Звучала українська поезія у центрі «Крила» бельгійського міста Брюгге

Зустріч поєдналася із відзначенням 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка і проведенням Національного тижня читання поезії.  

Такий тиждень проводить Український інститут книги. Інформаційно-просвітницькі зібрання, особливо, для дітей активно влаштовували поза межами України. Організатори  підкреслювали, що  тиждень поезії є гарною можливістю відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час великої війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою.

Тема тижня поезії 2024 – ДІМ. Гаслом став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – «Ріки незмінно течуть додому».

Микола Мох теж кілька місяців відірваний від рідного дому, проходить у Бельгії лікування, але охоче відгукується на запрошення українців, особливо якщо йдеться про спілкування з дітьми.

Микола Іванович розповів: «На п'ятий день після успішної двогодинної операції коліна під загальним наркозом, вдалося виконати прохання  харківського історика , педагога, людини щедрої душі й гарячого серця, відданого дітям, засновника єдиного в Україні Музею дитинства Валерія Лейка і презентувати його книжку-сповідь».

«Це була надзвичайно тепла і цікава презентація, яка зібрала і наймолодших діток, і старшу групу, і вчителів. Я розповів їм про величезну інтерактивну, освітньо-творчу роботу автора книжки «Ціна усмішки. Хроніки Музею дитинства».  Він працює з дітками в харківських укриттях, в метро, а влітку – під відкритим небом. Показав я  і численні фото з книжки та залишив її для позакласного читання - як приклад безкорисного служіння дітям, нашому майбутньому».

 Акторську професію Микола Мох здобував у Харкові. Більша частина його сценічного життя пройшла у Харківському академічному драматичному  театрі імені Шевченка. Від 2014 року, скільки дозволяла здоров’я, він брав участь у волонтерських поїздках до воїнів та в громаді, розташовані тоді поблизу зони ведення бойових дій. Привезена гуманітарна допомога доповнювалася  поетичним міні-концертом. Микола Мох читав українську класику, а також вірші  авторів-сучасників.

Під час зустрічі в бельгійському місті Брюгге з малими українцями та їхніми батьками і вчителями він також обрав для декламування поезії Тараса Шевченка, Ліни Костенко, написані для дітей.

Світлана Мусіна, яка керує  Українським освітньо-творчим центром «Крила»,  запланувала із актором Миколою Мохом провести вечір поезії, адже деякі діти пробують теж віршувати.

Соцмережі українців Брюгге у першій декаді березня перепощували ось цей  портрет Шевченка і влаштували короткий флешмоб із цитуванням улюблених рядків Кобзаря.

Наприклад, на сторінці «DeLevensboom (Дерево життя)» української асоціації, що базується в Брюгге» 

був поширений вірш, написаний Шевченком  на чужині. Його фрагмент  перегукується із головним гаслом Національного тижня читання поезії: ДІМ.

І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя.

Можливо, жінка, яка згадала з пам’яті чи знайшла в мережі цей вірш, нічого не чула про освітньо-культурницький тиждень, розтягнутий майже на декаду. Але їй озвалася саме ця ідилія, де є «біленька хаточка», «маленькеє внуча».

Втрачений дім, як втрачений рай. Ілюзія, метафора чи вже щось заобрійне? «Хочу додому!»  –  звучить уже не так надривно, як 2022 року. Згадаю сторінку центру  Крила.

«Студійці старшої групи «говорили» з майбутнім, моделювали суспільство для прийдешніх поколінь, шукали відповіді на питання, чи можливе життя на Землі без воєн, вчилися аргументувати свою думку.

Небес синіє світла глибина,

Гніздо лелек на груші коло хати.

Весна не знає, що іде війна,

Вона квітує радісно й крилато. Надія Красоткіна».

Вірю у ворожіння на нових книжках. Віктор Терен «Любов і свобода» (збірка - праворуч на фото). Відкрила навмання подарований томик українського літератора й громадського діяча, а колись – випускника Харківського авіаційного інституту. Опинилася  на сторінці з віршем «Жити».

Ти не один,

з тобою ключ од кімнати.

І кімната теж не одна,

є розкрита в ній парасолька.

Перекинута, просихає,

як велике чорне гніздо.

Звідти ввечері вилетів птах,

зовсім один.

Все-таки з віршами  то вже  не самота. І над  вулицею, де я живу,  вранці  летіли білі чаплі.

Читайте також:   Маріуполь. Український і німецький погляд на війни та жертви

«Випив. А зирк – криза.Випив». Паліндроми життя Володимира Калашника

Слідкуйте за нами в соціальних мережах: 

Телеграм: https://t.me/gromada_group 

Фейсбук: https://www.facebook.com/gromada.group.novynykharkovataoblasti https://www.facebook.com/gromada.grp

 Інстаграм: https://www.instagram.com/gromada.group.news/ Читайте також:

Telegram: Contact @gromada_group

2