Харківський медійник під окупацією: спогади Олега Юхта. Частина 6

Харківський медійник під окупацією: спогади Олега Юхта. Частина 1

Харківський медійник під окупацією: спогади Олега Юхта. Частина 2

Харківський медійник під окупацією: спогади Олега Юхта. Частина 3

Харківський медійник під окупацією: спогади Олега Юхта. Частина 4 (фото)

Харківський медійник під окупацією: спогади Олега Юхта. Частина 5

Допис від 4 вересня

Їдемо нашим бусиком, руки замотані скотчем, на голові мішок, з боків приклади орківських автоматів давлять в ребра. Ці ніби між собою:

- Куда его?

- Та на подвал, куда ж ещё, там запоёт.

Несильний удар по ребрах зліва, за пару хвилин справа. Зупинилися.

- Выходи.

Зрізали скотч.

- Руки назад. Только без фокусов.

Знову руки стягнули скотчем, тільки ззаду.

- Пошел.

Ззаду вхопили за плечі, кудись ведуть. Акуратно.

Праворуч, ліворуч, униз, тут сходи, тепер нагору. Заплутували ніби, уроди.

Посадили на табурет.

- Жди.

Ніхріна не видно, руки заніміли, хтось сопе метрах в трьох. Хтось зайшов.

- Что это такое! Снимите мешок, развяжите руки. Можешь курить...

Ля ля тополя.

Звичайні мєнтовські штучки.

Я в якомусь вагончику. За відчиненими дверима орк з автоматом. За стіл сідає худий з автоматом, років 27 максимум. Потім почув – прізвисько Кащей. Не знаю, де там його яйце і куди він ховає голку, але реально схожий на Кащея з мультика «Баба Яга проти».

Розпочався звичайний допит – хто, що, освіта, ким працюєш, звʼязки з СБУ, чи був в АТО, де був тоді і тоді, хто може підтвердити, що можеш розповісти про сусідів, хто в селі Правий сектор чи АЗОВ? Ну як же ж без цього!!! Про візитки Яроша хоч не запитав.

Але було зовсім не смішно. Мурижив години три.

Останні питання були про візи в закордонному паспорті. Чого їздив, що за відрядження, та не може бути, що просто так в Італії, Іспанії, Франції чи десь ще на відпочинку був?! Ось просто туристична віза до США?! Ось просто так для відпочинку?! Та ладно...

Ніби закінчив. Підпишіть Чекайте.

Прийшов ніби добрий, у тільняшці.

- Я вот тебе макарошков принес, бери бери хлеб, ты ж голодный. Вот тебе чай. Ешь, ешь, я сам готовил...

Навіть посміхатися не хотілося від такого наївного розводу. Одразу стало ясно, що далі буде гірше.

- Поел уже? А чего хлеб не съел, не сильно голодный, видать?!

Тут увійшов той самий немолодий кривоногий і почав репетувати:

- Не понял, почему без мешка и руки развязаны. Че это вы ему тут курорт устроили, кто еду принес?!

І мать перемать, ніби своїх сварить.

Мені на голову знову мішок, руки скотчем ззаду стягнули, кудись повели, по дорозі «уронили» носом в яму.

- Пошевеливайся, чего разлёгся!

Знову завели до якогось вагончику. Поставили, прикладами змусили розставити ноги. Тиша хвилин п’ять.

Удар об стіну біля голови – відчуття, що ніж кидають. І так разів п’ять.

Знову саджають на табурет. Зривають мішок з голови. Темнота, два червоних ліхтарика світять в обличчя, термінатори х…ви.

- Такого то знаешь?

Називають якесь прізвище.

- Впервые слышу.

- Вот тут у тебя в Вайбере письмо от него, зам СБУ Харьковской области. Говори, сука, уже не отвертишься.

- Какое письмо?! Покажите?

Читають: напередодні 9 травня просимо вас утриматися від трансляції нацистської та комуністичної символіки, дата 2018 рік, підпис. Капець.

- Вы, говорю, украинский язык понимаете? Смысл прочитанного вам понятен? Какой-то хрен из СБУ разослал во все СМИ письмо – воздержаться от трансляции запрещённой символики. Мне секретарь переслала копию этого письма с вопросом – что отвечать?! Там же наверняка есть мой ответ – отвечайте, что согласно закону, мы как телекомпания ничего не нарушаем! Есть там такое?

- Ты чо блеать, умничаешь!!!

... і почалося 

Ну тепер я точно знаю, що таке тортури.

Надкусюють перепонки між пальцями якимось щипцями чи плоскогубцями, потім ріжуть зап’ястя, схоже, що ножем, чимось поливають – відчуття, що всі руки в крові, у мішку нічого не бачиш, руки зв’язані – здається, що ось-ось відкинешся від втрати крові.

Періодично б’ють, не так, щоб покалічити, але боляче – в голову, по печінці, по нирках, по гомілках. Знову щось ріжуть. Потім починають щипати. Потім знову удари в голову, по тулубу. Все разом. Нігті надкусюють. І знову удари. Ти у мішку, руки зв’язані. Повний пиз..ць. На образи зовсім ніяк не реагують, лише посміхаються, коли ти криєш їх матом і називаєш фашистами.

Найстрашніше було, коли вивели назовні, прикладами поставили на коліна і вистрілили над вухом разів чотири.

Відчуття такі, що вже все, ти на небесах.