притягнуті до відповідальності за моїми доносами...

Сам Абатуров у соцмережах 2019 року писав, що «журналіст за часів Сталіна був ходячою прокуратурою» і, що він теж хоче таким бути.

Дехто вважає, що Іван Абатуров - людина з психічними відхиленнями. Журналістам і правоохоронцям такі добре відомі в категорії «професійні кляузники».

Зазвичай такі доноси заслуговують... сміттєвого кошика. Але в країні-терористці за цими доносами (сам автор вважає їх саме доносами!) люди отримують реальні штрафи, їх звільняють з роботи або піддають судовим переслідуванням.

Що робити, якщо вся система управління країною збожеволіла? І її ватажок, розмахуючи «Орєшніком», почувається «ходячою прокуроратурою світового масштабу»?

Свою лепту в невщухаючу суспільну дискусію, коли ж слід святкувати «справжнє» Різдво Христове, вніс один у минулому відомий політолог, а нині той, хто займається політичною демагогією в соціальних мережах, Кость Бондаренко.

Він звинуватив українських журналістів у «загальній недоосвіченості».  Мовляв, до лютого 1918 року прийнятий у Росії календар «відставав» від європейського на два тижні: наприклад, якщо в Росії на календарі було 1 грудня, то в Європі на календарях було вже 14 грудня.

Тому, робить він висновок, до перенесення Різдва на 7 січня радянська влада не мала жодного стосунку - по-перше, відбулося природне зміщення дат унаслідок переходу з юліанського на григоріанський календар. По-друге, ще 23 січня 1918 року та ж Рада народних комісарів відокремила церкву від держави.

Але хіба сучасна українська журналістика знає такі тонкощі? У їхньому розумінні: прийшли більшовики й наказали святкувати Різдво саме 7 січня - «на горе всім буржуям»,

 

- сердито бубонить політолог.

Ну... Про більшовиків у зв'язку з датою Різдва Христового мені в українській пресі не траплялося.  Тому якось дуже дрібнотравчато виглядає його «стусан» на адресу «безграмотних» журналістів. Мабуть, інших приводів для ІПСО не знайшлося...

Звісно, ні до затвердження дати Різдва на 7 січня, ні до повернення його святкування 25 грудня ні комуністи, ні капіталісти стосунку не мають.

ДОВІДКА «Громади»

Загалом християнські церкви користуються трьома календарями — юліанським, григоріанським та новоюліанським.

Юліанський календар створили ще за часів правління Юлія Цезаря. Ним користувалися з 46 року до нашої ери.

Однак у 16 столітті астрономи з'ясували, що юліанський календар — неточний. Він відставав від сонячного року на 11 хвилин, які додали 10 зайвих днів за 1600 років.

Зважаючи на це у 1582 році Папа Римський Григорій XIII, який був астрономом і математиком, впровадив іншу систему обчислення дат. З календаря вилучили 10 днів, що зробило календар, який пізніше назвали григоріанським, точніше.

В Росії та Україні запровадили григоріанський календар лише у 1918 році. Однак російська православна церква, частиною якої довгий час була і українська, не прийняла нової форми обчислення дат.

Тож для церковних свят та богослужінь церква лишила старий юліанський календар.

У травні 1923 року в Константинополі відбувся собор православних східних церков, скликаний Вселенським патріархом Мелетієм IV. На ньому, серед іншого, було обговорено календарне питання й ухвалено рішення про реформу. Щоб не приймати григоріанського календаря, що «виходить від католицького папи», було вирішено ввести календар, названий новоюліанським. Цей календар розробив сербський астроном, професор математики і небесної механіки Белградського університету Мілутін Міланкович (1879-1958).

Детальніше для «Громади» коментував кандидат історичних наук, професор Каразінського університету Сергій Куделко у статті

«Таємниця Різдва: за юліанським чи григоріанським календарем?»

У 2023 році Православна церква України перейшла на новоюліанський календар для обчислення релігійних дат.

Але ніхто нікого не примушує. Як зазначають у ПЦУ, громади, у яких дві третини або більше парафіян хочуть зберегти старий календар, — можуть це зробити.

Отець Георгій Коваленко, священнослужитель Православної церкви України, ректор Відкритого православного університету, на каналі LB Live висловив таку думку:

Як священник я служитиму літургію і 24, і 25 грудня. Більше того, я належу до тих священників, які це робили ще до того, як відбулася календарна реформа, і був серед тих, хто говорив, що це потрібно. Мені здавалося, що найкращий формат – це святкувати з 25 грудня по 7 січня.

Уже вдруге православні українці святкують Різдво разом з більшістю віруючих світу 25 грудня.

Всі «нерухомі» свята ПЦУ та УГКЦ святкують за новим стилем: зокрема, Різдво Христове — 25 грудня, Богоявлення (Водохреще) — 6 січня, Благовіщення Пресвятої Богородиці — 25 березня, Покров Пресвятої Богородиці — 1 жовтня, Святого Миколая — 6 грудня тощо.

Лише рупори Кремля наполягають на відзначенні свят за старим стилем, а нові зміни стандартно називають «релігією Вашингтону» та «монополією Заходу».

Можливо, від безсилля нав'язати свою волю вони вкотре здійснили масовану ракетну атаку на Україну в ніч на 25 грудня.

Читайте також:

Чому гроші Абрамовича від продажу «Челсі» досі не в Україні? Потрясіння в Європі-2025; як віджати Гренландію і Панамський канал; смертельна хвороба Асми Асад...